11.4. Роль кредиту в розвитку ринкової системи

У процесі функціонування і розвитку кредит впливає певним чином на ринкову економіку, виконує в ній специфічну роль.

1. Через кредит відбувається вирівнювання норми прибутку, утворення середньої норми прибутку, на чому ґрунтується все капіталістичне виробництво.

Перелив капіталу з однієї галузі, де більш низька норма прибутку, в іншу галузь, де більш висока норма прибутку, зазвичай здійснюється у формі грошового капіталу. Розпорошені в суспільстві дрібні грошові капітали у формі обігового капіталу, амортизаційного фонду, заробітної плати, яку ще не виплачено, залишків на рахунках підприємств та організацій, фізичних осіб, а також інші грошові капітали і грошові засоби банки концентрують і надають у вигляді позики, грошового кредиту тим фірмам, які виробляють високоприбуткову продукцію, і тим самим відбувається перелив капіталу в галузі з високою нормою прибутку. Таким чином, через кредит закон вартості та цін виробництва здійснює стихійне регулювання капіталістичного виробництва, розвиненої капіталістичної економіки.

2. Через кредит відбувається оптимізація сфери обігу. Цей процес здійснюється за допомогою скорочення витрат обігу, металевих і паперових грошей:

а) для значної кількості угод купівлі-продажу готівка і просто гроші зовсім не потрібні, тому що сьогодні, з одного боку, є добре розвинута система безготівкових розрахунків. Розвинута кредитна система і система банків дозволяє виконувати платежі шляхом переказу коштів з рахунка боржника на рахунок кредитора у безготівковій формі. З іншого боку, широко розвинена система кредитування, яка дозволяє здійснювати купівлю-продаж товарів у кредит, без попереднього накопичення грошей, а борг сплачується відразу після появи грошей у покупця товарів. Ця практика поширюється не тільки у сфері оптової торгівлі, але й широко застосовується у сфері роздрібної торгівлі при продажу споживацьких товарів та послуг. У США, Європі сьогодні частина оптової і роздрібної торгівлі здійснюється в кредит, коли гроші відразу зовсім не потрібні.

б) Прискорюється оборот засобів обігу, засобів платежу. З одного боку, це прискорення є технічним, за рахунок технологій електронних платежів. Так, протягом трьох банківських днів ви зможете зробити платіж у будь-яку точку земної кулі. Буквально лічені години минають з моменту надходження їх за місцем призначення за каналами електронної системи розрахунків, а в системі банк-клієнт навіть цього платіжного документа не потрібно. Достатньо дати команду через систему електронних розрахунків і ваш платіж буде проведено. Так сьогодні діє організація банківських платежів в Україні.

З іншого боку, кредит прискорює швидкість товарної метаморфози, а разом із тим і швидкість грошового обігу.

Адже, як при купівлі, так і при продажу немає необхідності накопичувати покупцю певну суму грошей, а продавцю очікувати поки цю суму грошей буде зібрано, купівля-продаж здійснюється в кредит і тимчасово гроші не потрібні.

в) Здешевлення процесу грошового обігу відбувається і за рахунок заміни золотих грошей паперовими, а паперових грошей – кредитними векселями, банкнотами, чеками тощо. Починаючи з Першої світової війни (1914 р.) більшість країн світу почали здійснювати заміну золотих грошей на паперові, а після світової економічної кризи 1929-1933 рр. в усіх країнах світу металеві гроші припинили виконувати функції засобів обігу і платежу. З цього часу металеві гроші як на міжнародній арені, так і всередині країн повністю були замінені на паперові гроші, а вони, у свою чергу, кредитними грошима і кредитними операціями. Відтепер кредит значно розширює межі обігу готівкових повноцінних грошей, розвиток капіталістичного виробництва в цілому, тому що він з успіхом допомагає вирішувати найважчу проблему кругообігу капіталу – проблему реалізації товарів. Витрати обігу дуже суттєво скорочуються за рахунок різкого збільшення обсягів торгівлі, так і за рахунок скорочення термінів зберігання товарів, зменшення витрат на упаковку тощо.

