1. Поняття та правове значення елементів юридичного складу податку

До законів про оподаткування ставляться підвищені вимоги, оскільки вони зачіпають матеріальні інтереси як окремих осіб —платників податків, так і держави та суспільства в цілому. Податок має бути точно визначеним, тобто будь-який закон про податок має містити вичерпний перелік положень, що однознач­но визначає, по-перше, зобов’язану особу, розмір зобов’язання та порядок його виконання і, по-друге, межі вимог держави щодо майна платника.

Неповнота, нечіткість, неоднозначність податкового закону можуть призвести, з одного боку, до можливості ухилення від сплати податку на легітимних підставах, а з іншого, — до зловживань зі сторони податкових органів.

Податок — це складна система відносин, комплексне економіко-правове явище, яке містить у собі сукупність певних взаємо­діючих складових елементів, кожен із яких має самостійне юридичне значення.

У зв’язку з цим податкові закони, які регулюють окремі види податків, тобто спеціальні податкові закони, повинні мати відповідну обов’язкову структуру. Українське податкове законодавство через визначення принципу єдиного підходу елементами такої структури визначає: платника податку, об’єкт оподаткування, джерела сплати податку, податковий період, ставки податку, строки та порядок сплати податку, підстави для надання податкових пільг.

Таким чином, об’єктивно, податок є певною структурою, що складається з необхідних елементів. Яке правове значення цього явища? У науці податкового права існує теорія, відповідно до якої обов’язок по сплаті податку чи збору виникає лише тоді, коли податок чи збір достатньо визначені в законодавстві. Законодавча визначеність податку полягає в тому, що відповідним спеціальним податковим законом мають бути врегульовані всі необхідні елементи відповідного податку. Лише сукуп­ність усіх необхідних елементів закону про податок є необхідною підставою для виникнення у платника обов’язку по сплаті податку.

Якщо законодавець з якоїсь причини не встановив та/або не визначив хоча б одного з таких елементів, обов’язок платника по сплаті податку не може вважатися встановленим. У ситуації недостатньої визначеності необхідних елементів податку платник може отримати підстави не сплачувати його взагалі або сплачувати найвигіднішим для себе способом.

Отже, податок є складною системою взаємопов’язаних елемен­тів. Причому, не дивлячись на велику кількість різновидів податків і їхні відмінності, існує певний набір елементів та їхня структура, які мають загальне чи універсальне значення щодо всієї множини обов’язкових платежів. Іноді говорять про існування універсальної «податкової формули». Увесь набір універсальних елементів податку з точки зору їхнього значення для юридичної визначеності податкового зобов’язання поділяють на такі дві категорії: необхідні та факультативні елементи податку (податкового закону).

Таким чином, ті елементи податкового закону, без яких податкове зобов’язання не може вважатися встановленим, у теорії називають необхідними або суттєвими елементами податкового закону. До обсягу цього поняття відносяться: платник або суб’єкт податку, об’єкт оподаткування, предмет, масштаб податку, метод обліку податкової бази, податковий період, одиниця оподаткування, податкова ставка та метод оподаткування, порядок обчислення податку, звітний період, строки сплати податку, способи і порядок його сплати.

Окрім названих елементів, виділяють також так звані факультативні елементи, відсутність яких безпосередньо не впливає на ступінь визначеності податкового зобов’язання, проте суттєво знижує гарантії належного виконання цього зобов’язання. Це, зокрема:

• порядок стягнення недоїмки і повернення неправильно утриманих сум податку;

• відповідальність за податкові правопорушення;

• податкові пільги.

У теорії податкового права розрізняють поняття встановлення і визначення як щодо податку в цілому, так і стосовно його елементів. Установити елемент закону про податок означає номі- нально прийняти (узаконити, затвердити) щось як одну з підстав виникнення податкового зобов’язання чи способу його виконання. Визначити елемент закону про податок означає описати фактичну сторону елемента, виділити його серед інших схожих (суміжних) явищ (предметів, обставин) на основі певних ознак, даних.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.