34. Порушення фагоцитозу: причини, механізми, наслідки.

Порушення фагоцитозу

Розлади фагоцитозу можуть бути: (а) спадково зумовленими і (б) набутими. Залежно від при чин і суті порушень їх можна позділити на три групи.

I. Порушення, пов'язані з особливостями об'єкта фагоцитозу

До таких відносять:

a) розлади, зумовлені чинниками бактерій, що мають антифагоцитарну дію і в такий спосіб захищають себе від впливу захисних механізмів організму (див. главу 11). Так, збудники деяких інфекційних хвороб-мі- мікобактерії туберкульозу, токсоплазми, бру цели, лістерії, збудник лепри, багато видів найпростіших, перебуваючи у фагосомі, вивільняють речовини, що утруднюють або унеможливлюють злиття фагосоми з лізо сомами, тобто формування фаголізосоми.

Макрофаги при цьому перебувають у стані постійної активації, виділяють вміст лізо сом у тканину й цим самим підтримують вогнище хронічного запалення; б) порушення, які виникають при поглинанні ні неорганічних і деяких органічних (напр., холестеролу) речовин, що не метаболізму ються клітинами. Так, фагоцити, захоплю ючи кристали й пилові частки неорганіч них сполук (кварцу, азбесту, цементу, као ліну, кам'яного вугілля та ін.), не можуть їх ані перетравити, ані утилізувати. При цьо му відбувається ушкодження лізосом, крис тали й пилові частки із загиблих макрофа гів знову потрапляють у тканину, де їх по чинають поглинати нові макрофаги. 1 так усе повторюється спочатку. Постійна заги бель макрофагів і виділення ними в ткани ну вмісту лізосом викликає хронічне запа лення й склероз. За таким “сценарієм" від бувається розвиток захворювань легень, ві домих під назвою пневмоконіозів (силікоз, антракоз, азбестоз та ін.).

Аналогічну картину можна спостерігати і в стінці артерій при розвитку атеросклерозу (див. главу 32). Накопичення холестеролу в ма крофагах спочатку веде до перетворення їх у т. зв. "пінисті" клітини, а потім і до загибелі.

Вивільнені при цьому кристали холестеролу знову поглинаються новими макрофагами і т.д.

В артеріальній стінці розвивається хронічне за запалення, яке веде до формування атеросклероз тичної бляшки.

II. Порушення, обумовлені системами, спря женими з фагоцитозом,-порушення опсоні- зації Значне послаблення фагоцитозу може вини кати при розладах опсонізації. Вважають, що цей процес с найуразливішою точкою в пато генезі порушень фагоцитозу. Клінічні прояви таких порушень при розладах опсонізації на стають раніше і є більш вираженими, ніж при зменшенні кількості фагоцитів.

Причинами, що порушують опсонізація 1 в такий спосіб обмежують фагоцитоз, мо жуть бути:

а) набуті і спадково зумовлені імунодефіцит ти, які виявляють себе зменшенням утво рення антитіл - IgG (див. нижче); б) порушення активації системи комплементу- ту (усіма трьома шляхами), що приво- дять до дефіциту Cзь. Крім того, зменшен ня утворення СШа може бути чинником, що послаблюс хемотаксис лейкоцитів; в) дефіцит фібронектину. Pівень цього бл ка в плазмі крові істотно змінюється при важких травмах, опіках, коли в кров потрап де велика кількість тканинних і мікробних BİAKoain, mo wHMarac umAKoi ix Helkrpani- зації і ділення. При цьому відбуваються активаця фіксованих макрофагів (ендоте аіальних клітин Купфера в печінці) значно зростає споживання шми фібронсктину, зв'язаного з такими відходами. Як наслі док, концентрація цього опсоніну в плазмі крові падає.

I. Порушення, пов'язані з кількісними якіс- ними змінами самих фагоцитів Вони можуть бути як набутими, так і спалко во зумовленими, виявляти себе порушеннями як усіх (при лейкопенії), так і окремих функ цій фагоцитів.

Зменшення кількості фагоцитів, а отже і роз лади фагоцитозу, с прямим наслідком лейкопенії (нейтропенія), причини і механізми розвитку якої аналізуються в главі 30. Слід зазначити, що клінічні прояви розладів фагоцитозу (зменшення ня резистентності до інфекцій) виникають лише за умови, що кількість нейтрофілів крові змен шується більше ніж на 50 % відносно норми.

Численні якісні зміни фагоцитів, залежно від того, яка з функція переважно страж дас, можна розділити на такі групи.

1. Зміни рецепторів до хемоатрактантів опсоніни (спадково зумовлені дефекти, блокада рецепторів імунними комплекса ми, як, наприклад, при ревматоїдному ар триті).

2. Дефекти лейкоцитарних молекул клітин ноf адгезії (див, главу 17) та специфічного мембранного глікопротеїну gpl0, унаслі док чого втрачається здатність лейкоцитів взасмодіяти з ендотелієм кровоносних су дин (а отже, і виходити з крові в тканини), а також адгезивність мембрани фагоцитів — неодмінна умова для подальшого перемі щення клітин у тканині (хемотаксису).

3. Порушення мікрофіламентів синдром

"ливих лейкоцитів". Характеризується спадково зумовленою нездатністю актину до полімеризації, унаслідок чого порушу ются міграція процес поглинання лейко- цитами об'єкта фагоцитозу. В експеримент ті моделюється за допомогою антибіотика штохалазину В, які руйнує мікроріла MCHTH.

4. Порушення мікротрубочок — синдром Че дівка – Хігасі. Для нього характерною поява гігантських лізосом, що втрачають здатність зливатися з фагосомами і форму вати фаголізосоми. Крім цього, він виявляє себе порушеннями хемотаксису і секретар ної дегрануляції лейкоцитів. Вважають, що причиною синдрому с спадково зумовлений дефект так званого "великого цитозольного білка", що має стосунок до функцій мікро трубочок і переміщення везикул всередині клітин. В експерименті порушення цього типу відтворюють за допомогою колхицин ну та вінбластину-речовин, що блокують агрегацію тубуліну. У результаті втрача сться здатність лейкоцитів до хемотаксису, але зберігається загальна рухова активність (безладна міграція).

5. Зменшення бактерицидность лейкоцитів.

Описано такі спадково зумовлені розлади:

а) дефіцит НАДФН-оксидази - хронічний гранулематоз. Розвивається у дітей і ха характеризується множинними мікроаб сцесами під шкірою з наступним рубцю ванням і утворенням щільних гранульом.

в основі процесу лежить порушення генерування супероксидного радикалу в НАДФН-оксидазній реакції (див. вище);

б) дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Порушення пентозного циклу, що настає ють при цьому, ведуть до зменшення утво рення НАДФ і до вторинного зниження активності НАДФН-оксидазної системи, в) дефіцит мієлопероксидази. Виявляє себе порушеннями галогенування мембран мікробних клітин.

6. Дефекти лізосомних ферментів. Вони ве дуть до порушень перетравлення різних компонентів убитих бактерій. Результатом цього е незавершени

7. Розлади енергопостачання фагоцитів. За цих умов порушуються процеси, що по требують витрат енергії, а саме: безладна міграція, хемотаксис, поглинання об'єктів фагоцитозу, секреторна дегрануляція.

Оскільки основним джерелом енергозабез печення лейкоцитів с гліколіз, то порушень ня цього типу можна моделювати, викорис товуючи інгібітори гліколітичних фермен тів, зокрема монойодоцтову кислоту.