Питання для самоконтролю

1. Що називається кругооборотом капіталу, які його три стадії і форми?

2. Що таке промисловий капітал?

3. Що називається обігом капіталу?

4. Який принцип поділу капіталу на основний і оборотний, постійний та змінний?

5. Що слід розуміти під фізичним та моральним зносом капіталу? Які види морального зносу основного капіталу Ви знаєте?

6. Що таке прискорена амортизація основного капіталу?

7. У чому полягає призначення амортизаційного фонду на підприємстві?

8. У чому різниця між авансованим і реально спожитим капіталом?

9. Як визначається річна норма і маса додаткової вартості?

10. Що слід розуміти під дійсною нормою додаткової вартості?

Тема 8. Відтворення та обіг усього суспільного капіталу План

1. Індивідуальний та суспільний капітал, проблема їх відтворення.

2. Сукупний суспільний продукт та його структура по вартості і натуральній формі. Два підрозділи суспільного виробництва.

3. Умови реалізації при капіталістичному простому відтворенні.

4. Умови реалізації при капіталістичному розширеному відтворенні.

У попередніх темах розглядалося відтворення і обіг індивідуального капіталу. І цього було достатньо для дослідження суті капіталістичного процесу виробництва, його особливостей в загальному вигляді. Індивідуальний капітал у процесі відтворення розглядався з боку його вартості, натуральна форма продукту значення не мала. Передбачалося, що на ринку кожен капіталіст безперешкодно знаходить усі необхідні умови для здійснення процесу виробництва. Але кожен індивідуальний капітал в дійсності являє собою лише частину усього суспільного капіталу. Тому тепер необхідно перейти до вивчення відтворення і обігу всього суспільного капіталу.

Такий підхід знаходиться в повній відповідності з основним методом аналізу, що використовується політичною економією – методом сходження від абстрактного до конкретного. Перехід від індивідуального капіталу до суспільного є сходження від абстрактного до конкретного, а відмінність полягає не в об'єкті дослідження, а в ступенях абстрагування при дослідженні одного і того ж об'єкта – капіталістичного способу виробництва.

1. Індивідуальний та суспільний капітал, проблема їх відтворення

При капіталізмі суспільне виробництво розпорошено по індивідуальних капіталістичних підприємствах, кожне з яких стосовно інших підприємств виступає як самостійна виробнича одиниця. Тому, з одного боку, кожен індивідуальний капітал, відокремлений від інших капіталів, формально не пов'язаний з ними, а з іншого боку, в силу суспільного поділу праці кожне капіталістичне підприємство тісно пов'язане з різними іншими підприємствами.

Ці зв'язки проявляються в тому, що постійне поновлення процесу виробництва обумовлено перетворенням товарної форми капіталу в грошову, а потім перетворенням грошової форми в елементи продуктивного капіталу. Тому в кожному капіталістичному підприємстві відтворення може нормально відбуватися лише в тому випадку, якщо інше підприємство буде купувати в нього продукцію і продавати йому необхідні засоби виробництва.

Таким чином, реальний рух індивідуального промислового капіталу і його безперервність обумовлені переплетінням окремих індивідуальних кругооборотів капіталу. Кругообороти індивідуальних капіталів переплітаються один з одним, припускають і обумовлюють один одного і завдяки цьому сплетенню утворюють рух усього суспільного капіталу в цілому.

Звідси випливає, що суспільний капітал являє собою не арифметичну суму індивідуальних капіталів, а складну сукупність цих капіталів у їхньому взаємозв'язку, його рух складається з усієї сукупності рухів його частин, що відокремилися, із усієї сукупності оборотів індивідуальних капіталів.

Безпосередній зв'язок між усіма індивідуальними капіталами здійснюється через ринок, у процесі переплетення їх кругооборотів. Для кожного індивідуального капіталіста ринок є щось таке, що знаходиться поза його підприємством, для сукупного ж суспільного капіталу ринок утворює момент його власного руху. При аналізі відтворення індивідуального капіталу питання про те, де і як буде проданий продукт, де і як будуть куплені предмети споживання робітниками і засоби виробництва капіталістами, не ставився. Можна було припустити, що капіталіст, перетворюючи свій грошовий капітал у продуктивний, завжди знаходить на ринку необхідні засоби виробництва і робочу силу, а виготовлений товар завжди реалізується. При аналізі відтворення індивідуального капіталу таке припущення було правомірним і можна було обмежитися розглядом складових частин капіталу і продукту по вартості. Натуральна форма продукту тут значення не мала.

Для дослідження проблеми відтворення суспільного капіталу натуральна форма виготовлених товарів має особливо важливе значення. Питання саме в тому й полягає – як реалізуються товари не тільки по вартості, але і за натурально-речовою формою. Тому при аналізі відтворення суспільного капіталу центральною виявляється проблема реалізації, яка полягає в тому, щоб встановити, які пропорції між двома підрозділами суспільного виробництва забезпечують можливість відтворення суспільного капіталу.

Розгляд проблеми реалізації – це з'ясування, яким чином спожитий у процесі виробництва капітал відшкодовується з товарного продукту по своїй вартості і за своєю натуральною формою, і як це відшкодування переплітається зі споживанням додаткової вартості капіталістами і заробітною платою робітниками, і як це поєднується з нагромадженням капіталу по вартості й у натуральній формі. Тільки за цих умов можливе відтворення капіталістичних виробничих відносин. Саме відтворення цих відносин становить суть відтворення як індивідуального, так і суспільного капіталу.

Таким чином, умови, за яких може відбуватися процес відтворення і обігу всього суспільного капіталу – це, перш за все, умови реалізації створеного в суспільстві сукупного суспільного продукту, до розгляду якого ми перейдемо в наступному питанні.