3. Способи забезпечення податкового боргу

У ст. 13 Закону України «Про заставу» зазначено, що норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, яке регулюється податковим законодавством. Тому можна зробити висновки, що, відповідно до податкового законодавства України, податкова застава є інститутом фінансового права, регулюється податковим законодавством і суттєво відрізняється від застави в цивільно-правовому розумінні. Зазначається, що податкова застава виникає з метою захисту бюджетних споживачів і встановлюється щодо активів платників податків, які мають податковий борг.

Сутність податкової застави полягає в тому, що платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, розпоряджається ними, за виключенням операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. До таких операцій від­носять, наприклад, будь-які види відчуження або ліквідацію заставленого майна. Таким чином, право власності платника податку на такі активи суттєво обмежується. Підставою виникнення податкової застави, згідно з українським законодавством, є одностороннє рішення податкового органу.

Припинення податкової застави відбувається за наявності пев­них обставин, наприклад, смерть платника податків, прийняття рішення про арешт активів, закінчення строків давності щодо податкового боргу.

Також підставою припинення податкової застави є отримання договору поруки від банку — резидента на повну суму податкового боргу платника податку. У такому разі банк — поручитель набуває всіх прав та обов’язків платника податку щодо строків погашення податкового боргу й оскарження дій податкового органу.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу є адміністративний арешт активів.

Підстави такого арешту є різними, наприклад, порушення правил відчуження активів, що знаходяться в податковій заставі, відмова від проведення податкової перевірки, відсутність свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, адміністративний арешт активів в Україні є не тільки способом забезпечення податкового обов’язку в прямому розумінні, але й заходом державного примусу щодо поруш­ників правил різного характеру, які встановлюються для суб’єктів господарювання в Україні. Суб’єктами, до яких застосовується арешт активів (майна), є як юридичні, так і фізичні особи, що з погляду деяких авторів неправильно, оскільки будь-який арешт як фізичної особи, так і її майна, необхідно проводити за рішенням суду. Суть же адміністративного арешту активів полягає в забороні платнику податків здійснювати будь-які дії щодо таких активів, крім охорони, зберігання, підтримання в належному функціональному та якісному станах.

Припинення адміністративного арешту активів відбувається у зв’язку з відміною рішення керівника податкового органу про такий арешт, погашенням податкового боргу платника, ліквідацією платника, закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин із часу підписання відповідного рішення про його накладення.