3.1.3. Функції управління якістю
Будь-який процес управління, у тому числі і управління якістю в будівництві здійснюється виконанням і реалізацією тих або інших управлінських функцій, які тісно зв'язані між собою і утворюють «петлю якості». У загальному вигляді ці функції викладені в широко відомому циклі РДСА, запропонованому доктором Демінгом, складових «петлю якості». Це планування (Р), виконання робіт - дія (D), контроль результатів (С) і дії, що коректують (А) (Рис.3.2).
Рис. 3.2. Цикл РДСА - круг Лемінга
Міжнародні стандарти ISO 84-02 і ДСТУ ISO 9000 уточнили і розширили
коло функцій управління якістю до наступних:
політика і планування якості;
організація робіт за якістю;
навчання і мотивація персоналу;
контроль якості;
інформація про якість;
розробка заходів;
прийняття рішень керівництвом підприємства;
впровадження заходів у виробничий процес;
взаємодія із зовнішнім середовищем (постачальниками, споживачами і органами влади) по питаннях якості.
Послідовна реалізація цих функцій є процесом управління якістю продукції, який охоплює всі етапи виробництва і утворює «петлю якості». Функціональна схема управління якістю продукції (схема «петлі якості») зображена на рис 3.3.
Таким чином зміст управління якістю кінцевої продукції будівництва розкривається через його функції. У функціональному аспекті систему управління якістю можна представити як політику в області визначену сукупність, функцій управління якістю, виконуваних у проектних, будівельних, експлуатуючих організаціях, а також на підприємствах будіндустрії на різних організаційних рівнях з метою встановлення, забезпечення і підтримки рівня якості будівельної продукції.
Сучасна політика в області якості знаходиться у взаємозв’язку і невідділима від загальної політики будівельної організації. Вона являється орієнтиром для загального спрямування діяльності підприємства в області якості. Оформлюється документально у вигляді короткої заяви керівника і включається в „Настанову з якості”.
При визначенні політики необхідно враховувати: ситуацію на ринках, конкурентів, досягнення в області науки і техніки, стан справ на підприємстві, фінансові можливості.
|
47 |
Політика в області якості повинна переконувати споживача, що вибрані напрямки реальні, забезпечені всіма засобами, які дозволяють фірмі випускати якісну продукцію.
Реалізація політики в області якості здійснюється створеною на підприємстві системою якості.
Функція планування охоплює широке коло питань, і, зокрема, планування науково-дослідних і експериментальних робіт, підвищення рівня якості проектних рішень, будівельно-монтажних робіт, матеріалів, виробів і конструкцій, технологічних процесів, праці виконавців, організаційно-технічних заходів, реалізованого проекту і робіт, зв'язаних з підтримкою рівня її якості на стадії експлуатації. Склад показників планів підвищення якості повинний бути різним для різних стадій циклу якості і рівнів управління. Основна задача функції планування - формування цілей комплексної системи управління якістю продукції будівництва і її підсистем, методів і шляхом їх досягнення в умовах заданих обмежень за часом і ресурсами.
Планування якості здійснюється виходячи з вимог споживача й задоволення його потреб. Розробляються плани планово-економічними службами разом з відділами якості по пропозиціях підрозділів і інших служб підприємства - відділів маркетингу, виробничого, технічного й ін.
Планування якості розробляється як в, перспективі, так на поточний період. При перспективно-стратегічному плануванні розробляються основні напрямки в області якості, які викладаються разом з політикою в області якості.
Поточне планування охоплює заходи щодо якості на поточний період, рік, і передбачає:
виділення засобів на придбання нових машин і механізмів, що поліпшують якість технологічного процесу;
- витрати на навчання й підвищення кваліфікації працівників підприємства;
- витрати на розробку й досягнень;
- витрати на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських
робіт;
- витрати на поточний ремонт тощо.
