80. Поняття про синдром транзиторного тахіпное новонароджених, його етіопатогенез.

Транзиторне тахіпное новонароджених (ТТН) – це стани у доношених новонароджених або у недоношених дітей у віці старше 34 тижнів внутрішньоутробного розвитку, які виникають після народження у зв’язку із затримкою вивільнення альвеол від внутрішньоутробної легеневої рідини й триває менше 24 годин.

Фактори ризику:

- кесарський розтин (частота – до 20-25%);

-гостра асфіксія;

- надлишкова медикаментозна терапія матері під час пологів;

- пролонговані пологи;

- цукровий діабет у матері.

Збільшення вмісту легеневої рідини та сповільнене її видалення через лімфатичну систему відбувається через різні причини:

- підйом центрального венозного тиску внаслідок надлишкового введення розчинів матері під час пологів;

- пізнє клемування пуповини й потрапляння надлишкової кількості крові від плаценти до плоду;

- при кесарському розтині відсутнє стиснення грудної клітки, що спостерігається при народженні через природні родові шляхи;

- відсутність «катехоламінового сплеску» при проведенні оперативного втручання під час пологів.

Накопичення рідини у периваскулярному просторі та інтерстиціальній тканині легень призводить до стиснення повітроносних шляхів, що обумовлює розвиток емфіземи. Можливий також й інший механізм розвитку емфіземи – при частковій обструкції дихальних шляхів повітря за типом «клапанного» або «поплавкового» механізму під час вдиху потрапляє в ацинуси, а під час видоху не може вийти звідти через зменшення просвіту бронхіол.

На рентгенограмі органів грудної клітини визначається посилений легеневий малюнок, підвищена прозорість периферичних ділянок легень, сплощений купол діафрагми. У ряде випадків у реберно-плевральних синусах може відзначатися накопичення рідини. Необхідно виключити інші причини дистресу, в тому числі пневмонію, вроджені вади серця, синдром поліцитемії, спадкові хвороби обміну речовин.

При ТТН виявляються помірні прояви гіпоксемії, метаболічного ацидозу. Через тахіпное зазвичай визначається низький рівень РаСО2.

Необхідно підтримувати оптимальний температурний режим. Ентеральне харчування починають при зменшенні задишки. Інфузійна терапія призначається, виходячи з мінімальних енергетичних та водно-електролітних потреб. Для підтримання SaО2 у нормальних межах проводять інгаляцію 40-50% повітряно-кисневої суміші. Штучну вентиляцію легень застосовують в дуже рідкісних випадках.

81. Поняття про синдром раптової смерті немовлят, фактори ризику, гіпотези патогенезу.

Синдром раптової дитячої смерті (СРДС) — несподівана ненасильницька смерть здорової дитини першого року життя, при якій відсутні адекватні для пояснення причини смерті дані анамнезу та патоморфологічного дослідження.

Виділяють дві основні групи факторів ризику СРДС: соціальнодемографічні та перинатальні. Соціально-демографічні фактори ризику асоціюються з низьким соціальним і матеріальним статусом сім'ї, недостатнім освітнім рівнем батьків, неповною сім'єю, поганими мате ріальними та побутовими умовами. Серед антенатальних факторів ризику мають значення повторні пологи (другі і більше), невеликий часовий інтервал між даними і попередніми пологами (менше 14 міс.), юний вік матері (молодше 17 років), відсутність адекватного спостереження за вагітною, шкідливі звички матері (алкоголь, вживання наркотиків, паління), затрим ка внутрішньоутробного розвитку плода.

До «побічних» факторів належать:

Сон на животі;

Низька вага при народженні;

Підвищена або ж знижена кімнатна темпера