5. Ставка податку з доходів фізичних осіб

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об’єкта оподаткування. Причому на період з 1 січня 2004 р. до 31 грудня 2006 р. ця ставка встановлюється на рівні 13 відсотків від об’єкта оподаткування. Цю ставку у розмірі 15(13) відсотків умовно можна назвати загальною ставкою оподаткування доходів фізичних осіб, маючи на увазі, що вона застосовується у всіх випадках, крім спеціально визначених відповідними нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», коли визначаються відмінні від загального розміри ставок, які умовно можна назвати спеціальними.

Так, ставка податку становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

• відсоток на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу відповідно до закону (крім страховиків);

• відсотковий або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом;

• в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Ставка податку становить подвійний розмір загальної ставки від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб, за винятком певних категорій доходів, визначених відповідними нормами вищевказаного Закону.

6. Пільги щодо податку з доходів фізичних осіб

Пільги щодо податку з доходів фізичних осіб визначаються у статі 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під назвою «податкові соціальні пільги».

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за спеціальною формою.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у відповідних нормах Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Обсяг поняття податкової соціальної пільги визначається шляхом встановлення вичерпного переліку податкових соціальних пільг. При цьому мається на увазі, що з урахуванням передбачених законом обмежень платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

• однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року — для будь-якого платника податку;

• 150 відсотків суми пільги, визначеної за правилами, наведеними у першому підпункті — для спеціально визначених законом категорій платника податку, який, зокрема: є самотньою матір’ю або самотнім батьком; утримує дитину-інваліда I або II групи; має троє чи більше дітей віком до 18 років; є вдівцем або вдовою; є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнк­том, військовослужбовцем строкової служби тощо;

• 200 відсотків суми пільги, визначеної за правилами, наведеними у першому підпункті — для спеціально визначених законом категорій платника податку, який є, зокрема: Героєм України, Героєм Радянського Союзу або повним кавалером ордена Слави чи Трудової Слави; учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу і має відповідні державні відзнаки; колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у переліку податкових соціальних пільг, така пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених відповідними нормами закону.