18. Патогенний вплив надмірної та недостатньої інсоляції ультрафіолетовими променями. Фотосенсибілізація.

Біологічна дія УФ-випромінювання сонячного світла проявляється, перш за все, у його позитивному впливі на організм людини. УФ-опромінення є життєво необхідним чинником. Відомо, що при тривалій недостатності сонячного світла, виникають порушення фізіологічної рівноваги організму, розвивається симптомокомплекс, що має назву "світлове голодування".

Найбільш частими наслідками недостатності і сонячного світла є послаблення захисних імунобіологічних реакцій організму, загострення хронічних захворювань, функціональні розладнання нервової системи. Це стосується робітників, що працюють у шахтах або у безліхтарних і безвіконних цехах і на тих об’єктах, що не мають природного освітлення (метрополітен) і т. ін.

Великi дози iонiзуючого випромінювання за певних умов здатнi спричинити злоякiсний рiст, променеву хворобу, злоякiсне бiлокрiв’я.Найчутливiші до iонiзуючого опромінення кровотворна, лiмфоїдна та епiтелiальнi тканини i особливо епiтелiй залоз системи травлення, статевої сфери, шкiри, ендотелiй судин.

Фотосенсибілізація — це підвищення чутливості організму до дії ультрафіолетового випромінювання. Речовини, що викликають ефект фотосенсибілізації, отримали назву фотосенсибілізаторів. Розрізняють екзогенні (еозин, риванол, акридин, хінін, сульфаніламіди) і ендогенні фотосенсибілізатори (жовчні кислоти, гематопорфірини, холестерол, білірубін). Вважають, що під впливом фотосенсибілізаторів ультрафіолетові промені починають взаємодіяти з тими молекулами тканин, з якими під час відсутності фотосенсибілізаторів вони не взаємодіють. Крім того, є підстави думати, що в цих умовах прискорюється проходження енергії ультрафіолетових променів по вуглецевих скелетах біологічних молекул.

19. Дія на організм високого та низького атмосферного тиску. Патогенез синдромів компресії і декомпресії. Вибухова декомпресія.

Порушення, що зумовлені дією на організм низького атмосферного тиску, можуть виникати в людини при підйомі у гори, на літальних апаратах без кисневих приладів. Особливого значення цей фактор набуває за умов висотних польотів і в космосі при аварійних ситуаціях. В умовах гіпобарії відбуваються наступні зміни фізико-хімічних властивостей газів та рідин:

зниження парціальних тисків газів повітря (при відсутності змін їх процентного співвідношення);

збільшення об’єму газів;

зниження розчинності газів (десатурація);

зниження температури закипання рідин.

Кожен з цих факторів спричинює низку причинно-наслідкових змін, які спостерігаються при гіпобарії, але провідне місце належить падінню парціального тиску кисню (рО2), що вперше було доведено в дослідах Поля Бера у 1878 році. Так, на рівні моря рО2 дорівнює 160 мм рт. ст., а на висоті 12000 м – 30 мм рт. ст. Людина при таких низьких показниках парціального тиску кисню зберігає свідомість не довше 30-40 секунд.

Нозологічними формами, що виникають під впливом зниження атмосферного тиску є гірська і висотна хвороби.

Людина перебуває в умовах підвищеного тиску газового і водного середовища в процесі водолазних спусків і кесонних робіт, під час пірнання і підводного плавання з аквалангом, при лікуванні штучними газовими сумішами або киснем в камерах підвищеного тиску і бароопераційних, при порятунку з відсіків затонулого підводного човна. Свої особливості має праця водолазів, акванавтів, а також підводників, які за родом діяльності систематично або періодично піддаються дії підвищеного тиску газового і водного середовища. Підвищення атмосферного тиску супроводжується наступними змінами фізико-хімічних властивостей газів:

підвищення парціальних тисків газів у газовій суміші;

підвищення розчинності газів (сатурація);

зменшення об’єму газів.

Провідну роль в розвитку гіпербаричного стану відіграє зміна розчинності газів.

Сатурація (лат. saturatio – насичення) – насичення рідин і тканин організму газами за умов підвищеного барометричного тиску.

Провідні ланки патогенезу: азотне отруєння, кисневе отруєння, баротравма.

