6. Платежі за спеціальне використання тваринних природних ресурсів

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об’єктами тваринного світу є:

• дикі тварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їхньому видовому й популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріо­ни, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;

• частини диких тварин (роги, шкіра тощо);

• продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).

Дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об’єкти тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону та які перебувають у державній власності, а також об’єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об’єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Платність за спеціальне використання об’єктів тваринного світу є одним із основних принципів охорони, раціонального використання й відтворення тваринного світу.

За спеціальне використання об’єктів тваринного світу справляється збір.

Збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу:

• мисливство;

• рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин;

• використання диких тварин з метою отримання продуктів їхньої життєдіяльності;

• добування (придбання) диких тварин з метою їхнього утримання та розведення у напіввільних умовах чи в неволі;

• використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їхнього вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.

Розмір збору встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних та економічних факторів.

Спеціальне використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов’язано з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров’я населення та відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського й рибного господарства здійснюється без справляння збору.

Порядок справляння і розміри збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Питання обов’язкових платежів за використання тваринних природних ресурсів при здійсненні мисливства регулюється також Законом України від 22 лютого 2000 р. № 1478 «Про мисливське господарство та полювання». Відповідно до ст. 25 цього Закону, за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення з користувачів мисливських угідь справляється збір.

Збір за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення не справляється у разі:

17. використання тварин у цілях, передбачених статтями 29 та 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання для користувачів мисливських угідь та єгерських служб»;

18. добування тварин, які не перебувають у державній власності.

Розмір збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюється для окремих видів (груп видів) тварин залежно від їхнього поширення, чисельності, відтворювальної здатності та обсягу добування.

Порядок справляння й розміри збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення перераховуються у розмірі 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків — до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя.

Кошти від сплати збору за використання мисливських тварин як природного ресурсу загальнодержавного значення, що надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва та Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Практично в Україні справляються збори за спеціальне використання рибних, інших водних живих ресурсів та за спеціальне використання диких тварин.

Збори за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів регулюються Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», постановою КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання», Наказом Держкомрибгоспу, Мінекономіки, Мінфіну, Мінекобезпеки, ДПА України від 24 грудня 1999 р. № 167/156/299/300/650 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів», Інструкцією Держкомрибгоспу України від 15 лютого 1999 р. № 19 «Про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства».

Збір за спеціальне використання диких тварин регулюється Законом України від 25 червня 1991 № 1264 «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України від 13 грудня 2001 р. «Про тваринний світ», постановою КМУ від 25 січня 1996 р. № 123 «Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин».