10.3. Витрати обігу. Додаткові й чисті витрати, їх відшкодування

Витрати обігу – це витрати в грошовій формі, пов’язані з процесом обігу, реалізацією товарів та послуг.

Існують додаткові та чисті витрати, які розрізняються характером операцій у сфері обігу.

Ділення витрат обігу на додаткові та чисті обумовлене дійсною природою товару, його споживною вартістю і вартістю. Звідси, витрати, пов'язані з рухом товарів як споживних вартостей, відносяться до додаткових витрат, а витрати пов'язані з рухом товарів як вартостей, відносяться до чистих витрат.

Додаткові витрати обігу – це витрати, обумовлені продовженням і завершенням процесу виробництва в сфері обігу.

До додаткових витрат слід віднести витрати на продуктивні операції: транспортування, зберігання, сортування, фасування, упакування та ін., які продовжують процес виробництва в сфері обігу. Праця, затрачена на ці процеси є продуктивною. Відшкодування капіталу, витраченого на додаткові витрати обігу, загалом нічим не відрізняється від відшкодування продуктивного капіталу. Праця найманих робітників, виконуючих ці операції, створює як вартість (в т.ч. і додаткову), так і споживну вартість. Тому ці витрати включаються у вартість товару й відшкодовуються в процесі його реалізації як витрати виробництва.

Чисті витрати обігу – це витрати, обумовлені самим процесом купівлі-продажу, витрати, необхідні «для реалізації вартості товару, для перетворення її з товару в гроші або з грошей в товар».

У сфері обігу, крім продуктивних, здійснюються операції, пов’язані зі зміною форми вартості, з перетворенням товарного капіталу в грошовий. До них відносяться: витрати на утримання торговельних приміщень, оплату праці торгових працівників і службовців, апарату інформації, ведення бухгалтерії, рекламу та ін.

За своїм характером ці операції є непродуктивними, працівники, які виконують їх не створюють ні вартості, ні додаткової вартості.

Але торговий капіталіст, який витрачає свій капітал на ці операції (чисті витрати обігу), повинен не тільки його відшкодувати, але й отримати середній прибуток.

Створення прибутку на чисті витрати обігу відбувається аналогічно створенню його на капітал обігу.

Як же відшкодовуються чисті витрати обігу?

Механізм відшкодування чистих витрат обігу може бути представлений таким чином.

Ці витрати відшкодовуються за рахунок частини додаткової вартості, яка є вирахуванням із неї. Чисті витрати обігу не можуть мати ніякого іншого нормального джерела свого відшкодування, окрім створеної в процесі виробництва додаткової вартості. Тому при визначенні середньої норми прибутку слід відрахувати з додаткової вартості частку, яка йде на покриття чистих витрат обігу. Тоді формула середньої норми прибутку набуває наступний вид:

Звернемося до нашого прикладу. Якщо чисті витрати обігу потребують для свого покриття 50 млн. ф. ст., це означає, що додаткова вартість, яка буде розподілятись між промисловим і торговим капіталістами, дорівнює 180 млн. ф. ст. – 50 млн. ф. ст. = 130 млн. ф. ст. Середня норма прибутку знизиться до:

Звідси, середній прибуток промисловця складе 111,43 млн. ф. ст. (12,38% від 150 млн. ф. ст.)

Зменшення норми прибутку, тільки у меншій мірі, відбувається також, оскільки торговець позбавляє виробника від цих пов'язаних з самим зверненням витрат. Торговець авансує капіталу більше, ніж вимагалося б, якби цих витрат не існувало, і прибуток на цей додатковий капітал підвищує суму торгового прибутку. Торговий капітал у більшому розмірі бере участь разом з промисловим капіталом у вирівнюванні середньої норми прибутку, т. е. середній прибуток знижується. Якщо в нашому попередньому прикладі окрім 100 одиниць купецького капіталу авансується ще 50 додаткового капіталу на ті витрати обігу, то загальна сума додаткової вартості в 180 розподіляється у такому разі на промисловий капітал в 900 плюс торговий капітал в 150, разом = 1050. Отже, середня норма прибутку знижується до 17 1/7%. Промисловий капіталіст продає товари купцеві за 900 + 154 2/7 = 1054 2/7 а торговець продає їх за 1130 (1080 + 50 на ті витрати, які він знову повинен відшкодувати).

В умовах, коли монополії встановлюють монопольні ціни, чисті витрати обігу нерідко включаються торговцями в продажні ціни товарів поверх їх суспільної ціни виробництва. Це сприяє підвищенню продажних цін, тому відшкодування чистих витрат перекладається тяжким тягарем на споживачів.

Чисті витрати обігу, не дивлячись на їх непродуктивний характер, об’єктивно необхідні. В умовах розвиненого ринкового господарства чисті витрати мають тенденцію до зростання у зв’язку із загостренням проблеми реалізації. Перш за все, збільшуються витрати на рекламу, на зберігання зайвих товарних запасів та ін.

Може видаватися, що участь торгового капіталу негативно впливає на присвоєнні прибутку всім класом капіталістів. Але це не так. При відсутності торгового капіталу промислові капіталісти витрачали б більше капіталу обігу, реалізація товарів була б повільнішою, а середня норма прибутку значно нижчою, ніж при його наявності.

Таким чином, торговий капітал не знижує середньої норми прибутку, а сприяє її підвищенню.

Отже, ми розкрили джерела торгового прибутку, отриманого в процесі відшкодування всіх частин авансованого капіталу торговими капіталістами (капіталу обігу, додаткових і чистих витрат обігу).

А зараз з’ясуємо, як функціонує торговий капітал?