60.Характеристика універсальних механізмів пошкодження клітин: електролітно-осмотичний і ацидотичний механізми пошкодження.

Електролітно-осмотичні механізм ушкодження клітини зумовлені змінами вмісту основних клітинних катіонів Na⁺ і K⁺. Вирівнювання концентрацій іонів Na⁺ і К⁺ з обох боків плазматичної мембрани (збільшення вмісту Na⁺ і зменшення вмісту K⁺ у цитоплазмі) у своїй основі може мати два механізми: 1) посилення дифузії іонів через плазматичну мембрану по існуючому концентраційному й електричному градієнті і 2) порушення механізмів активного транспорту Na⁺ і K⁺ (Na-K-насоса).

Перший механізм реалізується в умовах загальних порушень водно-електролітного обміну (гіпернатріемія, гіпокаліемія) і порушення бар’єрної функції плазматичної мембрани (підвищення її іонної проникності).

Розлади функції Na-K-насоса можуть бути обумовлені дефіцитом АТФ у клітині, збільшенням вмісту холестерину в ліпідному бішар мембрани (наприклад, при атеросклерозі), дією цілого ряду специфічних інгібіторів Na-K-АТФ-ази (наприклад, строфантину).

Зрушення у вмісті іонів Na⁺ і К⁺ викликають: а) втрату клітиною електричного мембранного потенціалу (потенціалу спокою); б) набряк клітини; в) осмотичного розтягання клітинних мембран, що супроводжується підвищенням їх проникності.

Ацидотичний механізми пошкодження.

До розвитку внутрішньоклітинного ацидозу можуть приводити:

1) надлишкове надходження іонів Н⁺ у клітину з позаклітинного середовища (декомпенсований газовий чи негазовий ацидоз);

2) надлишкове утворення кислих продуктів у самій клітині при активації гліколізу (молочна кислота), порушеннях циклу Кребса (три- і дикарбонові кислоти), гідролітичному розщепленні фосфоліпідів клітинних мембран (вільні жирні кислоти, фосфорна кислота) і ін.;

3) порушення зв’язування вільних іонів H⁺ у результаті недостатності буферних систем клітини;

4) порушення виведення іонів H⁺ із клітини при розладах Na-H-обмінного механізму, а також в умовах порушеного місцевого кровообігу в тканині.

Внутрішньоклітинний ацидоз викликає:

а) зміну конформації білкових молекул з порушенням їх ферментативної, скорочувальної і іншої властивостей;

б) підвищення проникності клітинних мембран;

в) активацію лізосомальних гідролітичних ферментів.

61.Механізми пошкодження клітин викликані активацією протеолізу, денатурацією білків та генетичного апарату клітини.

Активаціяпротеолізу – відбуваєтьсяпіддієюлізосомнихгідролітичнихферментів (катепсинів), наприклад, при запаленні і Са-активованих протеаз Денатцраціябілків- порушення нативної будови білкових молекул внаслідок змін вторинної і третинної структури білка, зумовлених розривом нековалентних зв’язків (денатурація білків сироватки крові при дії етанолу, сечовини, меркаптоетанолу, вплив іонізуючого випромінювання, підвищеної температури);

62.Некроз та апоптоз, їх характерні ознаки. Екзо- та ендогенні індуктори апоптозу. Шляхи та механізми апоптозу. Некроз-загибель необоротно ушкоджених клітин ,яка відбувається за участю лізосомних ферментів,що здійснюють гідролітичне розщеплення усіх компонентів клітин ,руйнують плазматичну мембрану і зумовлють вихід вмісту клітини за її межі в навкружну тканину знаступним розвитком запалення . Апоптоз–запрограмована загибель клітини ,що відбувається за участю спеціально призначених для цього активованих ферментів ,які руйнують ДНК ,ядерні білки і білки цитоскелета ,не ушкоджуючи при цьому плазматичну мембрану . Три фази: 1)ініціювання –суть її полягає в послідовності активації каспаз є три шляхи ініціювання апоптозу : а)рецептор-опосередкованний0 б)мітохондріальний-відбувається вихід проапоптичних білків з мітохондрій у цитоплазму в умовах підвищення проникності мітохондріальних мембран в)ядерний –відбувається ушкодження генетичного матеріалу 2)вбивання –утв.активні форми кас паз-екзекуторів-- ці протеази :розщеплюють білки цитоскелета ,гідролізують білки матриксу ядра --унаслідок змін. Форма і об’єм клітини ,ядро розпадається на окремі фрагменти 3)вилучення загиблих клітин (фагоцитоз)-здійсн.макрофагами шляхом фагоцитозу мертвих клітин .важливе значення циого етапу є своєчасний фагоцитоз загиблих клітин запобігає їхньому некрозу ,виходу з клітин лізосомних ферментів і розвитку запалення

