2. Система принципів оподаткування

Як відомо, принципи (від лат. principium — основа, першопочаток) — це основоположні й керівні ідеї, провідні положення, фундаментальні засади певної сфери. Тому стосовно оподаткування принципами слід вважати базові ідеї та положення, що лежать в основі податкової сфери.

З огляду на багатоаспектність змісту податків, їхній комплекс­ний характер та неоднозначну природу, у літературі щодо сфери оподаткування вирізняють три категорії принципів:

• юридичні принципи оподаткування, або принципи податкового права;

• організаційні принципи податкової системи, або принципи побудови податкової системи;

• економічні принципи оподаткування.

Окрім поділу на три підсистеми, в рамках кожної з них заведено виокремлювати загальні принципи, притаманні системі оподаткування в цілому, та спеціальні принципи оподаткування, які стосуються лише окремих його розділів і положень, наприклад такі: принципи застосування відповідальності за порушення податкового законодавства, принципи обчислення та сплати податку на прибуток підприємств, принципи справляння податків із нерезидентів, принципи місцевого оподаткування тощо.

Юридичні принципи оподаткування звичайно розглядаються у складі теми, що стосується поняття та змісту податкового права.

Вважається, що економічні принципи оподаткування вперше було сформульовано в 1776 р. А. Смітом у роботі «Дослідження про природу та причини багатства народів». А. Сміт виділив п’ять принципів оподаткування, які пізніше було названо «Декларацією прав платника»:

1. принцип господарської незалежності та свободи платника, який ґрунтується на праві приватної власності й займає провідне місце, а відповідно, всі інші принципи — підпорядковане щодо нього становище;

2. принцип справедливості, який полягає у рівному обов’язку громадян сплачувати податки відповідно до своїх доходів, якими вони користуються під заступництвом і захистом держави;

3. принцип визначеності, відповідно до якого сума, спосіб та час платежу мають бути завчасно відомі платнику;

4. принцип зручності, відповідно до якого податок має стягуватись у такий час і таким способом, які є найзручнішими для платника;

5. принцип економії, відповідно до якого витрати по справлянню податків повинні бути меншими, аніж самі податкові надходження.

До організаційних принципів податкової системи звичайно відносять положення, відповідно до яких здійснюються її побудова та структурна взаємодія її елементів. Окрім того, організаційні принципи податкової системи обумовлюють основні напрями її розвитку та управління. До організаційних принципів у літературі відносять, зокрема, принцип єдності, принцип еластич­ності, принцип стабільності, принцип множинності податків, принцип вичерпного переліку податків.

В Україні законодавчо регулюються так звані принципи побудови системи оподаткування, які за назвою близькі до організаційних, проте аналіз їхнього складу підтверджує думку про певну умовність чіткого розмежування принципів оподаткування, оскіль­ки серед законодавчих принципів побудови системи оподаткування можна побачити елементи всіх названих категорій. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування», принципи побудови системи оподаткування в Україні такі:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов’язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

• рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обо­в’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) — на більші доходи;

• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

• соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

• єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).