3. Прискорення через кредитування процесу відтворення. Кредитування прискорює метаморфозу товарів і тим самим прискорює окремі фази обігу. Поряд із цим завдяки кредиту капітал зводить до нуля термін обігу в процесі його кругообігу. Процес кругообігу капіталу через кредит набуває вигляд безперервного процесу виробництва. Додаткові засоби виробництва (машини, обладнання, сировина і матеріали), а також додаткова наймана робоча сила – усе купується в кредит. Після виготовлення товарів їх реалізація також здійснюється через кредит (комерційний або банківський). Відбувається ще більше скорочення резервних фондів, тому що капіталістові немає потреби резервувати великі суми грошей для майбутніх закупівель факторів виробництва, достатньо звернутися до позики і цю проблему буде вирішено. Таке ведення справ призводить до зменшення засобів обігу, що перебувають в обігу. Промисловий капітал перетворюється на виробничий капітал як такий, а весь кругообіг – на процес виробництва. І все це відбувається завдяки чудодійній силі кредиту. Проте не варто перебільшувати могутність кредиту. Він все-таки залишається тільки формою обігу капіталу.

4. Кредит виступає міцним знаряддям централізації капіталу і створення соціально-економічної основи функціонування і розвитку, поступового перетворення розрізнених приватних капіталістичних підприємств на капіталістичні акціонерні товариства, кооперативні фабрики, асоціації.

У свою чергу утворення акціонерних, кооперативних, асоційованих товариств призводить до глобальних змін у самому капіталістичному способі виробництва. Це відбувається за такими напрямками:

1) кредит і акціонерні товариства сприяють колосальному розширенню масштабів виробництва і виникненню таких підприємств, фірм, які з’явилися тільки завдяки цим обставинам. Відбувається роздержавлення і приватизація державних підприємств, які перетворюються на недержавні;

2) у межах самого капіталістичного способу виробництва відбувається як заперечення суто приватної власності, так і розширення і розвиток капіталу, який ґрунтується на суспільному способі виробництва як такому і передбачає суспільну концентрацію засобів виробництва і робочої сили;

3) у рамках акціонерних товариств відбувається розмежування дійсно функціонуючих капіталів від чисто грошових капіталів і на підставі цього перетворення промислового капіталіста на простого керуючого чужими капіталами, а грошових капіталістів – на чисто грошових власників. Таким чином, в акціонерних товариствах відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності набуває свого завершеного вигляду, а тому і працю відокремлено від власності на засоби виробництва і на додаткову працю. Це є результат найвищого розвитку капіталістичного виробництва і водночас акціонерні товариства знаменують необхідний перехідний пункт до зворотного переходу капіталу у власність виробників, проте не у приватну власність розмежованих виробників, а у безпосередньо суспільну власність.

Враховуючи дуже важливий економічний факт, що в акціонерних товариствах прибуток може приймати тільки чисту форму відсотка (дивіденду), то такі підприємства можуть триматися «на плаву» навіть тоді, коли вони приносять тільки відсотки (дивіденди). Звідси випливає можливість затримки падіння загальної норми прибутку, тому що ті підприємства, де постійний капітал знаходиться в такій колосальній пропорції до змінного капіталу, де розпорошені власники, власники акцій, які слабко пов’язані з результатом виробництва, як правило, не приймають участі у вирівнюванні загальної норми прибутку.

Потужна тенденція усуспільнення виробництва, проявляється у виникненні другого, третього і четвертого ступеня акціонерного товариства, коли випуск і збут продукції регулюється не тільки в національних масштабах, але і долає їх, захоплює все більше територій. Міжнародні транснаціональні корпорації з успіхом регулюють виробництво і продаж чорних металів у Європі, видобуток і реалізацію нафти на Близькому Сході тощо.

