3. Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)

Як правило, прогнози витрат обігу розробляють на 2—3 роки в коопе- ративному і державному секторах економіки. Метою розробки таких прогнозів є визначення очікуваних прибутків на майбутній рік. Без знання своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприєм- ство не може прийняти рішення стосовно прогнозу господарської діяль- ності на майбутній період, не зможе виявити джерела фінансування роз-

фінансово-економічні результати діяльності торгових підприємств 343

витку матеріально-технічної бази. Підприємства часто потребують про- гнозів і на більш тривалий термін. Про це свідчить досвід роботи торгових підприємств. З подоланням кризової ситуації в Україні роль прогнозів економічних показників, в тому числі й витрат обігу, буде зростати.

Процес прогнозування витрат обігу складається з таких етапів:

1. Аналізу показників витрат обігу у взаємозв'язку з кінцевими ре- зультатами за 3—5 минулих років та їх критичної оцінки.

2. Визначення тенденцій зміни витрат обігу за статтями і загальним обсягом.

3. Вивчення частки загальної величини затрат у доходах від торгової діяльності за попередні 3—5 років, виявлення причин зміни і прогнозуван- ня цієї частки.

4. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат обігу за окремими статтями і загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Частіше прогнози розробляють за основними статтями витрат обігу (які займають більше 70 % в їх сукупній величині). Остаточну частину розходів оцінюють за їхньою часткою у витратах обігу за минулі 3—5 років. Потім сумують основні статті розходів і їх решту частини, і на цій основі визначають загальну величину витрат обігу. Підходи до прогно- зування і планування витрат обігу, в більшості, ідентичні. Вони почина- ються з розрахунку окремих статей.

Основними методами прогнозування, планування витрат обігу за ок- ремими статтями є:

• дослідно-статистичний метод, техніко-економічних розрахунків, що базується на використанні норм, нормативів, лімітів;

• прямі розрахунки витрат за статтями, виходячи з базисної величи- ни з урахуванням особливостей формування і тенденцій виміру окремих елементів затрат;

• метод економіко-математичного моделювання шляхом визначен- ня впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на підприємстві.

Одним із принципів розробки плану є оптимізація їх показників. Змен- шення витрат обігу є однією з умов зниження роздрібних цін, посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. Підприємства повинні вико- нувати розрахунки очікуваних змін витрат обігу в майбутньому періоді.

344

Розділ IV

Такі розрахунки дозволяють пов'язати перспективи розвитку матеріаль- но-технічної бази, підготовки кадрів і досягнення високих кінцевих ре- зультатів із фінансовими ресурсами і служать основою вдосконалення планування витрат обігу. Кожне підприємство повинно враховувати різні фактори і управляти процесами так, щоб використовувати їх з метою підвищення ефективності господарської діяльності.

Узагальнюючи сказане, слід зазначити, що планування витрат обігу охоплює такі стадії:

1. Передплановий аналіз витрат обігу в цілому.

2. Розрахунок максимально можливої суми витрат для забезпечення беззбиткової роботи підприємства.

3. Розробку основних напрямів, що забезпечують режим економії ви- трат обігу.

Завершальним етапом планування витрат обігу є розрахунок плану витрат у розрізі окремих статей. Починають розрахунок з тих статей, які мають найбільшу питому вагу. Візьмемо статтю 1 "Витрати на переве- зення". Вони плануються залежно від умов постачання товарів, які встановлюються під час укладення договору поставки. Якщо в ньому міститься умова "франко-перевізник", витрати перевезення залізничним, водним і повітряним транспортом здійснюються за рахунок підприєм- ства торгівлі. Виходячи з асортименту і обсягу товарів, що завозитимуться на склад підприємства торгівлі від іногородніх постачальників або про- даватимуться іногороднім покупцям, визначається обсяг вантажооборо- ту з перевезенням товарів залізничним, водним і повітряним транспор- том, який розраховується в тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезення товарів у тоннах, розрахунок вантажообороту відбу- вається шляхом ділення передбаченої кошторисної вартості товарів на середню вартість 1 т товару. Середня вартість тонни товару визначається діленням суми вартості цього товару на його масу брутто, вказану в цих розрахунках або в супровідних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообороту із завезення і реалізації товарів ви- значається відстань, на яку перевозитимуться товари вагонами, контей- нерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат про- водяться за чинними на окремих видах транспорту тарифами і розцінка- ми на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додається вартість обладнання вагонів, утримання провідників, вартість наванта-

Фінансово-економічні результати діяльності торгових підприємств 345

ження і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в летовищах си- лами нештатних робітників (крім витрат з навантаження автотранспор- ту), інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, пода- ча вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включаються до накладних залізниць і водного транспорту).

