4.3.4. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності»

Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності». Він визначає правові і організаційні основи розробки і використання національних стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері стандартизації, технічного регулювання і оцінки відповідності.

РОЗДІЛ 1 (статті 1-7) «Загальні положення» приводить дані за визначенням термінів, сферу дії Закону, об'єкти стандартизації і технічного регулювання, а також загальні принципи розробки і використання стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності.

Особливу увагу слід віднести до понять:

Технічний регламент – це Закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, в якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси або способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим.

Оцінка відповідності – доказ, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системі, особі або органу виконані шляхом випробування, здійснення контролю або сертифікації.

У РОЗДІЛІ 2 (статті 8-12) розглядаються «Процедури розробки і ухвалення стандартів».

Національні стандарти розробляються технічними комітетами із стандартизації, а у разі їх відсутності – організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід в цій сфері.

РОЗДІЛ 3 (статті 13-27) «Технічні регламенти» визначає:

- мету і державну політику у сфері технічного регулювання;

- повноваження КМУ і центрального органу виконавчої влади;

- ради стандартизації і технічного регулювання;

- робочих груп по розробці технічних регламентів;

- фінансування робіт по розробці технічних регламентів;

- процедуру ухвалення технічного регламенту при необхідності їх перегляду і ухвалення рішень щодо еквівалентності зарубіжних і українських технічних регламентів і т.д.

РОЗДІЛ 4 (статті 28-33) розглядає вимоги до оцінки відповідності технічних регламентів, приводить обов'язки призначених органів по оцінки відповідності, визначає результати оцінки відповідності, а також порядок оскарження процедур оцінки відповідності і вимоги до декларації про відповідність і сертифікат відповідності.

РОЗДІЛ 5 (статті 34-36) розглядає зобов'язання виробників і постачальників продукції, яка є об'єктом технічних регламентів, і контроль над дотриманням вимог технічних регламентів.

РОЗДІЛ 6 (статті 37-40) розглядає надання інформації про технічні регламенти, стандарти і процедури оцінки відповідності. З цією метою Кабінетом Міністрів України створюється Центр обробки звернень і надання повідомлень щодо стандартів, технічних регламентів і процедур оцінки відповідності.

Діяльність Центру фінансується за рахунок засобів Державного бюджету України і засобів, отриманих від користувачів його послугами.

4.4. Указ Президента України «Про Положення про Державний Комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики»

Держспоживстандарт є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого прямує і координується Кабінетом Міністрів України, у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Основними завданнями Держспоживстандарту України є:

- участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері своєї діяльності;

- здійснення державного контролю над дотриманням законодавства про захист прав споживачів;

- здійснення в рамках своєї компетенції державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері стандартизації і підтвердження відповідності.

Держспоживстандарт затверджує проекти нормативно-правових актів з питань захисту інтересів споживачів, реклами, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю. Його обов’язки охоплюють широке коло дій, в тому числі у сфері споживчої політики і захисту прав споживачів, у сфері стандартизації, у сфері метрології, у сфері підтвердження відповідності, у сфері управління якістю, у сфері виключення з обороту неякісної продукції і подальшого поводження з нею.

Держспоживстандарт має право:

1. Надавати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання розпорядження про припинення порушень прав споживачів.

2. Проводити перевірку господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг.

3. Відбирати в установленому порядку зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, а також проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за надані послуги і реалізовані товари.

4. Припиняти відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів.

5. Забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері, у випадку:

- відсутність сертифікату відповідності, декларації про відповідність або свідоцтва про визнання відповідності (або копій цих документів);

- невідповідності продукції вимогам нормативних документів, визначеним в декларації про відповідність.

6. Ухвалювати рішення відносно:

- припинення у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг продажу і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, які не відповідають нормативним документам;

- тимчасового припинення діяльності підприємств і організацій всіх форм власності, які систематично реалізують недоброякісну продукцію, порушують правила надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, – до усунення виявлених недоліків.

7. Опломбувати в порядку, встановленому законодавством виробничі, складські, торгові і інші приміщення, а також неправильні, і несправні засобів вимірювальної техніки.

8. Виключати в установленому порядку неякісні товари, документи, інші предмети, які свідчать про порушення прав споживачів.

9. Подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів, а також передавати матеріали перевірок, які містять ознаки злочину, у відповідні органи.

10. Накладати на суб'єктів господарської діяльності штрафи.

Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в рамках його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями і установами всіх форм власності і громадянами.

Держспоживстандарт має наступну структуру. Очолює його Голова, якого призначає на посаду і звільняє Президент України у встановленому законодавством порядку.

Голова Держспоживстандарту має перших заступників, зокрема заступника по зв'язках з Верховною Радою України, які призначаються на посаді і звільняються у встановленому законодавством порядку.

Голова Держспоживстандарту України здійснює керівництво Комітетом і несе особисту відповідальність перед Президентом України і КМУ за виконання покладених на Комітет завдань.

Голова Держспоживстандарту України за посадою є головним державним інспектором України, а його заступники – заступниками головного державного інспектора України по державному нагляду за якістю продукції, дотриманням стандартів, норм і правил і державного метрологічного нагляду.

Держспоживстандарт є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунку в органах державного казначейства України, друк із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.