Хвороба декомпресії виникає при швидкому поверненні людини в умови нормального атмосферного тиску після водолазних робіт, робіт у кесонах (кесонна хвороба). При цьому розчинені в крові й тканинах гази (азот, кисень) у великій кількості переходять у газоподібний стан, утворюючи величезну кількість бульбашок, - відбувається десатурація.

Бульбашки газів, затримуючись у крові й тканинах, можуть закупорювати кровоносні судини, справляючи тиск на клітини, подразнюючи рецептори (газова емболія). Клінічна картина такої хвороби визначається локалізацією газових бульбашок. Найчастіше виникає біль у суглобах, свербіж шкіри; у важких випадках - порушення зору, параліч, втрата свідомості. Щоб уникнути подібних порушень, декомпресію варто проводити повільно, щоб швидкість утворення газів не перевищувала можливості легень щодо їх виведення. Вибухова декомпресія виникає у випадку швидкого перепаду атмосферного тиску від нормального до зниженого, що буває при розгерметизації висотних літальних апаратів (літаків, космічних кораблів). У розвитку цього синдрому має значення баротравма легень, серця й великих судин внаслідок різкого підвищення внутрішньо-легеневого тиску. Розрив альвеол і судин сприяє проникненню газових бульбашок у кровоносну систему (газова емболія). У крайніх випадках настає миттєва смерть унаслідок закипання крові й інших рідин організму, а також у результаті блискавичної форми гіпоксії.

20. Хімічні патогенні чинники як проблема екології і медицини. Токсичність, канцерогенність, тератогенність хімічних сполук. Екзоінтоксикації. Патофізіологічні аспекти паління, алкоголізму і наркоманії. Значення шкідливих звичок у дитячому віці.

Особливу небезпеку становлять хімічні речовини, які за­лежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчинни­ки, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

• отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

• лікарські препарати;

• хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

• хімічна зброя.

Токсичність – це здатність речовин шкідливо впливати на життєдіяльність організмів

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, на кровотворення, центральну нервову систему).

Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполу­ки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо.

Канцерогенність – чинники навколишнього середовища, які впливаючи на організм підвищують вірогідність виникнення злоякісних пухлин.

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутво­рення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Тератогенність - чинники навколишнього середовища, які спричиняють порушення розвитку організму.

Тератогенним вважається хімічний, фізичний або біологічний чинник, що відповідає таким критеріям: 1) доведено зв’язок між дією чинника і формуванням дефекту розвитку; 2) епідеміологічні дані підтверджують цей зв’язок; 3) дія ушкоджувального чинника збігається з критичними періодами внутрішньоутробного розвитку; 4) при нечастому впливі ушкоджувального фактора характерні дефекти розвитку формуються рідко. Основні групи Т.ч. включають ЛП і хімічні речовини, іонізуюче випромінювання, інфекції, метаболічні порушення і шкідливі звички вагітної.

Екзоінтоксикації – поступають в організм з навколишнього середовища.

Екзогенні отрути діляться на неорганічні (кислоти, луги, солі свинцю, ртуті, миш'як)) і органічні (алкоголь, ефір, хлороформ, ціанисті сполуки). У свою чергу органічні отрути діляться на отрути рослинного походження (алкалоїди, глюкозиди) і тваринного (зміїна отрута). Отрути можна класифікувати в залежності від переважної дії їх на окремі органи і системи (кров'яні отрути - бертолетова сіль, окис вуглецю; печінкові отрути - флоридзин; нервові - миш'як, стрихнін та ін.).

Алкоголізм, пат аспекти

Алкоголізм – захворювання, різновид токсикоманії , характеризується залежністю до алкоголю ( етиловому спирту) , з психічною і фізичною залежністю від нього.

В патогенезі виділяють по Стрельчуку три стадії:

ü Компенсуюча – головний симптом – необмежена тяга до вживання алкоголя, втрата « відчуття міри» по відношенню до випитого, формування толерантності до алкоголю, і легкої форми обстинентного синдрома.

ü Наркоманна – хвороблива залежність до алкоголю збільшується. Зростання психічних змін : концентрація всіх інтересів на алкоголь, егоцентризм – кінцева форма індивідуалізма, і егоїзма, притуплення відчуття долгу, і інших вищих емоцій. Кінцева форма обстинтного синдрома.

