7.1. Кругооборот капіталу і його три стадії. Функціональні форми промислового капіталу

Будь-який капітал, який інвестовано у підприємство, що виробляє якісь матеріальні блага, проходить у своєму русі через такі стадії:

Рс

Г–Т

Зв

тобто купівля на гроші робочої сили (Рс) та засобів виробництва (Зв);

виробниче споживання цих товарів чи процес виробництва (..В..), внаслідок якого створюються нові товари з більшою вартістю;

Т^/ –Г^/, тобто реалізація на ринку вироблених товарів, що містять у собі додаткову вартість.

Таким чином, увесь кругооборот промислового капіталу може бути представлений формулою:

Рс

Г – Т ... В ... Т^/ – Г^/

Зв

…В… (крапки означають, що оборот переривається), але кругооборот капіталу є неперервним.

Формула кругообороту промислового капіталу – це, по суті, загальна формула капіталу, яка була розглянута у першому томі «Капіталу» (Г–Т–Г^′) тільки тут вона наведена у розгорнутому вигляді.

Слід звернути увагу на те, що процес обігу капіталу в ній починається і закінчується грошовою формою. І це не випадково, бо саме гроші є вихідною і кінцевою метою обігу будь-якого капіталу.

Для капіталу, зайнятого в сфері виробництва, характерним є певне співвідношення між його функціональними формами.

Величина продуктивного капіталу визначається, насамперед, оптимальним розміром підприємства певної сфери діяльності, тривалістю процесу виробництва продукту та обсягом господарських операцій.

Значна частина капіталу підприємства фіксується у грошовій формі. Мотиви підприємницької поведінки, які зумовлюють необхідність тримати певну частину капіталу в цій формі, Дж. М. Кейнс сформулював таким чином:

– трансакційний (потреба в грошах для забезпечення безперебійного руху капіталу);

– перестороги (пов’язані на випадок непередбачуваних подій);

– спекулятивний (бажання швидкого отримання прибутку від операцій з цінними паперами, іноземною валютою);

– економії (потреба у власному грошовому капіталі у зв’язку з високими цінами кредиту).

Розмір грошового капіталу зумовлюється впливом таких факторів, як розмір виробничого капіталу, відсоток за кредит та інфляційні очікування.

Обсяг товарного капіталу зумовлюється, насамперед, договірними і кредитними зобов’язаннями підприємця, а також спекулятивними мотивами. Факторами, що впливають на розмір товарного капіталу є обсяг виробництва, організація збуту, кон’юнктура ринку та інфляційні очікування.

З трьох стадій кругообороту капіталу перша і третя утворюють процес обігу, друга – процес виробництва.

На різних стадіях свого кругообороту промисловий капітал виступає в різних формах. Першою його формою є грошовий капітал. У зв’язку з тим, що промисловий капіталіст використовує гроші для створення додаткової вартості, то вони є не просто грошима, а грошовим капіталом.

На другій стадії промисловий капітал виступає як продуктивний капітал, який являє собою сукупність засобів виробництва та робочої сили, що використовуються капіталістом для створення додаткової вартості.

На третій стадії промисловий капітал виступає як товарний капітал, тобто у вигляді вироблених товарів, у яких міститься первинно авансована капітальна вартість та додаткова вартість.

Три форми промислового капіталу виконують різні економічні функції і тому названі функціональними формами капіталу. Функція грошового капіталу полягає у створенні умов для виробництва додаткової вартості.

Функція продуктивного капіталу – безпосереднє створення додаткової вартості.

Функція товарного капіталу – реалізація капітальної вартості та додаткової вартості.

А тепер розглянемо стадії кругообороту більш детально.

Перша стадія кругообороту капіталу. Треба відрізняти форму цієї стадії та її зміст. За своєю формою Г–Т – це простий акт грошового та товарного обороту, купівля товарів на гроші. Одначе це не форма акта Г–Т, а його матеріальний зміст робить цей акт першою стадією кругообороту капіталу. Гроші є капіталом не тому, що взагалі вкладені в обіг, а тільки внаслідок того, що вони витрачаються на купівлю специфічних товарів, які є засобом отримання додаткової вартості.

Перша стадія кругообороту капіталу розбивається на два акти: Г–Рс, тобто купівля робочої сили та Г–Зв, тобто купівля засобів виробництва. Особливістю капіталістичного способу виробництва є перший акт. Купівля засобів виробництва мала місце і до капіталізму, коли в якості їх покупців були головним чином дрібні товаровиробники. Але купівля робочої сили здійснюється лише капіталістом і передбачає існування капіталістичної формації.

