1. Поняття товарних ресурсів, класифікація і джерела їх створення (формування)

Товарними ресурсами називають масу промислової та сільськогоспо- дарської продукції, яка надходить у торгові підприємства протягом року, квар- талу, місяця від виробника чи з інших джерел (імпорт, резерви) для задово- лення різних потреб населення та господарств. Продукцію підприємств чи окремих галузей народного господарства, яка призначена для постачання іншим підприємствам, для споживання населенню, для експорту та інших цілей, називають товарною продукцією. За рахунок товарної продукції про- мисловості, сільського господарства, а також імпорту товарів формуються товарні ресурси держави. Іншими словами, товарні ресурси — це товарна продукція промисловості та сільського господарства, а також імпортні

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні 65

товари, що призначені для задоволення різних потреб населення, народно- го господарства, а також на експорт.

Є таке поняття, як реалізована продукція. Це продукція, виготовле- на на конкретному підприємстві, оплачена покупцем, фактично відпущена документально і відвантажена, тобто передана в народногосподарський оборот чи кінцеве споживання. Від товарної реалізована продукція відрізняється на суму готових виробів, виготовлених у звітному періоді й відпущених споживачеві, але не оплачених ним, а також на суму гото- вих виробів, відпущених споживачеві у попередні періоди, а оплачена покупцем у звітному періоді, або продукція, що знаходиться на складі.

За рахунок товарної пропозиції промисловості, сільського господар- ства, а також імпорту формуються товарні ресурси держави. Вони фор- мують товарну пропозицію, тісно пов'язану з попитом населення.

Розмір товарної пропозиції за відповідний період вимірюється в нату- ральній, вартісній та відносній (у днях до обороту) формах величини над- ходження товарів на ринок у вигляді предметів споживання, включно з то- варними запасами.

Натурально-речовий склад пропозиції залежить від величини товар- ної та реалізованої продукції, продукції особистих підсобних господарств, садово-городніх товариств, кооперативів.

Загалом виробництво визначає обсяг і структуру товарної пропозиції та товарних запасів.

Основна частина товарних ресурсів, скерована для використання в народне господарство в плановому періоді, називається товарними фондами.

Ринкові товарні фонди класифікують за споживчими ознаками — рин- кові фонди продовольчих та непродовольчих товарів. У свою чергу, кож- на з цих груп поділяється на окремі підгрупи і різновиди.

За джерелами створення їх поділяють на ринкові фонди, які створю- ються за рахунок внутрішніх та зовнішніх виробничників.

Товарні ресурси в основному формуються промисловістю і сільським господарством. Маючи потужну промисловість, яка виробляє засоби ви- робництва та предмети споживання, розвинуте сільське господарство, а також окремі галузі, які випускають лише товари народного споживан- ня (це легка і харчова промисловість), є всі можливості для постійного збільшення випуску товарів народного споживання.

5 — 5-996

66 Розділ І

Збільшення виробництва товарів народного споживання передбачаєть- ся за рахунок конверсії оборонної промисловості.

Важливе місце у формуванні товарних ресурсів посідає аграрно-про- мисловий комплекс. Йому відведено значне місце у здійсненні радикаль- ної програми розвитку виробництва товарів продовольчої групи. Агро- промисловому комплексу належить вирішальна роль у постачанні насе- лення продовольчою продукцією у свіжому і переробленому вигляді.

Наступним джерелом створення товарних ресурсів є підприємства місцевої промисловості та побутового обслуговування. Основним завдан- ням підприємств місцевої промисловості є максимальне використання для виробництва товарів народного споживання місцевої сировини, а також відходів великих промислових підприємств. Товари, виготовлені підприєм- ствами місцевої промисловості, передусім мають задовольняти попит місцевого ринку. Ці товари, як правило, реалізуються в місцях виробницт- ва товарів для того, щоб меншою мірою завантажувати транспорт далеки- ми перевезеннями і скоротити витрати, пов'язані з пересуванням товарів від виробника до споживача.

