7. Функції податків

У літературі переважно виокремлюють три різновиди функцій податків.

Суть податків як фінансово-економічної категорії — перерозподіл вартості створеного ВНП між державою, юридичними та фізичними особами. Це здійснюється шляхом централізації частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби. Таким чином визначається розподільча функція податків.

Фіскальна функція (фіск від лат. fiscus — державна казна, скарбниця) визначається тим, що податки є засобом наповнення державної казни.

Регулююча функція полягає у можливості за допомогою податкової політики впливати на різні сторони діяльності платників. Спрощена схема регулюючої функції полягає в тому, що встановлюючи пільгові чи підвищені ставки оподаткування держава стимулює чи стримує розвиток тих чи інших видів господарської діяльності.

План семінарського заняття

1. Юридичне визначення сфери податків та інших обов’язко­вих платежів, їхнє місце в системі державних доходів України.

2. Поняття податків у широкому та вузькому розумінні.

3. Розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

4. Поняття податкових та неподаткових обов’язкових платежів.

5. Визначення поняття власне податків.

6. Види податків та їхня характеристика.

7. Функції податків.

Термінологічний словник

Державні доходи — це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для здійснення її завдань і функцій.

Загальнодержавні податки — це податки, що встановлюються та вводяться в дію рішенням вищого представницького органу, справляються на всій території держави й зараховуються або до державного бюджету, або до місцевих бюджетів, або розподільно — і до державного, і до місцевого.

Непрямі (на споживання або адвалорні) податки — це податки, що справляються у процесі споживання матеріальних благ і включаються до ціни товарів і послуг.

Податки на доходи — це податки, що сплачуються платником з дійсно отриманого доходу (прибутку) і відображають фактичну платоспроможність платника.

Податки на майно — це податки, що справляються не з дійсно отриманого платником доходу, а з припущеного середнього доходу, отримуваного в даних економічних умовах від того чи іншого предмета оподаткування (нерухомої власності, грошового капіталу тощо).

Податок (наукове визначення) — це встановлена законом форма відчуження власності фізичних та юридичних осіб на засадах обов’яз­ковості, індивідуальної безвідплатності, безповоротності, забезпечена державним примусом, яка не має характеру покарання чи контрибуції і має на меті забезпечення платоспроможності суб’єктів публіч­ної влади.

Податок, збір (обов’язковий платіж) — обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Прямі (прибутково-майнові) податки — це податки, що справляються у процесі отримання матеріальних благ безпосередньо з доходів чи майна платників.

Навчальні завдання

1. Дослідити різновиди вживання терміна «податки» в науковій, законодавчій та діловій сферах.

2. Визначити місце, роль і значення податків у системі суміжних явищ, застосувавши порівняльний метод щодо економічних систем ринкового та соціалістичного типів.

3. Порівняти науково-теоретичний та законодавчий підходи до визначення та систематизації обов’язкових платежів.

4. На прикладі українського законодавства дослідити акту­альність проблеми законодавчого розмежування окремих видів обов’язкових платежів.

5. Дослідити закріплені в Законі України «Про систему оподаткування» обов’язкові платежі з точки зору їхньої належності до визначених у теорії різновидів податків (прямі й непрямі, на майно й на доходи тощо).