63.Запалення: визначення поняття, принципи класифікації. Характеристика гострого та хронічногозапалення. Загальні прояви та місцеві ознаки запалення. Етіологія запалення. Запалення-типовийпатологічнийпроцес ,щовиникає в результатіушкодженнятканини й виявляє себе комплексом структурних ,функціональних та метаболічнихпорушень ,а такожметаболічнихпорушень ,та розладамимікроциркуляції. Запаленнякласифікується за:

• виразністю основного місцевогопроцесу: альтеративне, ексудативне (за видом ексудату: серозне, гнійне, геморагічне, фібринозне, змішане) і проліферативне;

• реактивністюорганізму: нормергічне, гіпоергічне і гіперергічне;

• перебігом: гостре, підгостре, хронічне. Характеристика гострого та хронічного запалення: Сутністюгострогозапалення є повнезнешкодження та елімінаціяпатологічного агента з осередкузапалення і завершенняпатологічногопроцесуповнимвідновленнямцілісностіпошкоджених тканин. Хронічнезапаленнярозвивається як результат постійного, тривалоговпливупатологічного агента на орган, тканину, тобтоорганізмнеспроможнийзнищити та видалитичинникзапалення. прояви та ознаки:припухлість ,почервоніння ,жар,біль,порушення функції Етіологія: Серед зовнішніх чинників запалення виділяють фізичні (чужорідні тіла, сильний тиск на тканину, висока чи низька температура, іонізуюче і ультрафіолетове проміння, високий і низький барометричний тиск, електричний струм), хімічні (кислоти, луги, солі важких металів), біологічні (бактерії, віруси, грибки, черви, комахи). До внутрішніх чинників запалення належать ті агенти, що виникають в організмі внаслідок якогось захворювання, наприклад жовчні кислоти, комплекс антиген-антитіло та інші.

64.Патогенез гострого запалення, стадії. Поєднання патологічних та пристосувально-компенсаторних змін в динаміці гострого запалення. Альтерація, види, причини, механізми. 1)альтерація 2)порушення мікроциркуляції з явищами ексудації та еміграції 3)проліферація У основі альтерації лежать дві групи явищ: 1) пошкодження кліток і позаклітинних структур; 2) утворення медіаторів запалення.Первиннаальтерация— це пошкодження тканини, що виникає унаслідок безпосередньої дії флогогенних агентів. Вторинна альтерация— це пошкодження тканини, що виникає в результаті дії чинників, які утворилися унаслідок первинної альтерації. . чинники ,що викликають розвиток вторинної альтерації у вогнищі запалення: 1. Медіатори запалення (лізосомальні чинники, активований комплемент, лімфокини-лімфотоксини). 2. Вільні радикали і пероксиди. 3. Гіпоксія, що виникає в результаті місцевих розладів кровообігу. 4. Місцевий ацидоз. 5. Підвищення осмотичного і онкотичного тиску у вогнищі запалення.механізми ,що,лежать в основі розвитку місцевих клінічних ознак запалення: 1. Почервоніння (rubor) пов'язане з розвитком артеріальною, а потім і венозній гіперемії. 2. Підвищення місцевої температури (calof) обумовлене підвищенням інтенсивності катаболічних процесів у вогнищі запалення, а також артеріальною гіперемією, під час якої в тканину поступає багато теплої артеріальної крові.