Функція організації припускає розробку системи створення єдиної служби управління якістю як по вертикалі, так і по горизонталі. У цьому зв'язку система управління якістю повинна в основному базуватися на організаційній структурі управління будівельним виробництвом, яка повинна бути наділена додатковими функціями, та які відповідають меті планомірного підвищення якості будівельної продукції. Організаційна основа системи управління якістю повинна включати всі підрозділи і служби підприємств і організацій що беруть участь у створенні кінцевої продукції будівництва на стадіях проектування, зведення й експлуатації. Розподіл повинен бути конкретним для кожної будівельної організації і у всіх випадках розробляється її керівником, а за основу повинний бути прийнятий принцип виконання вимог стандарту ДСТУ ISO 9001-2009 і особистої відповідальності кожного за доручену роботу. При цьому повинна бути встановлена ієрархія повноважень та її взаємозв’язок.
За етапом розробки системи слідує її впровадження в дію та її функціонування. В процесі впровадження проводиться її перевірка на дію з внесенням при необхідності корективів. Потім проводиться сертифікація системи. Сертифікація розглядається з метою стимулювання планомірного
підвищення рівня якості будівельної продукції і своєчасного впровадження
науково-технічних досліджень.
Необхідна якість продукції може бути забезпечена лише висококваліфікованими і зацікавленими працівниками.
Навчання персоналу проводиться на основі потреби в навчанні всього персоналу, який виконує роботу і робить вплив на якість. Навчання повинне охоплювати всі рівні персоналу в рамках підприємства. Особлива увага приділяється навчанню щойно прийнятих фахівців або переведених на нові посади.
Програми навчання по питаннях якості розробляються службою якості із залученням своїх і сторонніх фахівців.
Для керівного персоналу навчання повинне вестися так, щоб він розумів і розбирався в системі якості і знав всі засоби і методи функціонування системи, уміло міг визначити політику в області якості.
Підготовка технічного персоналу повинна бути спрямована на ефективнішу його участь в системі управління якістю і не повинна обмежуватися колом питань, які він виконує.
Навчання майстрів, контролерів, робітників повинне бути спрямоване на придбання знання методик і кваліфікації, необхідної для виконання своїх завдань, зокрема:
- читання і розуміння виданою їм техдокументації;
- вміння правильно експлуатувати механізми, прилади, інструменти, які вони повинні застосовувати;
- розуміти, що забезпечення якості залежить від виконання ними своїх обов'язків;
- дотримувати техніку безпеки на робочому місці та ін.
Служба якості повинна мати знання в питаннях якості, уміти розробити систему якості, здійснювати управління і контроль якості продукції і знати технологію виробництва БМР.
Всі працівники повинні володіти питаннями чинного законодавства на Україні, зокрема законом «Про захист прав споживача», декретами «Про стандартизацію і сертифікацію», Законом „Про стандартизацію”, законодавчими актами про будівництво тощо.
В основі мотивації персоналу лежить принцип надання працівникам підприємства, будівельних організацій можливість задовольняти свої цілі за рахунок добросовісного відношення до праці.
У науці існує декілька теорій. Спочатку мотивація зводилася до методу батога і пряника, коли працівника тримали на межі голоду і він піклувався тільки про виживання.
Тейлор запропонував оплачувати працю пропорційно виробленню, що дало збільшення продуктивності праці. У 20-х роках американець Елтон Мейо використовував психологічні методи (спілкування і моральний стан), що дало зниження текучості кадрів і підвищило продуктивність.
У 40-х роках А. Маслоу для мотивації запропонував використовувати ієрархію потреб, що є пірамідою (рис. 3.4).
Внизу піраміди знаходяться головні потреби (фізіологічні, безпека, захищеність), а вище - соціальні потреби, визнання, самовираження.
До заходів щодо мотивації відносяться: підвищення зарплати і різних премій, поліпшення умов роботи, присвоєння почесних звань, просування по службі і т.д.
Однією з основних функцій управління якістю є контроль. Сучасні методи контролю якості виробів спрямовані не на виявлення браку, а на його попередження.
Згідно стандарту ISO 8402 під контролем розуміється вимірювання отриманих характеристик і їх порівняння із заданими.
