3. Показники, що характеризують витрати обігу
Характеризуючи витрати обігу, розрізняють:
Абсолютну суму розходів.
Рівень витрат за загальним обсягом і окремими статтями.
Показник економічності витрат.
Показник ефективності використання ресурсів (витрат обігу).
Витратоємність.
Розглянемо їх в такій же послідовності.
Абсолютна сума розходів. Цей показник знаходить своє застосу- вання при оцінці сукупних витрат обігу й їх величини за окремими стат- тями й елементами затрат.
Рівень витрат обертання за загальним обсягом і окремим стат- тями розраховується як відношення суми витрат обігу до товарообороту у відсотках. Його величина характеризує розмір затрат у копійках на 1 грн товарообороту чи у гривнях і копійках на кожні 100 грн товарообороту. Підприємства роздрібної торгівлі цей показник розраховують шляхом відношення суми витрат обігу до роздрібного товарообороту. Оптові бази визначають цей показник шляхом відношення суми витрат обігу в опті до оптового товарообороту, включаючи дрібний опт.
Рівень витрат обертання за товарними групами залежить від витра- тоємності, трудоємності, споживчих й інших властивостей товарів, швид- кості їх обігу і багатьох інших факторів.
Підприємства не мають даних про розходи з реалізації товарів і то- варних груп. В умовах конкуренції, змін у кон'юнктурі, висунення при- бутку в якості головної мети більшість підприємств хоче володіти інфор- мацією про доходи і розходи з торгівлі кожною групою товарів. Наявність
Фінансово-економічні результати діяльності торгових підприємств
319
такої
інформації дозволяє підприємствам
обґрунтовувати свої рішення
в галузі
регулювання цін
залежно від попиту і пропозиції.
Показник економічності витрат ґрунтується на досягненні відпо- відного результату при найменших затратах (принцип мінімізації) або на забезпеченні при заданому обсязі затрат найбільшого результату (прин- цип максимізації). Перший показник вираховується через відношення (ділення) планових затрат до фактичних затрат. Другий показник визна- чається шляхом ділення фактичного, реально досягнутого результату, на плановий результат. Якщо показник економічності складає 1 і більше, то досягнута висока економічність і має місце низький рівень витрат. При значенні показника економічності менше 1, мають місце витрати і низь- ка економічність.
Показник ефективності використання спожитих ресурсів (ви- трат обігу). Його величина вираховується як відношення товарообороту (роздрібного чи оптового) чи прибутку звітного чи планового періоду до спожитих ресурсів (витрат обігу) за цей же період. Відношення суми при- бутку до суми витрат обігу, виражене у відсотках, представляє показник рентабельності, який характеризує ефективність поточних затрат торго- вого підприємства. Таким чином визначаються узагальнюючі показни- ки. Відповідне значення мають і локальні показники, вираховані як відно- шення кінцевих результатів (товарообороту чи прибутку) до окремих ста- тей витрат обігу (розходів на оплату праці, утримання та використання основних фондів тощо).
Витратоємність характеризує рівень витрат обігу за товарами та окремими товарними групами. За більшістю статей витрат обігу абсо- лютна сума враховується у розмірі фактичних розходів. Із загальної суми витрат обігу, наприклад, транспортні розходи і затрати на оплату відсотків за користування кредитом підлягають розподілу між реалізованими то- варами і залишком товарів на кінець місяця. Всі інші суми витрат обігу відносяться до реалізованих товарів. Сума транспортних розходів (як і за- трат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом) розра- ховується за такою схемою: спочатку визначають середній відсоток від транспортних розходів чи затрат зі сплати відсотків за користування кре- дитом. Потім розраховують суму розходів за вказаними двома статтями. Що відносяться до залишку нереалізованих товарів. Потім за балансовим
320 Розділ IV
узгодженням показників розраховують суму витрат на реалізовані това- ри (витрати обігу за вказаними статтями на початок місяця, плюс витра- ти з поступлення вказаних товарів, мінус витрати, що припадають на залишок нереалізованих товарів). Часто визначення показника витратоєм- ності з торгівлі окремими товарами вимагає проведення додаткових робіт і розрахункових операцій. У всіх випадках визначення витратоємності здійснюється за такою схемою: спочатку потрібно виключити з фактич- ної суми витрати обігу, які виявлені в результаті аналізу нераціональних затрат; віднести окремі види розходів, на основі даних бухгалтерського обліку, прямо на товарні групи; всі інші розходи віднести на товарні гру- пи на основі спеціальних розрахунків і використання інформації норма- тивного характеру (структури товарообороту, вантажообороту, розміру товарних запасів, норм природних втрат) і впливу основних факторів.
Підтема 2. Регулювання витрат торгового підприємства з допомогою номенклатури статей