1. Споживач — центральна фігура у ринкових відносинах. Споживання і потреби, їх суть і економічна характеристика

Питання ринку і споживача, відносини між ними вимагають глибо- кого економічного осмислення, де слід виділити спільність і розбіжність інтересів, їх обумовленість і взаємозалежність. Всі ці питання зводяться до визначення місця споживача в ринкових відносинах. Про те, що наш споживач значною мірою безправний, свідчать дані роздрібного товаро- обороту на душу населення і фізичний обсяг продажу предметів народ- ного споживання, який становить зараз близько 45 % фізіологічних та раціональних норм споживання. Ринкові відносини між виробництвом і споживанням вдосконалюються саме у сфері виробництва і залежать від тих важелів і заходів, які спрямовуватимуться на його розширення і правильне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, скерованих на кінцевого споживача — людину, оскільки вона є цент- ральною фігурою у ринкових відносинах. Від того, що ми купили, як нас обслужили, безпосередньо залежить не тільки задоволення наших потреб, але й'настрій і душевний стан.

Проблема споживача в цілому, його місця в ринкових відносинах, за- хист його прав має одночасно економічний, соціальний і політичний ас- пект. Слід відзначити, що економіка промислово розвинутих держав чітко

4*

52 Розділ І

спрямована на врахування думок споживачів, а не виробників, бо саме їхні запити становлять основу і орієнтують на кінцеву мету — задово- лення запитів споживачів (конс'юмеризм).

Споживання — це процес задоволення потреб матеріальними і ду- ховними благами. Саме споживання породжує мотивацію до праці. Воно передбачає використання суспільного продукту для задоволення певних потреб і є кінцевою ознакою суспільного відтворення.

Залежно від характеру задоволення потреб розрізняють виробниче і невиробниче споживання. Виробниче споживання — використання засобів виробництва у процесі виготовлення продукції. Невиробниче складається із суспільного і особистого (індивідуального).

Особисте споживання — це використання людьми різних благ і по- слуг для задоволення власних (особистих) потреб. їх обсяг і структура визначаються, з одного боку, обсягом виробництва предметів споживан- ня та послуг, і з іншого — наявністю в населення коштів для їх придбання.

Суспільне споживання є складовою частиною невиробничого спо- живання, витрати на яке здійснюють організації та заклади невиробни- чої сфери за рахунок національного доходу. Основною особою у спожи- ванні є людина (колектив).

Первинним у споживанні є людська нужда. Вона багатогранна і склад- на, охоплює фізіологічні, економічні та соціальні аспекти. Наприклад, потреба в їжі, одязі, теплі — це фізіологічна нужда. Якщо виразити її у вартісному вимірі, то вона набуде економічного чи соціально-економіч- ного змісту. Наприклад, якщо велика кількість людей або окремих груп постійно недоїдає, то це — соціальна проблема.

Слід окремо виділити духовну нужду. Вона тісно пов'язана як з еко- номічною, так і з соціальною потребою. У межах соціальної нужди слід виділити нужду в знаннях і самовираженні. Якщо людина не задоволь- няє свою нужду, то вона відчуває себе незадоволеною. Така людина на- магається знайти шляхи її задоволення і, якщо це їй не вдається, то вона намагається заглушити її.

Нужда, що сформувалася в конкретну форму запитів відповідно до культурного рівня, особистості людини, проявляється у потребі. Саме потреби проявляються через предмети і речі, здатні задовольняти нужду якимось способом, притаманним відповідному рівню культури і розвитку

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні

53

суспільства. Водночас з розвитком суспільства зростають і потреби населення.

Найповніше уявлення про споживання як економічну категорію можна отримати на підставі аналізу виробничих відносин, які визначають і віддзеркалюють форму, спрямованість та мету функціонування спожи- вання. Відзначаючи цю особливість, а саме споживання конкретних ма- теріальних благ, людина здійснює відтворення взаємовідносин між спо- живачем і виробництвом. Унаслідок споживання зникають матеріальні блага і водночас створюється здатність до життєвої і трудової діяльності людини. Через споживання проявляються потреби людей, які за своєю економічною суттю є ширшим поняттям від самого споживання.

У широкому значенні потреби можна трактувати як необхідність лю- дей і суспільства в цілому в тих чи інших продуктах, послугах, духовних цінностях. Потреби можуть також відображати конкретну сукупність благ, які вимагає суспільство і які відповідають конкретному рівню розвитку продуктивних сил.

Вирішальне значення для розвитку потреб має рівень розвитку су- спільного виробництва. В свою чергу, новий ступінь розвитку спожи- вання вимагає вдосконалення процесу виробництва. А тому потреби, перш за все, цікавлять виробників, оскільки саме вони пропонують пред- мети споживання. Виробництво має зворотний зв'язок із споживачами, цікавиться ставленням споживачів до виготовленої продукції, пропагує товари як засіб задоволення певної нужди або цілого комплексу потреб. В економічній літературі часто ототожнюють нужди з потребами. Нуж- да— поняття більш стабільне, а потреба — мінлива. Наприклад, нуж- да в їжі, а потреба у м'ясі чи овочах. Споживання — це процес задо- волення потреби. Потреби практично безмежні, тоді як споживання обмежується ресурсами (матеріальними і грошовими) для задоволення цих потреб.

