6.2. Принципи та методи сертифікації. Види сертифікації

Сертифікація засновується на наступних принципах:

- добровільності або обов’язковості;

- відповідності учасників сертифікації, як виготовників, так і органів сертифікації;

- об’єктивності (незалежно від виготовника і споживача);

- забезпеченості державних інтересів при оцінці безпеки продукції, а також її якості.

Сертифікація може бути обов’язковою або добровільною.

Обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів виключно в державній системі сертифікації (УкрСЕПРО). В усіх випадках вона повинна включати пере­вір­ку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний тех­ніч­ний нагляд за сертифікованою продукцією.

Обов’язкова сертифiкацiя здійснюється на підставі законів та їх положень і забезпечує до­кази відповідності товара (процеса або послуги) вимогам технічних регламентів та обов’яз­ко­вим вимогам стандартів. Завжди обов’язкові вимоги цих стандартів належать до безпеки, охо­роні здоров’я людей та навколишнього середовища. Таким чином основним аспектом обов’язкової сертифікації є безпека і екологічність. В зарубіжних країнах діють прямі закони по безпеці виробів (наприклад, Директиви ЄС). Тому, обов’язкова сертифікація проводиться на відповідність вимог цих нормативних документів (безпосередньо або як посилання на стандарт).

Добровільна сертифікація продукції в Системі здійснюється на відповідність до вимог нормативних або інших документів, які узгоджені з постачальником і споживачем і не визначені як обов'язкові.

Добровільна сертифікація в Системі проводиться на відповідність вимогам, що не внесені до обов’язкових. При цьому сертифікація на відповідність всім обов’язковим вимогам, якщо вони встановлені для цієї продукції, виконується неодмінно. Добровільна сертифікація про­во­дить­ся за ініціативою юридичних або фізічних осіб на договірних підставах між заявником та органом з сертифікації.

Добровільну сертифікацію мають право проводити підприємства, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, що акре­ди­товані в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.

При проведенні обов’язкової сертифікації імпортної продукції ОС враховує та забезпечує відповідність вимогам “Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.97 р. № 1211.

6.3. Система й органи з сертифікації продукції в галузі будівництва

Державна система сертифікації УкрСЕПРО (далі – Система) призначена для здійснення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг), проведення атестації органом та сертифікації систем управління якістю. Процес сертифікації передбачає підтвердження тре­тьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів та послуг на під­ставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості.

Система є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав і вступу до неї будь-яких підприємств та організацій. Обов’язкова вимога при цьому – визнання та виконання правил Системи.

Організаційну структуру Системи УкрСЕПРО утворюють:

- національний орган з сертифікації – Держспоживстандарт України;

- науково-технічна комісія;

- орган сертифікації продукції;

- орган сертифікації систем управління якістю;

- випробувальні лабораторії (центри);

- аудитори з сертифікації;

- науково-методичний та інформаційний центр;

- територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України;

- Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції.

1. Національний орган з сертифікації виконує такі основні функції:

- розробляє стратегію розвитку обов’язкової сертифікації в Україні;

- взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними ор­га­ні­за­ціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

- організує розробку та удосконалення організаційно–методичних документів Системи;

- приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації; вста­нов­лює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідальності та правила його застосування;

- встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

- акредитує органи сертифікації та випробувальні лаботраторії (центри), атестує ауди­то­рів, здій­­снює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб;

- затверджує переліки продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;

- організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;

- несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації про­дукції, що встановлені в Системі.

2. Науково-технічна комісія з питань сертифікації розглядає пропозиції щодо:

- принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;

- основних напрямків досліджень;

- напрямків міжнародного співробітництва в тому числі у рамках ISO, IEC та інших;

- питань взаємодії з національними органами з сертифікаціє іншіх держав;

- переліку продукції, що буде підлягати обов’язковій сертифікації.

3. Орган з сертифікації продукції виконує такі основні функції:

- здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відпові­даль­ність за дотримання правил Системи;

- визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції;

- організує та проводить обстеження та атестацію виробництва;

- здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим виробництвом;

- видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

4. Орган з сертифікації систем управління якістю виконує такі основні функції:

- розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;

- організує та проводить сертифікацію систем якості;

- організує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції

атестацію вироб­ництв;

- здійснює технічний нагляд за сертифікованою системами якості та атестованими вироб­ниц­твами;

- видає сертифікати на системи якості.

5. Випробувальні лабораторії (центри) виконують:

- випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації, та видають протоколи випробувань;

- беруть участь в проведенни технічного нагляду за виробництвом сертифікованої про­дук­ції, та проведенні інспекційного контролю;

- беруть участь за дорученням органу з сертифікації в атестації виробництва продукії, що сер­ти­фікується.

6. Аудитори з сертифікації залучаються до виконання таких функцій:

- попереднє оцінювання систем управління якістю;

- розробка програми та методики перевірки і оцінки стану виробництва;

- остаточна перевірка систем управління якістю;

- оформлення результатів перевірки;

- попередня експертиза технічної документації.

7. Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні функції:

- розробляє та удосконалює організаційно-методичні документи Системи;

- готує і надає до Національного органу пропозиції та проекти законодавчих актів;

- проводить аналіз можливостей підприємств щодо їх акредитації;

- бере участь в підготовці органів з сертифікації та випробувальних лабораторій до сер­ти­фі­кації продукції та систем якості;

- здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації.

8. Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації проводять технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва; надають інфор­ма­ційні послуги в галузі сертифікації і акредитації; надають методичну допомогу під­при­ємст­вам у іх підготовці до сертифікації, акредитації тощо.

9. Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості проводить нав­чан­ня та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації, здійснює підготовку аудиторів.