4.2. Закон України «Про захист прав споживачів»

Встановлено, що думка споживачів про якість продукції робить вирішальний вплив на попит. Тому розглянемо в першу чергу законодавчі акти, пов'язані з правами і обов'язками споживачів.

Захист прав споживача регулюється Цивільним кодексом України і Законом України «Про захист прав споживачів» №3682-ХІІ. Цей Закон був прийнятий 15.12.1993 р. і регулярно оновлюється. Він складається з 5-ти розділів, які включають 32 статті і завершальні положення.

Розглянемо окремі статті розділів Закону, що стосуються прав споживачів і їх захисту.

Стаття 4 Закону визначає права і обов'язки споживачів. Споживач має право на:

- відповідну якість продукції і обслуговування;

- безпеку продукції;

- відшкодування шкоди (збитків), нанесених дефектною продукцією, а також майнової і моральної шкоди;

- звернення до суду і інші уповноважені органи державної влади.

Споживач зобов'язаний:

- перед початком експлуатації товару ознайомитися з правилами експлуатації;

- у разі потреби перед початком експлуатації товару звернутися за роз'ясненнями до продавця.

Статтею 7 забезпечуються гарантійні зобов'язання виробником (виконавцем), зокрема:

- він забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, зокрема комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну;

- гарантійний термін повинен наголошуватися в паспорті на продукцію або на етикетці;

- продаж товарів, на яких не відмічений термін придатності або відмічено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких закінчився, забороняється;

- гарантійний термін обчислюється, починаючи з дня передачі товару споживачеві, або його установки (підключення) або збірки;

- що стосується продукції, на яку гарантійні терміни або термін придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцеві (виробникові, виконавцеві) відповідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом двох років, а відносно об'єктів будівництва – не пізніше 10 років з дня передачі їх споживачеві;

- при виконанні гарантійного ремонту гарантійний термін збільшується на час перебування продукції на ремонті.

- при обміні товару його гарантійний термін розраховується наново з дня обміну.

Статтею 8 встановлюються права споживача у разі придбання їм неякісній продукції. Вона свідчить, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного терміну недоліків, споживач має право вимагати:

- пропорційного зменшення ціни;

- безкоштовного усунення недоліків товару в розумні терміни;

- компенсацію витрат на усунення недоліків товару;

- розірвання договору і повернення сплаченої за товар грошової суми;

- заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа тих, що є у продавця (виробника).

Стаття 9 дає право споживачеві право обміняти товар відповідної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня покупки, якщо товар не використовувався і якщо збережений його товарний вигляд, споживчі здібності, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.

Статтею 23 визначається відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть відповідальність за:

- відмова споживачеві в реалізації його прав, встановлених частиною першої статті 8, - в десятикратному розмірі вартості продукції, виходячи з цін, які діяли на момент придбання цієї продукції, але не менше двох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- виготовлення або реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі 50% вартості проведеної або отриманої для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- реалізацію продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, - у розмірі 50% вартості отриманої від реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- виробництво або реалізацію продукції, яка загрожує життю, здоров'ю, майну споживача і природному навколишньому середовищу, – 300% вартості проведеної продукції або тридцять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- реалізація забороненої до випуску продукції – 500% вартості проведеної продукції або ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- реалізацію небезпечних товарів без належної маркіровки – 100% вартості проведеної продукції або двадцять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- відсутність достовірної і своєчасної інформації про продукцію – 30% вартості проведеної продукції або п'ять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- створення перешкод перевірці якості продукції уповноваженими органами – 1-10% вартості виробленої продукції або десять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- реалізацію товару, термін придатності якого закінчився – 200% вартості продукції, що залишилася, або п'ять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;

- порушення умов договору – 100% вартості виробленої продукції або п'ять неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Державний захист прав споживачів покладений на Державний комітет України із захисту прав споживачів і його органів, якому надані відповідні повноваження.

Стаття 24 «Громадські організації споживачів (об'єднання споживачів)» свідчить, що з метою захисту своїх прав і інтересів споживачі мають право об'єднуватися в громадські організації, які діють на підставі Закону України «Об громадських організаціях».

Статтею 25 визначаються права об'єднань споживачів. До них відносяться:

- вивчення споживчих властивостей продукції і попиту на неї;

- проведення експертизи і випробувань продукції;

- отримання від органів виконавчої влади і місцевого самоврядування інформації, необхідної для реалізації своїх цілей і завдань;

- сприяння відповідним державним органам в здійсненні контролю якості продукції і обслуговування;

- надання юридичної і консультаційної допомоги споживачам і т.д.