2. Удосконалення взаємовідносин торгівлі з виробництвом

У ринкових умовах господарювання важливо, щоб пропозиція спо- живчих товарів відповідною мірою випереджувала платоспроможний попит населення. Попиті пропозиція — система динамічна, вона постій- но коливається. Значним відхиленням можна запобігти лише за допомо- гою постійного відносного перевиробництва. При цьому, з одного боку, основної продукції виготовляється на відому кількість більше, ніж це

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні 37

потрібно, а з іншого, — створюється запас сировини, матеріалів понад необхідну потребу цього періоду. Особливо це стосується предметів першої необхідності. Такий вид перевиробництва рівнозначний контро- лю суспільства над матеріальними засобами його власного виробницт- ва. Відносне перевиробництво потрібне для пропорційного розвитку економіки, своєчасного виконання основних завдань, постійного задо- волення потреб людей. При цьому таке перевиробництво повинно не тільки забезпечувати задоволення потреб усіх членів суспільства, але й викликати до життя нові потреби, водночас створюючи можливість для їх задоволення. Вирішення цього завдання залежить від прискорення ви- робництва товарів, максимального їх наближення до купівельного попи- ту, включаючи виробництво нових товарів, які можуть формувати новий попит.

Для цього потрібно, щоб значна частина товарних запасів зберіга- лася не у вигляді готових товарів, а у формі напівфабрикатів чи сиро- вини на виробничих підприємствах. У цьому випадку виробничник з мінімальною перебудовою виробництва може випускати продукцію, яка буде відповідати вимогам покупців у кожний конкретний період. Водночас скоротиться кількість товарів, виготовлених про запас, які швидко морально старіють і поповнюють кількість неходових товарів.

Важливим є і те, що зберігати сировину значно дешевше, ніж гото- ву продукцію. Таким чином, з огляду на інтереси виробничника, спо- живача і суспільства вигідніше, коли частково в запасах виробників осідає сировина, з якої виготовляють товари, а не готова продукція. На- укою доведено, що зберігання готового одягу на 10 млн гривень обхо- диться в 3,5 раза дорожче, ніж зберігати на цю ж суму вихідний матеріал для виготовлення цього ж одягу. Для взуття це співвідношення стано- вить 3,8 раза. ,

Перехід до інтенсивних методів розвитку економіки ставить і більш складні завдання в сфері управління. Є потреба в покращенні плануван- ня, вмілого застосування економічних важелів, суворого дотримання ре- жиму господарського розрахунку.

, В умовах переходу до ринку потрібно розробити конкретні форми і види відповідальності різних ланок органів господарського керівницт- ва за кінцеві результати діяльності.

Вдосконалення взаємовідносин торгівлі з виробництвом, господар- ських відносин, механізму господарювання ставить на перший план

38 Розділ І

забезпечення оптимального співвідношення між асортиментною струк- турою пропозиції і попитом у межах допустимих відхилень. У сучасних умовах господарювання невідповідність попиту на товари і послуги їх пропозиції не можна розглядати по-іншому, як невідповідність роботи господарського механізму вимогам ринку. В зв'язку з цим як перед нау- кою, так і перед практикою постає завдання вдосконалення зв'язків торгівлі з виробництвом. Це буде сприяти підвищенню ефективності функціонування системи "виробництво-торгівля-споживач", забезпечить оптимізацію співвідношення структури попиту і пропозиції в межах оп- тимального варіанта. Успіх роботи в цьому напрямі значною мірою буде залежати також від дотримання прав і обов'язків управлінських ланок, взаємозв'язків й узгодженості відповідальності виробничих і торгових підрозділів за кінцеві результати.

Важливе місце у взаємовідносинах торгівлі і виробництва займає га- рантія на товар, видана промисловим підприємством. Справа в тому, що виробники і споживачі по-різному розуміють гарантію. Для споживача — це ознака, що виробник гарантує йому якість товару, належну роботу протягом вказаного терміну. Причому забезпечення такої гарантії якості дає можливість відшкодовувати промисловості економічні витрати споживача. Покупець, оплачуючи цю гарантію якості, а ці витрати входять у заводську собівартість виробу і через неї в роздрібну ціну, сам сплачує за гарантію додатково.

Промисловість під гарантією розуміє, перш за все, встановлення відповідного терміну безплатного ремонту виробу, а точніше оплату та- кого ремонту, оскільки в калькуляцію собівартості вже включена серед- ня вартість ремонту в майстернях побутового обслуговування. Тоді ви- ходить, що, навіть якщо всі вироби протягом гарантійного терміну по- траплять у ремонт, тобто підприємство випустить 100 % браку, то і тоді воно не несе жодних збитків, адже покупець за цей ремонт заплатив у ціні товару; до того ж авансом. Слід також врахувати і те, що вартість повернутого виробничнику товару довгий час знаходиться на балансі торгової організації, що веде до відволікання її обігових коштів.

Часто працівники торгівлі, використовуючи свої права, вдаються до різних методів впливу на виробничника. Вони повертають йому забра- кований товар, знімають штраф, переводять постачальника на особли- вий режим прийому й оплати товарів, а іноді зовсім припиняють купівлю

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні 39

продукції такого підприємства, яке не цінує свою репутацію. Однак і такі заходи не завжди допомагають, до того ж вони неефективні для торгівлі. Існує помилкова думка, що штрафи є джерелом додаткових доходів тор- гових організацій, і цим викликана підвищена вимогливість до поста- чальника. Насправді це не так, існуюча система застосування штрафних санкцій, особливо у роздрібній ланці, економічно не зацікавлює в поси- ленні контролю за якістю товарів.

Необхідно вирішити питання про те, чи завжди виправдано повер- нення забракованих товарів виробнику, оскільки особливо нераціональ- ним це є для опту, тому що в оптовій ланці витрачається час на прийом товарів за кількістю й якістю, на пакування і повернення постачальнику. Незважаючи на те, що витрати з відправки товарів відшкодовує вироб- ник, перед оптовою базою виникає загроза невиконання своїх зобов'я- зань перед роздрібними торговими підприємствами. Іноді окремі фабри- ки домагаються для себе так званого вигідного торгового партнера, який не висуває високих вимог до якості товарів, які йому постачають, а тим. хто посилює вимоги відповідно до попиту населення, товари або зовсім не відвантажують, або відвантажують з порушенням термінів. Можна навести багато фактів, які свідчать про те, що постачальники сплачують штрафи за неповну поставку, але витримують "характер" і відпускають товар "вигідному" покупцеві.

Деякі постачальники вміло ухиляються від відповідальності. Потрібно налагодити такі взаємовідносини, щоб кожен працівник, кожен колектив орієнтувався на кінцевого споживача своєї продукції і для цього макси- мально використовував усі резерви для випуску саме продукції, яка по- трібна споживачу.