31) Клінічні форми та етіопатогенез геморагічної хвороби новонароджених.

Геморагічна хвороба новонародженого – це захворювання, що проявляється на 2 – 5-й день життя, обумовлене транзиторним дефіцитом вітамін К-залежних факторів, що супроводжується спонтанними і тривалими кровотечами.

Етіологія:

• знижена активність факторів II, VII, IX і згортання крові (вітамін К- залежні фактори);

• причинами вітамін К-дефіцитного геморагічного синдрому є:

– відсутність вільного вітаміну К у вагітної (при застосуванні лікарських засобів-антагоністів вітаміну К: кумарин, аспірин, фенобарбітал, сульфаніламідні препарати, антикоагулянти);

– порушення всмоктування вітаміну К, при зниженні всмоктування жирів у перші дні життя дитини;

– відсутність бактеріальної кишкової флори, яка синтезує вітамін К;

– пізнє прикладання до грудей;

– тяжкий гестоз у другій половині вагітності;– гепатит у вагітної;

– травматичний розрив пуповини;

– передлежання плаценти або її передчасне відшарування;

– штучне вигодовування.

Патогенез:

• різке зниження рівня протромбіну і факторів II, VII, IX і X згортання крові;

• подовження протромбінового часу, часу згортання крові, часу рекальцифікації плазми;

• залишаються в нормі: час кровотечі, рівень фібриногену, факторів V і VIII, кількість тромбоцитів, ламкість судинної стінки, час рефракції згустка.

Діагностичні критерії:

• кровотечі з шлунково-кишкового тракту;

• носові кровотечі;

• внутрішньочерепні кровотечі;

• кровотечі з пупка;

• блювання кров'ю;

• заочеревинний крововилив;

• пурпура – петехіальні висипання на шкірі та невеликі екхімози (підшкірні геморагії);

• мелена – дьогтеподібне випорожнення, що є результатом кишкової кровотечі;

• крововиливи в легені, печінку, надниркові залози, селезінку;

• кефалогематома.

32.Визначення понять недостатність кровообігу, серцева недостатність. Класифікація. Поняття про гостру та хронічну недостатність кровообігу.

Недостатність кровообігу - це стан, при якому серцево-судинна система не може забезпечити органи й тканини організму необхідною кількістю крові. Є найчастішим проявом різних порушень функцій системи кровообігу.

Недостатність серця - це патологічний стан, обумовлений нездатністю серця забезпечити кровопостачання органів і тканин відповідно до їхніх потреб. Це стан, при якому навантаження на серце перевищує його здатність виконувати роботу.

Класифікація:

I. Залежно від клінічного перебігу розрізняють гостру і хронічну недостатність серця.

II. За вираженістю клінічних проявів недостатність серця може бути прихованою (компенсованою) і явною (декомпенсованою).

III. Залежно від порушення функції переважно того чи того відділу серця розрізняють лівоишуночкову, правошлуночкову і тотальну недостатність серця.

IV. За патогенезом виділяють: а) недостатність серця від перевантаження; б) міокардіальну недостатність серця; в) позаміокардіальну недостатність.

Хворим з гос­трою серцевою недостатністю потрібна негайна допомога. Хронічна недостат­ність кровообігу має три ступені:

I ступінь — початкова, прихована, проявляється тільки при значному фізичному навантаженні задишкою, серцебиттям, швидкою втомлюваністю. У стані спокою ці явища зникають.

II ступінь — характеризується у початковому періоді — II (А) — задиш­кою і серцебиттям при звичайному фізичному навантаженні, набряками ніг, що зникають за ніч, суттєвим зниженням працездатності. Поява задишки у стані спокою, ціанозу, постійних набряків, застійних явищ у черевній порожнині, ле­генях, розладів функцій органів вказує на перехід захворювання в II (Б) сту­пінь. Хворі в такому стані непрацездатні.

III ступінь — стан хворого прогресивно погіршується, порушується об­мін, відмічається виснаження, відбуваються незворотні зміни у внутрішніх органах. Працездатність повністю втрачена.