4. Порядок узгодження та укладання угоди на закупівлю товарів і контроль за виконанням договорів та надходженням товарів

В умовах ринкової економіки регулювання господарських відносин між торговими підприємствами та їх постачальниками відбувається са- мостійно та фіксується в угоді, що укладається. При цьому угода є ос- новним документом, який визначає права та обов'язки сторін з органі- зації поставки товарів у торгові підприємства при умові його відповід- ності правовим нормам господарського законодавства.

Для проведення закупівельних операцій торговельні підприємства мо- жуть використовувати різні види угод: угода постачання (товарний кон- тракт), угода купівлі-продажу товарів, угода закупівлі сільськогосподар- ської продукції, угода консигнації, угода комісії тощо.

Суттєвими умовами будь-якої угоди закупівлі товарів є:

• визначення предмета угоди;

• кількість та якість товару:

• сума угоди, ціни одиниці або партії товару;

• порядок розрахунків;

• порядок переходу права власності на товар;

• вимоги до пакування та маркування товарів;

• порядок постачання товару (місце, час);

• порядок прийому товару;

• перелік форс-мажорних обставин, за яких сторони звільняються від відповідальності за контрактом;

• характер та розмір відповідальності сторін, механізм та розміри економічних санкцій;

• порядок та місце вирішення суперечностей за контрактом;

• юридичні адреси та банківські реквізити сторін.

Заключним етапом управління формуванням товарного забезпечен- ня обороту торгового підприємства є організація контролю (моніторин- гу) за ходом виконання постачальником усіх зобов'язань з постачання товарів.

Для проведення цієї роботи використовують облікові картки за окре- мими постачальниками або спеціально розроблені комп'ютерні програ- ми, які дозволяють у динаміці оцінювати ступінь та ритмічність вико- нання зобов'язань з постачання товарів.

Організаційно-економічні основи функціонування підприємств 163

Отримана таким чином інформація використовується для:

• оцінювання окремих постачальників за ступенем ризику;

• обгрунтування рішень щодо доцільності проведення закупівель то- варів у окремого постачальника;

• прийняття управлінських рішень щодо звернення до арбітражно- го суду та накладання штрафів на постачальників, що не виконують по- кладені на себе зобов'язання;

• прийняття управлінських рішень стосовно додаткової закупівлі то- варів інших постачальників при сталому надходженні необхідних товарів на торговельне підприємство.

Тема 7. Товарооборот оптових підприємств

1. Суть, функції оптового товарообороту, його стан та напрями розвитку

Основними показниками обсягу діяльності оптової торгівлі є опто- вий товарооборот, що характеризує продаж товарів народного спожи- вання і виробничого призначення для подальшого їх перепродажу або переробки.

Особливості оптового товарообороту порівняно з роздрібним поля- гають у тому, що:

• оптовий товарооборот відбувається у сфері товарного обігу і то- вар не вибуває з цієї сфери, а залишається в ній;

• продаж відбувається між підприємствами (організаціями) за без- готівковими розрахунками;

• план оптового товарообороту є показником діяльності оптових баз, самостійного значення не має і в цілому з торгівлі не розробляється.

Потреба оптового товарообороту в умовах ринку обумовлена су- спільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин, а та- кож комплексом виробничих, торговельних і транспортних факторів.

Фактори виробництва, що зумовлюють потребу оптового товаро- обороту, такі:

— нерівномірність розміщення виробництва і його концентрація в окремих економічних районах;

п*

164

Розділ II

• спеціалізація виробництва на вузькому виробничому асортименті, що зумовлює потребу комплектування торговельного асортименту;

• сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає накопи- чення, зберігання й оптового продажу продукції з виникненням потреби.

Виробничі фактори характеризують віддаленість процесів виробниц- тва і споживання не тільки у просторі, але й у часі. Оптова торгівля через оптовий товарооборот покликана зблизити їх.

Торговельні фактори, що обумовлюють оптовий продаж товарів:

• малі розміри магазинів, особливо у сільській місцевості;

• універсальний асортимент роздрібної мережі, який вимагає вста- новлення комерційних відносин із великою кількістю виробників, що практично неможливо;

• потреба невеликих партій товарів універсального асортименту;

• сезонність споживання окремих товарів потребує накопичення се- зонних товарів, що не під силу роздрібним підприємствам.

Транспортні умови, що перешкоджають встановленню прямих комер- ційних зв'язків роздрібної торгівлі й промисловості:

• віддаленість магазинів від виробників товарів і залізниць, постав- ки малих партій на великі відстані неефективні;

• мінімальні норми відвантажування товарів (вагон, контейнер, авто- мобіль) не під силу роздрібній торговельній мережі, особливо у фінансово- му відношенні.

Отже, в умовах ринкових відносин зростає потреба оптового товаро- обороту, який гарантує роздрібній торговельній мережі невеликі партії широкого асортименту товарів і мінімальні відстані доставки. Світовий досвід підтверджує, що зростання виробництва товарів на великих підприєм- ствах, спеціалізація виробництва спричиняє зростання кількості оптових посередників на ринках розвинутих країн.

Економічна суть оптового товарообороту визначається тими функці- ями, які він виконує. Виробникам товарів забезпечується реалізація їхньої продукції, а роздрібній торгівлі — забезпечення товарами в асортименті й у терміни, що відповідають попиту населення.

Для виконання цих функцій оптовому посереднику слід вирішувати цілий комплекс завдань:

Організаційно-економічні основи функціонування підприємств 165

• глибоке вивчення попиту населення, можливості підприємств- виробників для збалансування в регіоні попиту і пропозиції;

• накопичення, комплектування і зберігання товарних запасів;

• формування широкого торговельного асортименту;

• контроль та активний вплив на виробника з метою збільшення випуску, розширення асортименту і покращення якості товарів;

• організацію раціонального транспортування товарів із мінімаль- ними витратами часу і коштів.

Сьогодні оптові підприємства різної підпорядкованості не викону- ють покладених на них функцій, і, щоб вижити, відкривають власну роз- дрібну торгову мережу, забезпечують її товарами, тобто працюють на себе за рахунок оптової і роздрібної торговельної надбавки. При цьому значно зменшились обсяги товарообороту в порівняльних цінах, а роз- дрібна торговельна мережа, особливо в сільській місцевості, позбулася джерела товаропостачання.

В умовах економічної кризи це тимчасовий, але не найкращий вихід.

Шукаючи кращі виходи, варто створювати оптові об'єднання, відкриті акціонерні товариства, промислово-фінансові групи, торгові доми тощо. Тут повинні переплітатися інтереси виробників товарів, банків, оптових підприємств, які б сприяли відродженню оптової торгівлі, яка реалізува- ла б продукцію власного виробника, виконувала б усі покладені на неї функції розвитку роздрібної торгівлі і торговельного обслуговування населення.

Уже сьогодні в Україні функціонують підприємства нового типу — офіційні дистриб'ютори промислових підприємств. Активно розвиваєть- ся мережа оптових ринків, продовольчих і непродовольчих товарів. Оптова торгівля в Україні відроджується на новій комерційній основі з урахуванням інтересів усіх її учасників. Майбутнє — за промислово- фінансовими групами, які, залучивши банківський капітал, зможуть вийти на світовий ринок.