У акті Г–Рс капіталіст та робітник виступають як покупець та продавець, а відносини між ними – як прості товарно-грошові відносини. Але за цим приховані виробничі відносини між представниками двох антагоністичних класів. Необхідною умовою продажу робочої сили є відчуження робітників від засобів виробництва і концентрація останніх у власності капіталістів.

Головна мета першої стадії кругообороту капіталу полягає в тому, щоб на основі купівлі засобів виробництва і робочої сили здійснити поєднання матеріальних і особистих чинників виробництва і тим самим підготувати умови для процесу виробництва додаткової вартості. Тут мова йде про розподіл засобів виробництва і робочої сили з метою виробництва додаткової вартості. Цим такий розподіл відрізняється від розподілу продуктів. Про це красномовно свідчить друга стадія.

Друга стадія кругообороту капіталу. Друга стадія являє собою процес виробництва не тільки матеріальних благ, але і додаткової вартості.

Засоби виробництва і робоча сила необхідні для створення матеріальних благ у кожному суспільстві, але продуктивним капіталом вони стають лише у рамках капіталістичних виробничих відносин. Сукупність засобів виробництва, які належать капіталісту у поєднанні з робочою силою, яку купив капіталіст, утворюють продуктивний капітал. За інших історичних умов, коли засоби виробництва не є власністю капіталіста, а робоча сила не фігурує в якості товару, сукупність цих факторів не утворює продуктивного капіталу. Капітал на цій стадії приймає форму продуктивного капіталу тому, що, по-перше, він зайнятий у сфері виробництва на відміну від грошового та товарного капіталів, зайнятих у сфері обігу і утворюючих тому капітал обігу; по-друге (і головне), його функцією є утворення додаткової вартості, в той час як грошовий і товарний капітали виконують функцію зміни форм вартості та доданої вартості.

Друга стадія фіксує особливий спосіб з’єднання робітника із засобами виробництва через механізм купівлі-продажу. Такий спосіб їх з’єднання відрізняє різні історичні епохи одну від одної.

Третя стадія кругообороту капіталу. На останній стадії свого кругообороту капітал виступає у товарній формі. Характерна риса товарного капіталу, на відміну від товарів, полягає в тому, що він втілює у собі додану вартість. Товар, вироблений ремісником, не утворює капітал, тому що не втілює у собі додаткову вартість. Товар, який вироблено на капіталістичній фабриці, є товарним капіталом, оскільки вартість цього товару містить у собі додаткову вартість. Таким чином, характер товарів, як товарного капіталу, не залежить від їх споживної вартості, а визначається тим, що у них втілена додаткова вартість. Унаслідок реалізації капіталістом товарів, його капітал повертається до своєї первинної грошової форми; додана вартість, яка первинно мала товарну форму, після реалізації товарів приймає грошову форму.

Призначення товарного капіталу полягає в тому, щоб реалізувати і первинно авансований капітал і додану вартість. Після реалізації в ході акту

Т^/–Г^/ обидві ці частини, що були раніше поєднані, отримують самостійні форми існування.

Т^/=Т+т перетворюється у Г^/=Г+г, де Т і Г означають первинно авансовану величину капіталу, а т і г – додану вартість.

Розглянемо кругооборот грошового капіталу в цілому.

У кожному кругообороті промисловий капітал послідовно приймає три взаємо змінювані форми – грошову, продуктивну і товарну, а у кінці кругообороту повертається до своєї грошової форми.

Безперервність кругообороту капіталу припускає неперервану зміну трьох його форм. Кругооборот здійснюється нормально лише до тих пір, поки його різні фази без затримки переходять одна у другу. Якщо капітал затримується на першій фазі Г–Т, то грошовий капітал перетворюється у скарб; якщо на другій фазі, то, з одного боку, лежать не задіяні засоби виробництва, а з другого – незайнята робоча сила; якщо капітал затримується на останній фазі. (Т^/–Г^/), то це означає непродані товари.

Якщо б весь капітал у даний час знаходився лише в товарній формі, то перервався б процес виробництва; а якщо б він знаходився лише у продуктивній формі, то перервався б процес обігу. Тому безперервний хід кругообороту капіталу потребує того, щоб у кожного капіталіста різні частини його капіталу одночасно знаходились у різних формах.