ü Термінальна - ознаки психічного не врівноваження , падіння толерантності до алкоголю.

Ефекти дії на ЦНС:

Ø Фаза збудження – характеризується ейфорією , відчуттям бодрості, і приплива сил. Під час цієї фази порушується метаболізм нейронів кори головного мозку, зменшується кількість серотоніну, збільшується виділення адреналіну, норадреналіну,

Ø Фаза пригнічення – дисфория , зменшується виділення адреналіна, норадреналіна, депресія.

Порушення роботи печінки:

Цироз печінки – тяжке захворювання печінки, супроводжуючу незворотнім заміщенням, паренхіматозної тканини, печінки фіброзною, сполучною тканиною або стромою. Циротична печінка збільшена, бугриста, шерхувата. Частіше всього цироз розвивається при довготривалій інтоксикації алкоголем. Важливий фактор – некроз гепатоцитів, обосновлений прямою токсичною дієюалкоголя, а також аутоімунними процесами.

Пат аспекти наркоманії

Наркотики – природні речовини, які можуть визвати наркоманію.

Характеристика наркотиків: діють на нервову систему; мають негативні соціальні наслідки;

Види наркоманії:

V Каннабізм – приймання препаратів канна біса( висушені жіночі квіти) – гашиша, марихуани;

Визиває відчуття релаксації, порушення концентрації уваги,

v Кокаинизм - вживанні кокаїну, використовується у вигляді білого порошка.

v Опійна наркоманія – використанні опіатів – морфіна, кодеіна, промедол,

Ефекти: зниження гостроти больових відчуттів, седативний ефект, ейфорія, угнетення дихання, тошнота, рвота, порушення моторики ЖКТ, зниження секреторної її функції.

Значення шкідливих звичок у дитячому віці.

Алкоголь. В організмі дитини чи підлітка алкоголь перш за все проникає в кров, печінку, мозок. У зв'язку з незрілістю центральної нервової системи, вона найбільш вразлива для дії етанолу. Результатом такої дії є зміна особистості дитини, порушується:

логічне абстрактне мислення;

інтелект;

пам'ять;

емоційне реагування.

При впливі алкоголю уражаються практично всі системи організму підлітка. Згідно зі статистикою, 5-7% отруєнь у дітей припадає на частку алкогольних інтоксикацій. Явища сп'яніння у дітей і підлітків розвиваються швидко і можуть завершитися комою. Артеріальний тиск і температура тіла підвищуються, рівень глюкози в крові, кількість лейкоцитів падає. Короткочасне збудження, викликане прийомом алкоголю, швидко переходить в глибокий інтоксикаційний сон, нерідкі судоми, навіть летальний результат. Іноді реєструють психічні порушення з маренням і галюцинаціями.

Наркотики. Багато наркотиків хімічно подібні нейротрансміттерам - речовин, які виділяються нервовими закінченнями при стимулюючому імпульсі. Нейротрансмітери взаємодіють з рецепторами - сенсорними нервовими закінченнями, які можуть приймати імпульси і реагувати на них. До числа нейротрансмітерів відносяться серотонін і ендорфіни. Вони контролюють настрій, емоції і гормональну функцію, а також пригнічують біль.

Куріння. При курінні нікотин викликає звуження артерій, ускладнюючи тим самим доступ кисню, що переноситься кров'ю, до серця, мозку, нижніх кінцівок і іншим органам. Причому нікотин діє швидко, звужуючи судини протягом хвилини після першої затяжки. Нормальний просвіт судин відновлюється нескоро. Тому нерідко курець постійно тримає свої кровоносні судини в спазматичному стані.

Крім того, нікотин, потрапляючи в кров, подразнює наднирники, які викидають в кров гормон адреналін, теж звужує судини і підвищує кров'яний тиск. Постійне надходження в кров адреналіну викликає стійкі зміни судинних стінок.

Для дії нікотину характерно також зниження апетиту, порушення функцій шлунка, різке зниження насиченості організму вітаміном С, не повернуться до нормальних навіть при введенні великих доз аскорбінової кислоти.

Нікотин надає згубну дію на статеву функцію,вагітність, на зір і слух.