Ось чому підприємства місцевої промисловості повинні налагоджу- вати тісні зв'язки з торговими організаціями, узгоджуючи з ними виробни- чий асортимент товарів, наближений до запитів місцевого ринку. Зараз слід більше уваги приділяти розвитку місцевої промисловості як важли- вому резерву отримання додаткових товарних ресурсів для задоволення потреб населення.

Важливе місце у збільшенні продукції місцевого виробництва нале- жить також підприємствам побутового обслуговування населення через майстерні з пошиття та ремонту одягу, взуття, виготовлення та ремонту меблів, телевізорів, холодильників та іншої побутової техніки.

Розвиток місцевої промисловості та побутового обслуговування, крім розв'язання проблеми товарного забезпечення, одночасно розв'язує і проб- лему трудових ресурсів, передусім їх ефективне використання.

У забезпеченні населення основними продовольчими товарами знач- не місце належить підсобним господарствам, які організовуються при промислових, будівельних, транспортних підприємствах і організаці- ях. Вони збільшують свої товарні ресурси через відгодівлю худоби, розведення і вилов риби, вирощування городніх культур у відкритому і закритому грунті.

Торгівля в період розбудови ринкової економіки в Україні 67

Значного розвитку виробнича діяльність досягла у системі спожив- чої кооперації. Виробнича діяльність споживчої кооперації здійснюєть- ся, як правило, у сільській місцевості. Це зближує її з джерелами сільськогосподарської сировини і районом реалізації готової продукції. Основною галуззю промислового виробництва споживчої кооперації є хлібопечення. На його частку припадає більше половини випуску всієї продукції. У виробничій діяльності споживчої кооперації проводить- ся перепрофілювання підприємств на переробку плодів, на розширен- ня випуску фруктових консервів, компотів, повидла, соків та іншої продукції.

Окремим напрямком збільшення товарних ресурсів є випуск спожив- чою кооперацією непродовольчих товарів. Великі резерви розвитку має виробництво будівельних матеріалів, виробництво з овечо-шуоноїта хут- рової сировини. Споживча кооперація переробляє нестандартну сирови- ну цього профілю. Повніше використання можливостей кооперативних організацій і підприємств сприяє своєчасному розв'язанню проблеми товарного забезпечення. Додатковим джерелом створення товарних ре- сурсів є також широке залучення продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах громадян, членів колективного садівництва та городництва. На деякі види сільськогосподарських культур і виробницт- во в особистих підсобних господарствах припадає від 20 до 25 % загаль- ного виробництва. Таке поповнення товарних ресурсів через відсутність мережі приймальних пунктів та організації доставки у місця переробки чи безпосередньої реалізації цієї продукції використовується ще недо- статньо.

Останнім часом важливим джерелом збільшення товарних ресурсів стали фермерські господарства.

Характеризуючи джерела створення товарних ресурсів, слід також виділити надходження товарної маси з імпорту, яке сприяє поліпшенню товарного асортименту внутрішнього ринку.

Поповнення товарних ресурсів за рахунок імпорту здійснюється дер- жавними зовнішньоекономічними організаціями та підприємствами, спо- живчою кооперацією і приватними підприємствами. Основні статті імпор- ту — автомобілі, обладнання, інші транспортні засоби. Значна частина припадає на харчосмакові товари, сировину для їх виготовлення.

5*

68 Розділ І

Характерною рисою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є укладання угод як на грошовій (валютній), так і на бартерній (товарній) основі. Такі взаємовідносини будуються на різні періоди часу. Спожив- чою кооперацією України вже нагромаджено відповідний досвід у справі товарообмінних операцій. Це дозволяє налагоджувати тісні контакти з окремими виробниками, обмінюватися інформацією про асортимент, якість товару, залучати до виробництва нові технології.

Ефективною формою товаропостачання з-за кордону стали прикор- донні зв'язки між окремими адміністративно-територіальними района- ми. У процесі цих зв'язків кооперативи самі вступають у прямі контак- ти з товарообмінних операцій.