5. Поняття амортизації

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — це поступове віднесення видатків на їхнє придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають такі видатки:

1. на придбання та самостійне виготовлення основних фондів і придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання;

2. на проведення всіх видів ремонту, реконструкції та інших видів покращень основних фондів;

3. на покращення якості землі, не пов’язане з будівництвом.

Видатки, які не підлягають амортизації, можна поділити на дві групи. До першої групи належать видатки, які повністю відносяться до складу видатків звітного періоду, наприклад, на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації, на вирощування багатолітніх плодових насаджень. До другої групи відносяться видатки, що не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування, наприклад, видатки бюджетів на будівництво й утримання автомобільних доріг загального користування, видатки на набуття та зберігання Національного архівного фонду України.

Основні фонди та групи — матеріальні цінності, що використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу по певних групах: 1) будівлі, меблі, електричні прилади; 2) транспорт; 3) інші, що не відносяться до перших двох груп.

Принципи й механізм нарахування амортизації однакові для всіх платників податку. Суми амортизаційних відрахувань визначаються застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початку звітного періоду. Ці суми не підлягають вилученню в бюджет і не можуть бути базою будь-яких податкових відрахувань.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості груп основних фондів на початку звітного періоду в розмірі, визначеному Законом «Про оподаткування прибутку підприємств».

Балансова вартість групи основних фондів визначається за такою формулою:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1),

де Б(а) — балансова вартість групи на початку звітного періоду;

Б(а-1) — балансова вартість групи протягом періоду, що передував звітному періоду;

П(а-1) — сума видатків, понесених на набуття основних фондів, здійснення капітального ремонту та інших покращень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) — сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, що передував звітному.

Платники податку мають право протягом одного року віднести до валових витрат будь-які видатки, пов’язані з покращенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів.

Видатки, що перевищують цю суму, відносяться на збільшення балансової вартості основних фондів і підлягають амортизації.