4. Відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного збору.

Докладно про податкових агентів йтиметься за розгляду теми «Акцизний збір».

Необхідно зазначити, що законодавчого визначення термінів «податковий агент» і «збирач податків» немає. Відмінність збирача податків від податкового агента полягає в такому:

1. На податкового агента покладено обов’язок обчислювати, утримувати й перераховувати податок в бюджет, а збирач податків, крім того, повинен вимагати внесення сум податку. Часто це можуть бути одні й ті ж особи.

2. Збирачі податків здійснюють приймання коштів у рахунок сплати податків і зборів у платників податків за їх волевиявленням. Податкові агенти здійснюють утримання податків з платників податків незалежно від їхнього волевиявлення.

3. На відміну від податкових агентів збирачі податків не є джерелом виплати доходів платникам податків і не мають повноважень по утриманню податків. Однак їхні функції з приймання платежів доповнюються функціями по здійсненню контролю за сплатою податків і зборів платникам.

4. На відміну від податкових агентів, збирачі податків є нейтральними щодо платників податків, відсутня кореспонденція прав та обов’язків платників податків і збирачів податків, які не зобов’язані й не мають права вимагати від платників податків виконання їхніх обов’язків.

Підприємство, що сплачує дохід своєму працівнику, є податковим агентом щодо обчислення, утримання із заробітної плати й перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб. Особи, які збирають податки, виступають як уповноважені органи й посадові особи, які приймають кошти від платників (або їхніх агентів) у рахунок сплати податків і зборів.

До збирачів податків відносяться:

1. підприємства, установи, організації, що утримують і перераховують у бюджет податки із сум, які виплачуються фізичним особам;

2. підприємства, установи, організації, що утримують і перераховують у бюджет податки з доходів від акцій, облігацій та інших цінних паперів, які належать підприємству, від дольової участі в інших підприємствах;

3. підприємства, установи, організації, які утримують і перераховують у бюджет податки з доходів, що отримуються іноземними юридичними особами.

6. Податкове представництво

Податкове представництво — це правовідношення, через яке юридичні дії, що виконуються податковим представником від імені платника податку в межах повноважень, які визначаються особливістю, пов’язаною зі сплатою податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють права й обов’язки платника податків.

Податкове представництво має такі форми:

1. Законне податкове представництво, яке ґрунтується на положеннях нормативних актів і не потребує додаткових угод. Це, наприклад, батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники.

2. Договірне податкове представництво — здійснюється за угодою сторін, кожна з яких може бути як юридичною, так і фізичною особою. Його підтвердженням є нотаріально посвідчені договори або доручення.

3. Офіційне податкове представництво — представництво платника податку, який бере участь у розгляді справи у відповідному суді. При цьому представник призначається судом за відсут­ності законного або договірного представника та за умови, що платник податку не може безпосередньо брати участь у розгляді справи.

Офіційного представника платника податків може бути призначено в таких випадках:

1. якщо особа, яка бере участь у справі, не може через об’єктивні обставини взяти участь у її розгляді;

2. якщо майно, яке є предметом розгляду спору, є безгоспо- дарним.

Офіційними представниками платника податків не можуть бути судді, слідчі, прокурори, посадові особи податкових органів.