Планування витрат на перевезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом здійснюється шляхом сумування витрат з пере- везення, експлуатування, витрат на вантажно-розвантажувальні роботи й інших видів транспортних витрат.

Витрати перевезень товарів автомобільним транспортом розрахову- ються на весь вантажооборот, включаючи доставку товарів, які надхо- дять від іногородніх виробників або посередників на склад підприєм- ства з залізничних станцій, пристаней, летовищ, і доставку на залізничні станції, пристані, летовища товарів, які завантажуються зі складів іного- роднім покупцям, доставку товарів із власних складів на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню.

За кожним із різновидів доставки розраховується обсяг вантажообо- роту шляхом ділення кошторисної вартості товарів, які надходитимуть, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, в обсяг ванта- жообороту входить маса тари, в якій перевозиться товар. Маса тари ви- значається у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, що перевозитиметься, з урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень складає транспортний вантажооборот, який використовується для розрахунку витрат на пере- везення автомобільним транспортом. До цього обсягу додаються витра- ти на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну маси, а також витрат на експедиційні операції, якщо це було передбаче- но угодами. Розрахунок ведеться аналогічно до планування витрат з пе- ревезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом.

Розмір витрат з перевезення дрібними партіями планують, виходячи з чинних тарифів на замовлення автотранспорту та одну автомобіле- годину його використання. Для проведення розрахунку визначають кількість перевезень та їх тривалість (з урахуванням тривалості наванта- жування і розвантажування автотранспорту).

Загальний розмір витрат на перевезення товарів дрібними партіями визначається як сума витрат перевезення автотранспортом плюс витра- ти на проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

346

Розділ IV

Стаття 2. Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи зі штат- ної чисельності працівників, які забезпечують виконання обсягів робіт, та посадових окладів, надбавок доплат згідно з прийнятою в підприємстві торгівлі тарифною системою оплати праці. У складі витрат на цю стат- тю планують витрати на оплату праці працівників, які не включаються в штатний розклад і наймаються для виконання робіт за угодами (наван- таження, розвантаження, переміщення товарів).

Стаття 3. Витрати на оренду та утримання основних фондів плану- ються окремо за елементами витрат:

1. Витрати на оперативну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентаря розраховують- ся відповідно до орендованої площі або місткості, кількості інвентаря та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат обігу підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зарахо- вується орендна плата у межах сум, розрахованих за ставками, які вста- новлюються місцевими органами державної виконавчої влади.

2. Витрати на опалення розраховуються, виходячи з площі опалю- вальних приміщень, видів палива та його вартості, тривалості опалю- вального сезону та норм витрат палива. У разі надходження тепла з ТЕЦ — виходячи з затверджених розцінок за пару і гарячу воду та кількість спо- житої теплової енергії.

3. Витрати на освітлення розраховуються, виходячи з кількості спо- житої енергії і чинних тарифів. Потрібна кількість електроенергії в кіло- ват-годинах розраховується залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 м² площі, від кількості й потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які спо- живають електроенергію.

4. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розрахову- ються, виходячи з кількості спожитої води, обсягів послуг і чинних тарифів.

5. Витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті при- міщень і території розраховуються, виходячи з обсягів послуг і чинних тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, терито- рією, обладнанням розраховується за кількістю і чинними цінами.

6. Вартість на протипожежні заходи розраховується, виходячи з вар- тості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегас-

Фінансово-економічні результати діяльності торгових підприємств 347

ників, а також відповідно до угод на послуги, що надаються органами пожежної охорони.

7. Витрати на перевірку і таврування ваг та інших вимірювальних приладів розраховуються, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу.

8. Витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного роз- кладу підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації ви- значаються, виходячи з укладених угод.

Як видно з наведеного, планування витрат обігу методом прямих тех- ніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інфор- мації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Простішим і поширенішим є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торгового підприємства. Розра- хунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базується на визначенні їх суми, ви- ходячи з рівня змінних та обсягів умовно-постійних витрат, які фактич- но склалися в звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окре- мих факторів, що матимуть місце у плановому періоді.