52. Алергічніреакції 4 типу (опосередкованіклітинами), за Кумбсом і Джелом. Етіологія, патогенез, клінічні прояви.

Тип IV—реакціїсповільненоїгіперчутливості (ГЗТ).

З антигеном взаємодіють Т-лімфоцити. Завдякинаявності у Т-лімфоцитіврецепторів, здатнихспецифічновзаємодіяти з антигеном. Цими рецепторами є, IgM, укорочені і вбудовані в мембрану Т-лімфоцита, і антигенигістосумісності. Проте в тканині, де відбуваєтьсяцяреакція, середбезлічіклітин, руйнуючих антиген і тканину, виявляєтьсялишедекількавідсотків Т-лімфоцитів, здатнихспецифічнореагувати з антигеном. Даний факт став зрозумілийпіслявідкриттялімфокінів — особливихречовин, щовиділяються Т-лімфоцитами. Завдяки ним імунні Т-лімфоцитинавіть в невеликійкількостістаютьорганізаторамируйнування антигену іншими лейкоцитами крові.

53. Алергічні реакції 5 типу (клітинні дисфункції, опосередковані антитілами). Етіологія, патогенез, клінічні прояви.

П'ятий тип алергічних реакцій – рецепторно-опосередкована алергічна реакція негайного типу.

У ролі антигенів при зазначених реакціях виступають нейромедіатори, або гормони (ацетилхолін, інсулін, тиреотропний гормон), що індукують синтез антитіл, головним чином класу IgG, які взаємодіють зі структурами, розташованими в рецепторному комплексі, викликаючи стимулюючий або інгібуючий ефект на клітину-мішень.

При реалізації реакцій цього типу пошкодження клітин не настає, а навпаки – відбувається активація або пригнічення функції клітин. Особливістю цих реакцій є те, що в них беруть участь антитіла, що не володіють комплементзв'язуючою активністю. Якщо такі антитіла спрямовані проти компонентів клітинної поверхні, які беруть участь у фізіологічній активації клітини, наприклад, проти рецепторів фізіологічних медіаторів, то вони будуть викликати стимуляцію даного типу клітин.

54. Визначення псевдоалергічних реакцій та їх відмінності від алергічних. Визначення індивідуальної непереносимості харчових продуктів у дітей.

Псевдоалергічні реакції мають зовнішні клінічні ознаки алергічних, але не є такими, оскільки в їхній основі лежать не імунні механізми (відсутня імунологічна стадія).

Подібні до алергії реакції викликаються:

1) Хімічними факторами, так званими, лібераторамигістаміну, які безпосередньо діють на тканинні базофіли і зумовлюють їх дегрануляцію;

б) порушенням системи комплементу, обумовленим дефіцитом інгібіторів його компонентів або неімунною активацією;

в) порушенням метаболізму поліненасичених жирних кислот, зокрема арахідонової кислоти (аспіринова бронхіальна астма).

Основні принципи попередження і лікування алергії:

1) Запобігання контакту організму з алергенами (етіологічний принцип).

2) Попередження сенсибілізації, коли контакт організму з алергеном є неминучим через: а) створення імунологічної толерантності до даного антигену або б) стану імунологічної супресії, якщо перше є неможливим.

3) Десенсибілізація - введення антигену в сенсибілізований організм дробовими дозами з метою поступового зв’язування антитіл (метод Безредки).

4) Вплив на патохімічну стадію алергійних реакцій: а) попередження утворення і звільнення медіаторів алергії, б) їхня інактивація (наприклад, антигістамінними препаратами); в) блокада рецепторів до медіаторів алергійних реакцій на клітинах-мішенях.

5) Вплив на патофізіологічну стадію - спрямований на ліквідацію структурних і функціональних змін, які виникають при алергії. Це досягається застосуванням протизапальних, спазмолітичних, гіпертензивних та інших фармакологічних середників.

Харчова непереносимість – це імунна реакція організму на різні харчові продути, зумовлена різноманітними порушеннями нормальних процесів травлення та засвоєння їжі.

Харчова непереносимість у дітей може проявлятися з раннього віку та являтися як самостійним порушенням, так і супутнім у комплексі з іншими запальними або функціональними порушеннями органів ШКТ, алергіями, целіакією, лактозною непереносимістю тощо. Імунна реакція на харчові продукти виникає тоді, коли неперетравлені рештки їжі проникають через стінку кишечника у зв'язку з підвищеною проникністю останньої та вступають у контакт з клітинами крові. Існує цілий ряд факторів, асоційованих з розвитком харчової непереносимості, серед яких виділяють наступні:

• генетична схильність;

• незбалансоване харчування та нездорова їжа;

• у дітей харчова непереносимість може виникати внаслідок штучного вигодовування або раннього відлучення від грудного вигодовування;

• промислова обробка продуктів харчування з додаванням великої кількості хімічних добавок (барвники, консерванти, ароматизатори тощо), а також застосування хімічних добрив, пестицидів, антибіотиків, гормонів у сільському господарстві та тваринництві;

• перенесені інфекційні та паразитарні захворювання, алергічні реакції;

• несприятливі екологічні умови;