Споживання визначається купівельною спроможністю певної люди- ни, області, регіону або суспільства в цілому. Йому передує таке понят- тя, як запити. Як економічна категорія цей показник недостатньо на- дійний. Запити людей змінюються залежно від пропозиції і низки вимог до товару з метою задоволення конкретних потреб. Людина вибирає то- вар, сукупність властивостей якого забезпечує їй найбільш повне задо- волення за цю вартість із урахуванням особливостей споживання.

54 Розділ І

Розвиток потреб має об'єктивний характер. Прагнення людей задо- вольняти свої потреби є постійно діючою причиною, внаслідок якої вдос- коналюються засоби праці, захищається відповідна система економіч- них відносин.

Розглядаючи споживання як економічну категорію, слід виділити спо- чатку особливості конкретного етапу розвитку суспільства. Задоволен- ня потреб внаслідок споживання пов'язано переважно лише з простим відтворенням, яке притаманне раннім етапам розвитку суспільства. Ос- кільки суспільству властиве розширене відтворення, то і потреби лю- дей розширюються, хоча саме споживання за своїм рівнем може змен- шуватися.

Розширення потреб і споживання може розглядатися з різних по- глядів. Найпростішим є процес насичення потреб. Це означає, що рівень споживання наближається до потреб і відповідає фізіологічним чи ра- ціональним нормам споживання. Рівень насиченості характеризує міру споживання у цей час. Він може коливатися від досить жалюгідного до перенасиченого. Ці поняття важливі ще й тому, що для подальшого роз- витку суспільства буде характерним не підвищення рівня насиченості, а матимуть місце тенденції розвитку до неухильного їх зростання. Такі тенденції зумовлюються тим, що постійно розширюється виробництво нових товарів, які, в свою чергу, породжують нову потребу в них, пе- рехід до масового вжитку нових предметів споживання веде до їх зде- шевлення і перетворює з предметів вузького попиту на предмети пер- шої необхідності, розвиток їх виробництва призводить до розширення матеріальних і духовних потреб людей.

Зростання потреб вносить суттєві зміни у структуру споживання: створюються матеріальні передумови збільшення вільного часу, що при- зводить до формування нових потреб, створює сприятливі умови для вдосконалення споживача як особистості.

Задоволення потреб і рівень споживання визначаються співвідно- шенням ресурсів і величини раціональних потреб людей, тобто на рівні розумного споживання. До розумних потреб включаються задоволення потреб, які не підривають здоров'я людини, позбавляють її шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків), забезпечують раціо- нальне харчування, повністю задовольняють запити щодо одягу, взуття, предметів культурно-побутового призначення, побутових послуг, на основі можливостей і раціональних норм споживання.

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні 55

Повне задоволення розумних потреб обмежується недостатнім рівнем розвитку виробництва матеріальних благ і відмінностями в доходах ок- ремих груп населення.

Критерії розумного споживання на кожному етапі розвитку суспіль- ства знаходять свій прояв у суспільних і особистих потребах. Суспільні потреби включають найбільш глобальні, докорінні, перспективні зміни потреб особистості. Особисті потреби охоплюють передусім найближчі, тимчасово розрізнені інтереси. Саме в такому сприйнятті вони відрізня- ються від суспільних потреб.

Для прогнозування структури споживання важливим є визначення ве- личини середиьодушової потреби на підставі норм та нормативів, ана- лізу тенденцій у споживанні та виявлення факторів, які визначають раціо- нальну структуру споживання і роль кожного з них у формуванні потреб.

Споживання здійснюється за рахунок фонду оплати праці й за раху- нок суспільних фондів споживання. Якщо фонд оплати праці розподі- ляється між окремими працівниками, на підставі трудового еквіваленту (відповідно до кількості й якості затраченої праці), то матеріальні та ду- ховні блага з суспільних фондів споживання розподіляються відповід- но до потреб і безпосередньо пов'язані з участю у створенні сукупного суспільного продукту.

Основним джерелом зростання споживання є збільшення реальних доходів населення, які залежать від зростання валового внутрішнього продукту.

Споживання є основним показником оцінки матеріального добробу- ту, який з покращенням умов праці та житлово-побутових умов сприяє зростанню працездатності й поліпшенню культурного рівня людей.

Важливе місце слід відвести формуванню потреб. Аналіз структури споживання дає можливість вивчити переваги одних потреб над інши- ми, які підкреслюють необхідність споживання, виходячи з конкретних економічних умов.

Виділяють такі структури споживання, в яких перше місце займає харчування. У межах цієї групи виділяють напої та тютюн, встановлю- ють їх частку в загальному споживанні й окремо в харчуванні.

Самостійною агрегованою групою є споживання непродтоварів: одя- гу, тканин, взуття, меблів, предметів культурно-побутового призначення, будівельних матеріалів, різних послуг. Слід зазначити, що переважна

56 Розділ І

частина витрат у споживанні припадає на харчування та соціально-по- бутові послуги.

Розрізняють товарне і нетоварне споживання. Та маса товарно- матеріальних цінностей, які проходять стадію купівлі-продажу, ста- новить товарне споживання. В кінцевому результаті воно представлене роздрібним товарооборотом. За такими продуктами харчування, як картопля, овочі, м'ясо, яйця, фрукти тощо має місце і нетоварне спо- живання. Воно здійснюється за рахунок надходження їх із особистих підсобних господарств, присадибних та дачних ділянок. Ця продук- ція переважно не проходить стадії купівлі-продажу.