11.3. Методи аналізу витрат на якість продукції в будівництві

Існує декілька методів витрат на якість. Застосування того або іншого методу аналізу витрат обумовлене їх формуванням по стадіях життєвого циклу

продукції.

Для аналізу витрат на якість продукції застосовуються наступні методи: функціонально-вартісного аналізу, індексний, метод бальної оцінки тощо.

11.3.1. Функціонально-вартісний метод

Метод функціонально-вартісного аналізу застосовується на етапах проектування, технологічного планування, підготовки і освоєння виробництва. Його застосування розглянемо для продукції підприємств будіндустрії.

Функціонально-вартісний аналіз витрат проводять в наступному порядку. На початку визначають об'єкт аналізу - носій витрат. Потім, на підставі отриманої інформації, визначають види витрат (службові функції) по даному об'єкту (продукції) і групують їх по напрямах діяльності підрозділів підприємства. Після цього експертним шляхом визначають значущість функцій з подальшим їх ранжируванням. На цьому етапі також визначається питома вага витрат на функцію в загальних витратах. Дані граф 1,2,3 заносять в таблицю 11.1.

Таблиця 11.1

Зіставлення коефіцієнтів значущості функцій і їх вартості

Ранг функції	Значущість в %	Питома вага витрат на функцію в загальних витратах, %	Коефіцієнт витрат на функцію
1	2	3	4
1 2 3 4 5 6	35 25 15 15 5 5	35 30 20 10 3 2	1,00 1,20 1,33 0,67 0,60 0,40
	100	100

Потім обчислюють коефіцієнт витрат на функцію шляхом ділення питомої ваги витрат на функцію в загальних витратах на відповідну значущість функції. Оптимальним вважається коефіцієнт витрат на функцію, рівний одиниці, прийнятним – менше одиниці, більше одиниці – вимагає вирішення здешевлення функції.

Після проведеного аналізу зіставляють поелементно сукупності проведених витрат на виріб (продукцію) з якою-небудь базою. Такою базою може служити мінімально можливі витрати на виріб.

Економічна ефективність функціонально-вартісного аналізу або коефіцієнт зниження поточних витрат визначається по формулі:

, (11.1),

де С_р - сукупні витрати, що реально склалися;

С_б - мінімально можливі базові витрати.

Після визначення коефіцієнта зниження поточних витрат проводиться оцінка передбачуваних варіантів розробленого виробу, відбираються найбільш прийнятні і розробляються заходи по удосконаленню виробу.

При визначенні витрат на якість використовуються і застосовуються методи технічного нормування, які засновані на розрахунку подетальних норм і нормативів матеріально-технічних ресурсів, розрахунку трудомісткості і інших витрат, що включаються в собівартість. Для цієї мети використовуються нормативно-довідкові матеріали. За допомогою технічного нормування визначаються витрати по всіх складових як на новий виріб, так і при його удосконаленні.

При переході на нову аналогічну продукцію, витрати на якість (З_я) визначаються різницею між витратами на стару (З_ст) і нову (З_н) продукцію:

. (11.2)

Цей метод придатний і при заміні матеріалів, конструкцій, виробів, окремих видів будівельно-монтажних робіт більш прогресивними і ефективними.

Якщо підприємством удосконалюються параметри продукції, що раніше випускалася, то витрати на вдосконалення визначаються прямим рахунком по нормах, що діють.