12. Гіпо- та апластична анемія. Етіологія, патогенез, прояви.

Гіпопластична ( апластична) анемія – це хвороба системи крові чи окремий синдром, що характеризується пригніченням кровотворної функції червоного кісткового мозеу та виявляє себе недостатнім утвореням еритроцитів, гранулоцитів і тромбоцитів або одних тільки еритроцитів.

Причини. Набуті:

• Фізичні факторт ( іонізуюча радіація)

• Хімічні агенти ( бензол, свинець, пари ртуті, лікарські препарати)

• Біологічні фактори ( віруси гепатиту, герпеск, цитомегаловірус)

Ідіопатична форма причинине встановоені 50-75% усіх випадків гіпопластичної анемії.

Наведені етіологічні чинники поділяються на 2 групи:

1. Фактори з облігатним ( обовязковим ) мієлотоксичним ефектом. Це іонізуюча радіація, бензол і його похідні, цитостатики та інші. Ушкоджувальна дія їх на червоний кістковий мозок залежить від дози і тривалості. У більшості випадків кровотворення відновлюється після припинення впливу.

2. Фактори з факультативним мієлотоксичним впливом.

Спадково зумовленої форми гіпопластичної анемії є анемія Фанконі. Сутність дефекту полягає в порушенні систем репарації ДНК.

При гіпопластичній анемії уражуються стовбурові клітини червоного кісткового мозку, а доказом цього є панцитопенія.

Механізми ураження стовбурових клітин:

1. Необоротне ушкодження ДНК, яке запускає механізми програмованої загибелі клітин – апоптоз. Вважають, що в такий спосіб діють фактори з облігатним, дозозолежним мієлотоксичним ефектом.

2. Імунне ушкодження клітин. Виникає у разі появи на поверхні стовбурових клітин нових антигенів, до яких немає імунологічної толерантності. Причиною цього стають спонтанні або індуковані мієлотоксичними факторами мутації. Експресія додаткових антигенів стпє причиною імунних реакцій, спрямованих на знищення стовбурових клітин.

Результатом загибелі стовбурових клітин стає зменшення їхньої кількості, що веде до істотного зменшення пулів проліферуючих і дозріваючих клітин – червоний кістковий мозок спустошується та заміщується жировою тканиною, що називають аплазією.

Прояви:

1. Зменшення кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну

2. Колірний показник в межах норми

3. У мазку крові невиявляються регенераторні форми еритроцитів

4. Зменшення вмісту тромбоцитів і гранулоцитів

Виокремлюють 3 основні клінічні синдроми:

1. Анемія і пов'язаний з нею гіпоксичний синдром

2. Запальні процеси, зумовленні інфекційними агентами

3. Геморагічний синдром

14.Лейкоцитоз, принципи класифікації. Причини та механізми розвитку реактивного та перерозподільного лейкоцитозу (на прикладі зсувів після прийому їжі).

Класифікація:

1. В залежності від причин:

А) фізіологічний:

• Емоційний лейкоцитоз – виникає під час сильних емоцій

• Міогений виникає під час інтенсивних фізичної роботи

• Статичний – характерний для переходу людини з горизонтального в вертикальне положення

• Аліментарний – виникає під час пртйому їжі

• Лейкоцитоз вагітних

• Лейкоцитоз новонароджених

Б) патологічний

• Інфекційні хвароби

• Запальні та алергічні процеси

2. Лейкоцитоз може бути абсолютним або відносним. Для абсолютного лейкоцитозу характерне збільшення абсолютної кількостілейкоцитів в одиниці об'єму крові. Про відносний лейкоцитоз ідеться в тому випадку, коли зростає відносний вміст окремих формених елементів у периферійній крові.

3. За механізмом розвитку:

• Реактивний

• Перерозподілений

• Пухлинного походження

4. В залежності від виду лейкоцитів;

• Нейтрофільний лейкоцитоз ( нейтрофільоз). Характерний для:

А)гнійно-запальних процесів спричинений гноетворними бактеріями

Б) асептичного запалення, зумовленого некрозом тканин

В) впжкого кисневого голодування

Г) ендогенної інтоксикації (уремії)

• Еозинофільний лейкоцитоз ( еозинофілія)

А) алергічних реакціях І типу

Б) паразитарних інфекціях в тому чисді гельмінтози

В)деякі злоякісні пухдини, зокрема хронічний мієлолейкоз

• Базофільний лейкоцитоз

А) хронічний мієлолейкоз

Б) гемофілія

В) хвороби Вакеза ( поліцитемії)

• Лімфоцитарний лейкоцитоз ( лімфоцитоз)

А)деяких гострих вірусних інфекціях ( вірусний гепатит,цитомегаловірусна та герпевірусна інфекції)

Б) хронічних інфекційних хвороб, що супроводжуються тривалою імуною стимуляцією ( туберкульоз, сифіліз, бруцельоз)

В) хронічний лімфолейкоз

• Моноцитарний лейкоцитоз ( моноцитоз)

А) деяких хронічних інфекціях ( туберкульоз, бруцельоз)

Б) ігфекційному мононуклеозі

В) інфекції збудником яких є рикеції і найпростіші ( висипний тиф, малярія)

Механізми розвитку лейкоцитозів:

1. Перехід лейкоцитів із червоного кісткового мозку у кров. Цей механізм лежить у основі реактивного лейкоцитозу, що виникає як реакція червоного кісткового мозку на патогенні впливи. Він закономірно розвивається при інфекційних захворюваннях, запаленні, дії низьких доз токсичних речовин.

Реактивний лейкоцитоз зумовлюється посилегням лейкопоезу і збільшенням переходу лейкоцитів з резервного пулу червоного кісткового мозку в кров.

• Посилення лейкопоезу має в своїй основі дію на кровотворні клітини ІІ класу ( лейко поетини). До цієї групи відносять цитокіни та фактори росту.

З цитокінами повязують стимуляцію лейкопоезу. Фактори росту посилюють розмноження і деференціацію кровотворних клітин називають колонієстимулюючим фактором.

У вогнищі запалення відбувається активація макрофагів, вони виділяють в тканини і кров цитокіни, які діють на клітини строми червоного кісткового мозку. Т-лімфоцити і клітини ендотелію судин, зумовлюють виділення кількох факторів росту: гранулоцит-моноцитарного, гранулоцитарного, моноцитарного колоніє стимулюючих факторів. Вплив цих факторів накровотворні клітини, запрограмовані на шлях міопоетичного розвитку, спричиняється до посилення поділу їх і диференціацію в клітин гранулоцитарного ряду й моноцити.

• Збільшення переходу лейкоцитів із резервного пулу червоного квсткового мозку в кров є другим механізмом реактивного лейкоцитозу. Цілий ряд прозапальних цитокінів, що посилено продукуються при гострому запаленні, збільшують проникність епітелію судин червоного кісткового мозку й у такий спосіб значно полегшують вихід зрілих лейкоцитів та безпосередніх їхніх попередників у периферичну кров.

2.Перерозподіл лейкоцитів крові. Суть цього механізму полягає в тому, що лейкоцити переходять із пристінкового пулу в циркулюючий, збільшуючи в такий спосіб кількість лейкоцитів в одиниці об'єму крові.

Більшість форм фізіологічного лейкоцитозу має в своїй основі перерозподільний механвзм. Його особливостями є:

• Короткочасний характер із швидким поверненням кількості лейкоцитів до норми після завершення дії причини.

• Збереження нормального кількісного співвідношення різних видів лейкоцитів

• Відсутність дегенеративних змін лейкоцитів