Фактично так воно і відбувається: в кожний окремий момент одна частина капіталу виступає у формі грошового капіталу, друга – у формі продуктивного капіталу, і третя – у формі товарного капіталу. При цьому наявність частини капіталу в грошовій формі дозволяє продовжувати купівлю робочої сили і засобів виробництва, не чекаючи, поки будуть вироблені на його підприємстві та продані товари; наявність же частини капіталу у продуктивній формі дозволяє йому продовжувати процес виробництва в той час, коли раніше вироблені товари ще чекають своєї реалізації на ринку.

Таким чином, окремі частини капіталу послідовно переходять з однієї форми у другу, а весь капітал одночасно знаходиться у всіх трьох формах.

Розглянутий вище кругооборот капіталу Г–Т ...В...Т^/ –Г^/ є кругооборот грошового капіталу, в ньому рух капіталу починається з грошової форми і закінчується нею. Формула кругообороту грошового капіталу відображає головний мотив капіталістичного виробництва – гонитва за грошима. Багаторазові кругообороти капіталу включають в себе не тільки кругооборот грошового капіталу, але і кругооборот продуктивного та товарного капіталу. Зупинимось більш детально на кругообороті продуктивного капіталу. Кругооборот продуктивного капіталу має такий виглядВ...Т^/–Г^/–Т...В.

В цій формулі початковим і кінцевим пунктом кругообороту є продуктивний капітал. Мета його кругообороту – забезпечити постійне оновлення процесу виробництва. Якщо у кругообороті грошового капіталу виробництво виступало лише в якості посередника у процесі обігу, то у кругообороті продуктивного капіталу ситуація суттєво змінюється. Обіг тут виступає в якості посередника між двома процесами виробництва і відіграє підпорядковану роль. Головну роль в усьому русі капітальної вартості відіграє процес виробництва. Проте в цій формі кругообороту справжня мета капіталістичного виробництва є прихованою. Видається, що мета всього руху капіталу полягає у постійному поновленні, повторенні процесу виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва виступає як виробництво заради виробництва.

В кругообороті продуктивного капіталу інакше виглядає роль грошей. Якщо у кругообороті грошового капіталу гроші виступають як головна мета і рушійна сила всього руху капіталу, то тут вони видаються звичайним засобом обігу. Товари, які виходять з процесу виробництва, продаються за гроші, а на ці гроші на ринку знову купуються необхідні для поновлення процесу виробництва елементи продуктивного капіталу – засоби виробництва і робоча сила. Здається, наче гроші виступають лише як засіб для купівлі товарів, але не як самоціль і рушійна мета всього процесу.

Якщо розглядати кругооборот грошового капіталу питання про те, як буде використана реалізована додаткова вартість – чи піде вона на особисте споживання капіталіста, чи на розширення виробництва – немає принципового значення. Якщо ж розглядати кругооборот продуктивного капіталу, то це питання набуває особливого значення, бо від того чи іншого використання додаткової вартості залежить, буде мати місце просте відтворення чи розширене. Це знаходить своє відображення і в різних формулах кругообороту продуктивного капіталу.

При простому відтворенні формула кругообороту продуктивного капіталу має наступний вигляд:

Р_с

(Т) – (Г) – Т

+ + З_в…В

В…Т^′ (т) – (г) – т

Рух додаткової вартості т–г–т означає, що додаткова вартість використана на особисті потреби капіталіста, а величина продуктивного капіталу на початковій та кінцевій стадіях кругообороту лишається незмінною.

При розширеному відтворенні формула кругообороту продуктивного капіталу має інший вигляд:

Р_с

В…Т′ – Г′ – Т′ …В′

З_в

У цьому випадку вся додаткова вартість чи її частина є капіталізованою, що при зводить до збільшення величини продуктивного капіталу.

Фаза обороту всередині кругообороту продуктивного капіталу зовні виглядає як Т – Г – Т, тобто як простий товарний обіг. Але це не так. Простий товарний обіг обслуговує як продуктивне так і особисте споживання. Обіг же продуктивного капіталу охоплює лише продуктивне споживання. Роль товарного обігу в середині кругообороту продуктивного капіталу зводиться до забезпечення необхідних елементів продуктивного споживання – засобів виробництва і робочої сили. Якщо простий обіг товарів відображує зв'язок між виробництвом і споживанням, то обіг продуктивного капіталу відображує зв'язок між виробництвом і продуктивним споживанням, але не відображує безпосередньо зв'язок з особистим споживанням.

Звернемось тепер до кругообороту товарного капіталу.

