Тема 15. Правове регулювання місцевих податків і зборів

1. Сутність місцевого рівня податкової системи.

2. Порядок встановлення і введення місцевих податків і зборів.

3. Види місцевих податків і зборів. Їхня характеристика.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1. Сутність місцевого рівня податкової системи

Податкова система України включає два рівні: державний і місцевий.

Місцевий рівень податкової системи охоплює такі елементи:

9. Податкові надходження від загальнодержавних податків, що розподіляються між Державним і місцевими бюджетами. Види загальнодержавних податків, що перераховуються до місцевих бюджетів, а також їхній розмір встановлюються Законом «Про систему оподаткування», а також Законом «Про Державний бюджет» на відповідний бюджетний період. Такі податкові надходження, у свою чергу, поділяються на податки, що формуються й закріплюються на державному рівні, але повністю передаються до місцевих бюджетів (наприклад, податок на землю), та податки, що формуються як відрахування від загальнодержавних податків у певному розмірі (наприклад, частина ПДВ).

10. Податкові надходження, що не мають формальних аналогів на рівні Державного бюджету й повністю закріплені за місцевими бюджетами (курортний збір, податок на рекламу тощо).

11. Місцеві неподаткові доходи (пеня, ліцензійні збори).

2. Порядок встановлення і введення місцевих податків і зборів

Право територіальних громад села, селища, міста на встановлення ними безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування місцевих податків і зборів закріплено в ст. 143 Конституції України. Розвинуто конституційні положення у ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть установлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до місцевих бюджетів. Але в ст. 1 Закону «Про си- стему оподаткування України» зазначено, що встановлення та скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів здійснюється Верховною Радою України. Тому органи місцевого самоврядування мають право не на встановлення, а на введення місцевих податків відповідно до законів.

Крім того, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть установлювати додаткові пільги щодо оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів.

Місцеві податки та збори (обов’язкові платежі) вводяться сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку та в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який вводиться обласними радами. При цьому введення деяких місцевих податків і зборів є обов’язковим за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків і зборів (наприклад, комунальний податок і збір з власників собак).

3. Види місцевих податків і зборів. Їхня характеристика

На законодавчому рівні встановлено 2 види місцевих податків і 14 видів місцевих зборів.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

1) готельний збір;

2) збір за паркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш на бігах на іподромі;

8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

14) збір із власників собак.

Податок із реклами. Платники — юридичні й фізичні особи, що рекламують свою продукцію. Об’єкт оподаткування — вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Гранична ставка — 0,1 % вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5 % — за розміщення реклами на тривалий час. Облік платників проводять органи, на які покладено функції розміщення реклами. Виплачується під час оплати послуг. Джерело сплати — за рахунок собівартості продукції або особистих коштів.

Комунальний податок. Платники — юридичні особи, за виключенням бюджетних і планово-дотаційних сільськогосподарських підприємств. Об’єкт оподаткування — річний фонд оплати праці, розрахований виходячи з мінімального розміру заробітної плати. Гранична ставка — 10  % річного фонду оплати праці. Облік здійснюють податкові інспекції на місцях. Джерело сплати — прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні юридичних осіб. Звільняються від сплати комунального податку:

• бюджетні установи;

• сільськогосподарські підприємства;

• метробуд і метрополітени;

• державні комунальні підприємства, що отримують дотації з бюджету;

• підприємства й організації, що повністю звільнені від податку на прибуток.

Готельний збір. Платники — особи, що проживають у готелях. Об’єкт оподаткування — добова вартість житла, яке наймають, що розраховується без додаткових послуг. Гранична ставка — 20 % добової вартості житла. Облік платників веде адміністрація готелю. Джерело сплати — за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або за рахунок особистих коштів особи, що перебуває в готелі. Пільг по цьому збору немає.

Збір за паркування автотранспорту. Платники — юридичні та фізичні особи, що паркують автомобілі в спеціально відведених або обладнаних місцях. Об’єкт оподаткування — одна година парковки автотранспорту. Оплачує водій на місці парковки. Гранична ставка — 3 % неоподатковуваного мінімуму в спеці- ально обладнаних місцях і 1 % — у віддалених місцях.

