6.4. Порядок сертифікації продукції у будівництві

У будівельній галузі продукція підприємств будіндустрії та матеріальні ресурси інших галузей, поставляємих для виконання БМР, сертифікуються по визначеному переліку. Порядок проведення сертифiкацiї продукцiї мiстить вiдомостi про:

- продукцiю, що сертифiкується, та перелiк нормативних документiв, на вiдповiднiсть яким проводиться сертифiкацiя;

- випробувальнi лабораторiї (центри), органiзацiї, що взаємодiють з органом з серти­фi­ка­цiї;

- пiдприємства, продукцiя яких сертифiкується органом з сертифiкацiї.

Орган з сертифiкацiї має у своєму розпорядженнi:

- перелiк випробувальних лабораторiй (центрiв), органiзацiй, що взаємодiють з органом з серти­фi­­кацiї;

- перелiк пiдприємств, продукцiя яких сертифiкується;

- копiї атестатiв акредитацiї та паспортiв випробувальних лабораторiй (центрiв), зайнятих в про­веденнi випробувань продукцiї;

- копії документів про атестацію аудиторів з сертфікації;

- копiї атестатiв акредитацiї субпідрядникiв та iншi документи, що пiдтверджують їх компетентнiсть.

Порядок проведення сертифiкацiї продукцiї згідно з ДСТУ 3413 відбувається у такій послідовності:

- подання та розгляд заявки на сертифiкацiю продукції (підприємство);

- аналіз наданої документації (ОС);

- прийняття рiшення за заявкою iз зазначенням схеми (моделi) сертифікації (ОС);

- обстеження виробництва (ОС);

- атестацiя виробництва продукцiї, що сертифiкується, або сертифiкацiя систем якостi (ОС);

- вiдбирання, iдентифiкацiя зразкiв продукцiї та їх випробування (випробувальні лабораторії);

- аналiз одержаних результатiв i прийняття рiшення про можливiсть надання сертифiкату відповідності (ОС);

- видача сертифіката відповідності, надання ліцезії та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання сертифiкату вiдповiдностi, виданого закордонним або мiжнародним органом;

- технiчний нагляд за виробництвом сертифiкованої продукції (ОС);

- надання інформацiї щодо результатiв робiт з сертифікації (ОС).

6.5. Міжнародна сертифiкацiя

Основна діяльність ISO по сертифікації - це організаційно-методичне забезпечення. Зараз (з 1985 р.) питаннями сертифікації займається Комітет по якості і сертифікації (КАСКО). Єдині організаційно-методичні документи, що розробляє ISO, сприяють гармонізації процедурі сертифікації, що в свою чергу, робить можливим взаємне визнання результатів сертифікації навіть при різниці в національних законодавчих положеннях. В методичному пла­ні ISO та­кож сприяє створенню системи стертифікації в тих країнах, де вона відсутня.

В роботі КАСКО приймають участь близько 50 країн, біля 20 країн перебувають спостерігачами. Основні напрямки діяльності комітета:

- вивчення методів оцінки відповідності продукції та систем управління якістю встановленим вимогам в різних країнах;

- підготовка документів по випробуванням, інспекційному контролю та сертифікації продукції, процесів, послуг, а також по діяльності та оцінюванню випробувальних лабораторій, органів з сертифікації і систем управління якістю;

- сприяння взаємному визнанню та прийняттю національних та регіональних систем управління якістю, а також використання міжнародних стандартів на випробування, контроль, сертифікацію, систем якості тощо.

Значну роль в становлені та поширенні міжнародної та національної сертифікації з одного боку, та в ліквідуванні технічних перешкод в торгівлі - з другого, відіграли прийняті Економічною комісією (ЄЕК) ООН Рекомендації "Визнання результатів випробувань", що направлені на сприяння двостороннім та багатостороннім угодам щодо взаємного визнання.

Значним досягненням в роботі ЄЕК ООН стосовно сертифікації, вважається прийняття у 1998 р. Рекомендацій "Розробка та сприяння заключенню міжнародних угод по сертифікації". Відповідно до цього документа уряди країн-членів ЄЕК повинні сприяти укладанню двох- та багатосторонніх угод щодо взаємного визнання систем сертифікації. Головною підставою для цього повинні бути взаємовигідні умови економічного співробітництва.

Достатньо чітко в Рекомендаціях сформульовані вимоги у відношенні

нормативної бази сертифікації: переважно вона повинна засновуватися на міжнародних стандартах у тих галузях, де вони існують, або на гармонізованих національних і регіональних нормативних документах. В одночас

підкреслюється, що різниця в вимогах національних стандартів щодо безпеки

продукції та її сумісництво є головною перешкодою у міжнародних відносинах.