2.9. Ставка податку

Ставка податку — це розмір податку на одиницю оподаткування. Характер податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування.

Ставка оподаткування покликана визначити розмір податку у грошовому виразі. Вона відображає спосіб отримання суми податку на основі конкретної податкової бази. Отже, ставка податку має враховувати вид, характер одиниці оподаткування. Одиниці оподаткування можуть бути або фізичними, або грошовими.

Залежно від способу визначення суми податку (за методом встановлення) вирізняють тверді та процентні ставки. Тверда ставка визначає фіксований розмір податку на одиницю оподаткування, наприклад, 10 гривень на гектар землі. Процентні ставки характерні для оподаткування прибутку і доходу і визначають розмір податку у вигляді певної частки (відсотка) від одиниці оподаткування, наприклад, 30 % кожної гривні оподатковуваного прибутку.

З точки зору залежності розміру ставки від розміру податкової бази розрізняють універсальні й диференційовані ставки. Універсальна ставка є єдиною для даного податку, вона має єдине значення, не залежить від розміру бази цього податку. Диференційована ставка фактично передбачає наявність декількох її значень, які застосовуються залежно від розміру податкової бази.

Виділяють поняття універсальних процентних ставок, які ще називають пропорційними.

Диференційовані ставки, у свою чергу, залежно від типу диференціації поділяються на прогресивні та регресивні.

Прогресивні — це ставки, розмір яких зростає із збільшенням розміру об’єкта оподаткування.

Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшують своє значення зі зростанням об’єкта оподаткування.

Фактично застосування того чи іншого різновиду податкової ставки визначається прийнятим методом оподаткування (способом обкладення податкової бази).

За своїм змістом вирізняють маргінальні, фактичні та економічні ставки. Під маргінальними мають на увазі диференційовані ставки, наприклад, ставки прибуткового податку з громадян в Україні (10 %, 15 %, 20 %. 30 %, 40 %). Фактична ставка визначається як відношення розміру сплаченого податку до розміру податкової бази. Економічна ставка визначається як відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу (включаючи суми пільг тощо).

2.10. Податкові пільги

Будь-які податкові пільги завжди спрямовані або на скорочення розміру податкового зобов’язання платника, або на відстрочку чи розстрочку платежу, що в кінцевому підсумку, хоч і непрямо, впливає у бік скорочення податкового зобов’язання.

Однак за механізмом своєї дії податкові пільги різняться між собою. Залежно від того, на зміну якого з елементів структури податку — предмета (об’єкта) оподаткування, податкової бази чи окладної суми — безпосередньо спрямована пільга, всі пільги можуть бути поділені на такі три групи: вилучення, скидки та податкові кредити.

Вилучення — це зменшення податкового зобов’язання шляхом виключення з-під оподаткування окремих предметів (об’єк­тів) оподаткування.

Наприклад, до складу сукупного оподатковуваного доходу громадян не включаються соціальні допомоги, пенсії, успадковані суми тощо.

Скидки — це зменшення податкового зобов’язання через скорочення податкової бази. Щодо податків на прибуток і доходи скидки, на відміну від вилучень, пов’язані не з доходами, а з витратами платника.

Наприклад, платник має право зменшити оподатковуваний прибуток на суму витрат, проведених із цілями, що заохочуються державою й суспільством: перерахування до благодійних фондів, установ освіти, охорони здоров’я, культури, на природоохоронні заходи тощо. Сюди ж, очевидно, можна віднести неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Податкові кредити — це зменшення податкового зобов’язання шляхом зменшення податкової ставки чи податкового окладу. Існує декілька форм надання податкових кредитів: зниження ставки податку, зменшення суми податкового окладу (валового податку), відстрочка чи розстрочка сплати податку, повернення раніше сплаченого податку (або його частини), зарахування раніше сплаченого податку, цільовий (інвестиційний) податковий кредит.

Поняття «кредит» вживається в умовному сенсі і в загальному випадку не включає ознак строковості, платності та поворотності. Всі ці ознаки стосуються лише одного спеціального виду — інвестиційного податкового кредиту. Більшість видів податкового кредиту є і безповоротними, і безплатними.

Повернення раніше сплаченого податку застосовується, наприклад, щодо податку на додану вартість при експорті товарів. Іноді цей різновид податкового кредиту називають податковою амністією. Цей же термін застосовують і щодо звільнення платника від фінансових санкцій.

Зарахування раніше сплаченого податку стосується переважно випадків уникнення подвійного оподаткування. Іноді в рахунок сплати одного податку може зараховуватися інший.

З точки зору суб’єктів податкові пільги можуть бути загальними та спеціальними, тобто стосуватися або всього кола платників, або лише окремих категорій. З точки зору тривалості в часі податкові пільги можуть бути тимчасовими або постійними.

В українському законодавстві загальні умови податкових пільг майже не регулюються, а лише — конкретні пільги щодо окремих видів податків.

Таким чином, податкові пільги — це повне або часткове звільнення платника від податкового зобов’язання (тобто скорочення його розміру) або відстрочка чи розстрочка його виконання з метою стимулювання певних видів діяльності, надання підтримки певним категоріям платників та досягнення інших соціальних цілей.