136. Механізми та прояви патологічноїдіїфакторіввиникненнянабряків (гідродинамічний, онкогенний, лімфогенний, мембраногенний). Гіпопротеїнемічнінабрякидитячоговіку.

Набряки — ценакопиченнярідини в тканинах організму і серознихпорожнинах.

Розрізняютьзагальні й місцевінабряки. Загальнінабряки є проявомпозаклітинної

Гіпергідрії, місцеві — пов'язані з порушенням балансу рідини в обмеженійділянцітканиниабо органа.

За етіологієювиділяютьнабряки:серцеві, ниркові, печінкові, кахектичні, запальні, алергічні, токсичні та ін.

Залежно від механізмів розвитку набряки можуть бути:

1. Гідростатичними;

2. Онкотичними;

3. Мікседематозними.

Гідростатичнінабрякивиникають у результатізбільшеннягідростатичноготиску в капілярах. Залежновід причин такого збільшенняможнавиділити:

А) гіперволемічні;

Б) застійні;

В) мікроциркуляторнінабряки.

Онкотичнінабрякивиникаютьунаслідокзмінонкотичноготиску в капілярахабоінтерстиціальнійрідині. У цюгрупувходять:

А) гіпопротеїнемічні;

Б) мембраногенні;

В) лімфогеннінабряки.

Мембраногеннінабрякивиникаютьунаслідокпідвищенняпроникностісстіноксудин (див. Розд. 14). Збільшенняпроникностісудин є причиною виходубілківплазмикрові в міжклітиннийпростір, унаслідокцьогозростаєтканиннийонкотичнийтиск і вода переходить ізкровоноснихсудин в інтерстицій.Зазначениймеханізм є провідним у розвиткуалергічних, запальних, токсичнихнабряків.

Лімфогеннінабрякивиникаютьунаслідокпорушеньлімфоутворення і лімфовідтоку. При цьомупорушуєтьсявиведення з лімфоюбілків, що в норміфільтруються у тканину, і, як наслідок, збільшуєтьсятканиннийонкотичнийтиск.Серед причин розвиткулімфогеннихнабряківвартовиділитиздавленнялімфатичнихсудинрубцем; збільшення центрального венозного тиску

137. Поняття про неімунну водянку плода, їїетіопатогенез.

Неімуннаводянка плода, розвитокякої не пов’язаний з гемолітичною хворобою.Вона є дужесерйознимвнутрішньоутробнимзахворюванням, котрехарактеризуєтьсявираженоюзагальноюгідратацією плоду внаслідокнадлишковогопозаклітинногонакопиченнярідини в тканинах і серознихппорожнинах при відсутностіознакімунноїссенсибілізції. При народженнідитини з даноюпатологієюзвертають на себе увагувираженітотальнінабрякивнаслідокнакопиченнярідини у всіхпорожнинахтіла. Найбільшу ж кількістьрідинивиявляють у плевральній та черевнійпорожнинах. Досить часто за таких умов життядитиниврятувати не вдається.

Патогенез водянки:

Поява водянки обумовлена причинами, які призводять до змін в розподілі рідини між внутрішньо-судинними та інтерстиціальними позаклітинними просторами. У більшості випадків набряк виникає при зниженні білкового складу сироватки, що призводить до зниження тиску у капілярах.         Набряки можуть утворюватись при змінах у вмісті електролітів в поза-судинній і судинній рідині, що створює різницю в остмотичному тиску.         У недоношених новонароджених набряк спричиняється зниженням здатності виведення води та натрію, але в деяких випадках походження його невідоме.         У новонароджених набряк голови і шиї може бути наслідком обвиття шиї пуповиною, а транзиторні обмежені набряки кистей та ступнів виникають внаслідок внутрішньоутробного стиснення. Неімунна водянка може супроводжувати серцеву недостатність, пов'язану з вродженими захворюваннями серця, навіть при відсутності шумів.         Майже в 44% причину виникнення неімунної водянки встановити не вдається і її вважають ідіопатичним станом.