Ринковий збір. Платники — юридичні та фізичні особи, що реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію. Об’єкт оподаткування — торговельне місце (на ринках, у павільйонах, на майданчиках, з автомашин). Ставка податку — 20  % неоподатковуваного мінімуму, для юридичних осіб — 3 неоподатковувані мінімуми. Сплата здійснюється за кожен день торгівлі. Облік платників веде адміністрація ринку. Термін сплати — до початку реалізації. Джерело сплати — собівартість продукції або особисті кошти.

Збір за видачу ордера на квартиру. Платник — одержувач ордера на квартиру. Об’єкт оподаткування — послуги, пов’язані з видачею ордера. Ставка — 30 % неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюється органами обліку й розподілу житла. Сплата здійснюється до одержання ордера. Джерело сплати — особисті кошти одержувача ордера.

Курортний збір. Платники — громадяни, що перебувають у курортній місцевості. Гранична ставка — 10 % неоподатковуваного мінімуму. Облік платників здійснюють адміністрації готелю, квартирно-посередницькі організації, органи внутрішніх справ, які контролюють додержання паспортного режиму. Утримується під час реєстрації не пізніше 3-добового терміну з дня прибуття чи при поселенні в приватному житлі громадян. Джерело сплати — особисті кошти громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платники — юридичні й фізичні особи, що виставляють своїх коней на іподромі в змаганнях комерційного характеру. Об’єкт оподаткування — за кожного коня, виставленого на змаганнях комерційного характеру. Гранична ставка — 3 неоподатковувані мінімуми. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів. Утримується з платників до початку змагань.

Збір за виграш на бігах на іподромі. Платники — особи, що виграли на тоталізаторі під час гри на іподромі. Об’єкт оподаткування — сума виграшу. Гранична ставка — 6 % від суми виграшу. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів, що стягує збір під час виграшів. Джерело сплати — особисті кошти громадян.

Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Платники — особи, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Об’єкт оподаткування — плата за участь у грі на тоталізаторі у формі відсоткової надбавки до плати за участь у грі. Гранична ставка — 5 % від суми цієї надбавки. Утримується під час придбання білетів на участь у грі. Облік платників здійснюється адміністрацією іподромів.

Збір за право на використання місцевої символіки. Платники — юридичні та фізичні особи, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Об’єкт оподаткування — вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг із використанням місцевої символіки. Гранична ставка — 0,1 % вар­тості об’єкта оподаткування з юридичних осіб і 5 неоподатковуваних мінімумів із громадян. Облік здійснюють органи місцевого самоврядування, що видають дозвіл на використання символіки. Джерело сплати — собівартість продукції або особисті кошти платника.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок. Платники — комерційні кіно- та телеорганізації, які проводять зйомки, що вимагають додаткових заходів. Об’єкт оподаткування — витрати на проведення додаткових заходів. Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних видатків на проведення відповід­них заходів.

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей. Платники — юридичні й фізичні особи, що мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсних розпродажів і лотерей. Об’єкт оподаткування — вартість заявлених на місцеві аукціони товарів, лотереї тощо, виходячи з їхньої початкової ціни чи суми, на яку випускається лотерея. Гранична ставка — 0,1 % від вартості товарів чи від суми, на яку випускається лотерея; для лотерей граничний розмір збору — 3 неоподатковуваних мінімуми. Стягується збір за три дні до проведення аукціону або під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранс­порту, що прямує за кордон. Платники — юридичні та фізичні особи. Об’єкт оподаткування транспортний засіб. Ставка — 0,5 % неоподатковуваного мінімуму (залежно від марки та потужності автомобіля) або від 5 до 50 доларів США (з іноземних юридичних осіб). Облік платників здійснюють органи, на які покладено функції пропуску автотранспорту.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Платники — юридичні й фізичні особи, що реалізують продукцію. Об’єкт оподаткування — оформлення та видача дозволів на торгівлю в спеціально відведених місцях. Граничний розмір — 20 % неоподатковуваного мінімуму для суб’єктів, що постійно торгують, та один раз на день за одноразову торгівлю. Облік здійснюють організації, що володіють відповідними правами.

Збір із власників собак. Платники — громадяни, які є власниками собак, що проживають у будинках державного й громад­ського житлового фонду, приватизованих квартирах. Об’єкт оподаткування — за кожного собаку, крім службових (щороку). Граничний розмір ставки — 10 % неоподатковуваного мінімуму на момент нарахування збору. Джерело сплати — особисті кошти платників.