8. Права і обов’язки платників податків

Основні права і обов’язки платників податків визначено в Законі України «Про систему оподаткування» та деталізовано у відповідних підзаконних нормативних актах.

Згідно із законами України, платники податків мають право:

1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

3) оскаржувати у встановленому порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб.

Рішення органів державної податкової служби оскаржуються до органів державної податкової служби та/або в судовому порядку. Скарги подаються щодо податкових повідомлень про суми податкових зобов’язань, постанов про накладення адміністративних стягнень та рішень щодо визначення сум податкових зобов’язань, узгодження операцій із заставленими активами платника податків, узгодження плану реорганізації тощо. Особа, яка подала скаргу на рішення державної податкової адміністрації, має право: 1) особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги; 2) знайомитися з матеріалами перевірки; 3) користуватися послугами адвоката; 4) одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги.

Скарга повинна бути подана протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення, що оскаржується. Податковий орган зобов’язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платникові протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків. Заява, подана із дотриманням вказаних строків, зупиняє виконання платником податків зобов’язань, визначених у податковому повідомленні на строк від дня подання такої заяви до дня закінчення процедури адміністративного оскарження;

4) на розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платника податків.

Будь-який платник податків має право вимагати розстрочення або відстрочення його податкових зобов’язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов’язаний задовольнити таку вимогу в разі, якщо за таких же підстав іншим платникам податків було надано розстрочення (відстрочення).

Розстроченням податкових зобов’язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені під відсотки, розмір яких не може бути меншим ставки НБУ.

Відстроченням податкових зобов’язань є перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платника податків без урахування сум пені під відсотки, розмір яких не може бути меншим облікової ставки НБУ, визначеної за встановленими правилами.

Підставою для розстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов’язань та/або збільшення податкових надходжень у відповід­ний бюджет унаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом або збутом такого платника податків.

Підставою для відстрочення податкових зобов’язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, які призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування (див. розстрочення).

Розстрочення податкових зобов’язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту й нараховані на неї відсотки погашаються однаковими частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відстрочення податкових зобов’язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов’язань і нараховані на неї відсотки сплачуються однаковими частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом або відповідним органом місцевого самоврядування, який затверджує рішення про розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов’язання або одноразово в повному обсязі.

Рішення про відстрочення (розстрочення) в межах одного бюджетного року приймається:

1. щодо загальнодержавних податків (зборів) — керівником податкового органу й має бути затверджене керівником податкового органу вищого рівня;

2. щодо місцевих податків і зборів — керівником податкового органу й затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, у бюджет якого зараховуються такі податки та збори.

Рішення про надання розстрочення (відстрочення) на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається щодо загальнодержавних податків керівником центрального податкового органу за згодою Міністерства фінансів України.

Такі рішення повинні публікуватися щороку.

Розстрочення (відстрочення) надається окремо з кожного податку чи збору і не може надаватися щодо податкових зобов’язань з:

1) ввізного мита; 2) акцизного збору; 3) ПДВ за ввезення товарів (робіт, послуг) на митну територію України; 4) внесків у Пенсійний фонд, інших внесків у межах державного або соціального страхування.

Договори про відстрочення, розстрочення можуть бути достроково розірвані за ініціативою:

1. платника податку — за дострокового погашення суми податкового боргу, щодо якого було досягнуто домовленості;

2. податкового органу, якщо:

• установлено, що інформація, яку надав платник податків за укладення договору, є недостовірною або неповною;

• буде визнано, що платник має податковий борг, який виник після укладення відповідних договорів;

• платник порушує умови погашення розстроченого (відстроченого) податкового боргу.

Рішення про розірвання договору може бути оскаржено;

5) на повернення та перегляд неправильно сплачених податків і неподаткових платежів.

Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їхнє відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Граничний строк для подання заяв про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) підлягає продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначеного строку не мав змоги подати таку заяву через підстави, вичерпний перелік яких визначено законом.

Платники податків і зборів зобов’язані:

1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

2) подавати до державних податкових органів та інших держав­них органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи та відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;

3) сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни;

4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення та сплати податків і зборів;

5) під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування та підписати акт про проведення перевірки.