Технічне й організаційне управління такими підприємствами здійснюється високооплачуваними менеджерами, а комерційне керівництво зосереджується в руках генеральної дирекції, у руках чисто номінальних директорів. Засновництво таких підприємств, випуск акцій, торгівля акціями, з іншого боку, приховує в собі великі можливості для шахрайства, обдурювання розпорошених власників акцій. Прикладів такого шахрайства історія знає багато, починаючи з XIX ст. і закінчуючи теперішнім часом.

В Україні – це фірми «Елайс», «Металінвест» та інші. Акціонерні підприємства – це приватні підприємства без контролю приватної власності. Власність тут існує у вигляді акцій, а тому її передача і рух відбуваються у вигляді гри на фондових біржах, де дрібні підприємства поглинаються великими. У майбутньому все це чекає і Україну.

5. Кредит виступає головним важелем перевиробництва і надмірної спекуляції в торгівлі.

Позичальник, отримуючи кредит, разом із тим одержує, в певних межах, і абсолютне розпорядження чужим капіталом і чужою власністю, тобто – чужою працею. Розпоряджаючись на власний розсуд чужим, суспільним капіталом капіталіст тим самим володіє, розпоряджається суспільною працею. Особливо наочно це проявляється при оптовій торгівлі. Межі спекуляції розширюються до неймовірних розмірів у силу того, що торговець ризикує не своєю, а чужою суспільною власністю. Хоча треба відзначити, що як удача, так і невдача однаково ведуть до централізації капіталів, до експропріації окремими кланами, групами всіх інших дрібних і середніх виробників та капіталістів. Так, президент фірми «Майкрософт» Білл Гейтс у січні 1998 р. повинен був заплатити податок, який перевищив 600 тис. дол., за свій маєток, вартість якого становила більше ніж 53 млн. дол. Багатство Білла Гейтса сьогодні становить 48 млрд. дол.

Процес виробництва, який є еластичним за своєю природою, завдяки розвинутій кредитній системі форсується до крайніх меж. Це відбувається тому, що працюючи з чужим капіталом, оптові торговці кидаються заради швидкої наживи у будь-які авантюри, нехтують здоровим глуздом на відміну, коли працюють із власним капіталом. Коли оптовий торгівець працює з власним капіталом, він боязно зважує всі варіанти, намагається прорахувати як позитивний результат, так і негативний, який може його спіткати за умови зміни кон’юнктури ринку, враховує свої обмежені можливості, тобто він намагається ефективно вести свою справу.

З іншого боку, в кредитуванні реальний процес відтворення повністю затушовується, а його дійсний рух і дійсні потреби викривляються. У силу того, що в кредитній угоді гроші вже не опосередковують процес товарного обігу, як при звичайній угоді купівлі-продажу, а лише тільки з настанням строку платежу, засіб платежу дійсно вступає в обіг, то й функціонуючі капіталісти можуть вільно, не чекаючи грошей продавати свої товари в кредит (комерційний або грошовий, банківський), а з іншого боку, закуповувати необхідні обігові й основні засоби виробництва також у кредит. Тим самим виробництво штучно розширюється, працює не на реальні, дійсні потреби, не на реальний попит, а на кредитні можливості оптових торгівців. Проте, це не означає, що кредит може нескінченно розвивати процес відтворення. Приходить час, коли розквіту промисловості настає кінець, криза перевиробництва вказує, що сукупний попит цілком задоволено і понад того вироблено зайву продукцію, створено продукти труда, які не знаходять збуту. В цьому випадку стає ясно, що кредит – це не ідеальний засіб від усіх негод. Це не означає, що причиною перевиробництва є кредит. Кредит тільки розширює межі і подовжує строки перевиробництва. Причини перевиробництва знаходяться в самій економічній структурі капіталістичного способу виробництва, а кредит тільки періодично посилює їх, прискорює насильницькі вибухи цих протиріч, кризи, тим самим посилює елементи розпаду старого способу виробництва.