Кругооборот товарного капіталу має такий вигляд:

Р_с

Т′ – Г′ – Т′ …В′…Т^′

З_в

Характерною рисою цього кругообороту є те, що він відкривається обігом в цілому, двома його фазами, в той час як в першій формі (кругооборот грошового капіталу) обіг переривається процесом виробництва, у другій (кругооборот продуктивного капіталу) він лише опосередковує процес виробництва. Ця форма кругообороту підкреслює залежність капіталістичного виробництва від обігу, з одного боку, та від споживання – з іншого.

Кругообіг товарного капіталу відрізняється від кругообігу грошового та продуктивного капіталів тим, що вихідним пунктом його руху є зростаюча капітальна вартість, що вміщує додаткову вартість в товарній формі (Т^′). В цій формі кругообігу центрального значення набуває проблема реалізації. Від її вирішення залежить хід всього подальшого руху капіталу.

Коли ми розглядали кругообороти грошового і продуктивного капіталів могло скластися враження, що рух капіталу взагалі не пов'язаний з особистим споживанням і може існувати незалежно від нього. Всякий капітал пред’являє попит на ринку на засоби виробництва і робочу силу, але не пред’являє безпосереднього попиту предмети споживання. Якщо капіталіст витрачає частину своїх грошей на задоволення особистих потреб, то в цьому разі його гроші не є грошовим капіталом, а є звичайними грошима, рух яких регулюється загальними законами простого товарного обігу. Коли робітник купляє на свою заробітну плату засоби існування, то і цього разу гроші виступають я звичайні гроші. Таким чином, рух грошового і продуктивного капіталів виступає на поверхні як щось, що не має відношення до ринку предметів споживання.

В дійсності ж ця залежність є відносною. Щоб капіталіст міг знайти на ринку товар робоча сила, повинно відбуватися постійне відтворення цього товару. А це є можливим лише у випадку, коли робітник знайде на ринку необхідні засоби існування. З другого боку, клас капіталістів також потребує, щоб на ринку були предмети споживання, комфорту та розкоші, необхідні для задоволення його особистих потреб. Таким чином, у складі товарного капіталу всього класу капіталістів повинні бути не лише засоби виробництва, а й предмети споживання. Для окремого капіталіста байдуже, який саме вид товарів необхідно виробляти. Але для капіталістичного суспільства в цілому це питання має дуже важливе значення. Стає очевидним, що рух індивідуального капіталу не є чимось абсолютно самостійним, а знаходиться у нерозривному зв’язку з рухом всіх інших індивідуальних капіталів.

Отже, з кругообороту індивідуального товарного капіталу випливає, що капітал у своєму русі пов'язаний не лише з продуктивним, а й з особистим споживанням, що обіг є не тільки однією стадією кругообороту капіталу, але й становить необхідний зв'язок між виробництвом і споживанням в цілому. Однак, цей зв'язок більш складний і суперечливий, ніж при простому обігу товарів. Він здійснюється не безпосередньо, а лише в кінцевому рахунку.

Усі три форми кругообороту капіталу пов’язані між собою. Перш за все, кругообороти грошового, продуктивного і товарного капіталу мають єдину основу – капіталістичний спосіб виробництва. Далі їх поєднує єдина мета – зростання вартості, отримання додаткової вартості. Загальним для всіх кругооборотів є й те, що кожний кругооборот капіталу являє собою процес, у якому капітал весь час знаходиться у безперервному русі, переходить з однієї форми в іншу: з грошової в продуктивну, потім у товарну.

Усі три форми кругообороту капіталу – грошового, продуктивного і торгового пов’язані між собою. Рух всякого індивідуального капіталу передбачає ці три форми і не можливий без них.

Загальне між усіма формами полягає в тому, що у всіх випадках рух здійснюється у вигляді кругообороту, розпадається на три послідовні стадії і пов'язаний з перетворенням капіталу з однієї функціональної форми в іншу; розбіжність – у послідовності стадій руху і зміни форм. Одначе ця розбіжність носить не тільки формальний характер. Кожна форма кругообороту по – своєму характеризує і по – своєму викривляє роль і місце виробництва і обігу в русі капіталу, по – різному відображує мету капіталістичного виробництва і обігу.

Аналіз руху капіталу в діалектичній єдності трьох форм кругообороту дозволило К. Марксу дати всебічну характеристику капіталу розкрити протиріччя, які виникають у процесі його руху на різних стадіях і при різних формах кругообороту, показати мету капіталістичного виробництва і засоби, за допомогою яких вона досягається.