Рис. 3.4. Ієрархія потреб людини (по Маслоу)
Функція контролю якості охоплює контроль технічних і спеціальних знань працівників, технічної і проектної документації, якості праці, виробничих процесів.
Контролю підлягають проекти, матеріали, конструкції і вироби, комплектуючі, окремі вузли, технологічний процес, механізми, устаткування, прилади і т. д., а також готова продукція, її монтаж і експлуатація. Контроль здійснюється шляхом проведення вимірювань, експертиз, випробувань. Випробування можуть бути попередні, приймальні, приймально-здавальні, періодичні і повинні відповідати системі контролю якості продукції.
Контроль і випробування продукції проводиться відповідно до
програми якості і документально оформлених методик або стандартів. Особливо важливе значення надається статистичним методам контролю якості продукції.
Організація точної інформації про якість за результатами контролю, її облік і систематизація мають першочергове значення в створенні якісної
продукції.
Основними елементами інформації є: відправник, сама інформація, засіб передачі, одержувач інформації і зворотній зв’язок.
Інформація про якість продукції включає зовнішню і внутрішню. Внутрішня є результатом контролю і випробування продукції на стадіях проектування, виробництва, експлуатації і визначає, яка якість досягнута при створенні продукції на підприємстві. Зовнішніми є вимоги споживача на ринках збуту, дані про продукцію при експлуатації.
Результати отриманих даних внутрішньої і зовнішньої інформації дають уявлення про конкурентоспроможність продукції, а про необхідність вживання заходів для її поліпшення - результати внутрішньої.
Важливе значення має зворотний зв'язок, який виключав би передачу спотворених даних.
Заходи з якості на підприємстві розробляються на підставі отриманої як
зовнішньою так і внутрішній інформації по двох напрямах:
- заходи щодо забезпечення якості;
- заходи щодо поліпшення якості з урахуванням перспективи.
У першому розділі розробляються заходи попереджувального, профілактичного характеру і корегуючого характеру, які спрямовані на усунення виявлених дефектів, причин і запобігання їх появи, з урахуванням заходів корегування.
У другому - заходи щодо створення матеріально-технічної бази з урахуванням економії матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості, енергоспоживання при її створенні; вдосконаленню управління якістю; активному залученню працівників до процесу створення продукції.
Рішення з реалізації заходів приймається керівництвом підприємства. Ухвалене рішення повинне враховувати вплив на якість всіх факторів, зокрема технічних, організаційних і людських. Після ухвалення рішення встановлюється зворотний зв'язок для оцінки, визначення фактичного положення справ і, при необхідності, внесення корективів.
Рішення керівництва ухвалюється у вигляді наказу, розпорядження, протоколу технічної наради і інших документів, в яких передбачаються необхідні
ресурси і контроль за виконанням заходів.
Завершальною функцією управління якістю є реалізація розроблених заходів. Здійснюється вона після ухвалення рішень, наказів, розпоряджень і інших документів, із розсилкою заходів, протоколів і т. д., які прямують всім виконавцям, а службою якості здійснюється контроль і облік їх виконання.
Взаємодія із зовнішнім середовищем з питань якості сприяють визначенню вимог споживачів і уточнюють фактори, які здатні змінити якість.
Основними зовнішніми факторами, які впливають на якість є: споживачі; постачальники всіх видів ресурсів; законодавство; державні інспектуючі органи.
Якісна взаємодія з цими організаціями полягає у виконанні на підприємствах і в будівельних організаціях наступних функцій:
- пошук замовників і вивчення ринків збуту;
- взаємодія на юридичній основі із замовниками, постачальниками ресурсів і споживачами;
- отримання ліцензії на право виробництва продукції, виконання БМР і послуг;
- проведення сертифікації продукції за системою якості;
- збір і аналіз інформації про науково-технічний прогрес, конкурентів;
- контакти з інспектуючими органами;
- своєчасне вивчення законодавчих актів за якістю з урахуванням змін, що вносяться до них, і т.д.