1. Характеристика персоналу торгового підприємства

Під персоналом підприємства розуміють сукупність осіб, що працю- ють на певному підприємстві та вкладають свою працю, фізичні та розу- мові здібності, знання та навички в проведення господарсько-фінансо- вої діяльності підприємства, реалізацію його статутних завдань (закупів- лю та реалізацію товару, виробництво продукції, надання послуг та інше).

Якість персоналу підприємства є одним з головних факторів, який обумовлює темпи розвитку підприємства, зростання його конкурентних переваг, якість обслуговування покупців та задоволення їх попиту, зрос- тання ефективності діяльності підприємства в цілому.

Для характеристики сукупності працівників підприємства в сучасній економічній літературі та нормативних актах використовують різні тер- міни: трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив, трудовий потенціал. Хоча всі терміни можуть використовуватися, кожен із них ха- рактеризує працівників підприємства з певної позиції.

Так, термін "трудові ресурси" використовується з метою характери- стики працівників підприємства як одного з елементів його ресурсного потенціалу. Як елемент загального ресурсного потенціалу трудові ресур- си виступають у взаємодії з іншими видами ресурсів, мають певну ціну формування, яку підприємство має за мету мінімізувати; виконують певні функції, які вимірюються певною системою показників кількісного та якісного виміру. Як і відносно будь-якого іншого ресурсу, підприємство зацікавлене в максимізації результатів при мінімізації витрат, пов'яза- них із формуванням та використанням трудових ресурсів.

Термін "трудовий колектив" має соціально-політичне забарвлення. Він використовується при характеристиці спеціальних та моральних потреб працівників підприємства, їх особливих цілей та економічних інтересів.

Економічні ресурси торгових підприємств

221

При використані терміна "кадри" найчастіше мають на увазі части- ну працюючих спеціалістів та висококваліфікованих працівників підприєм- ства, які постійно працюють на цьому підприємстві.

Найбільш універсальним та загальним є термін "персонал підприєм- ства", який ми будемо вживати надалі. Характеристика персоналу підприємства здійснюється за такими ознаками класифікації:

1. За характером участі у господарській діяльності підприємства всі його працівники поділяються на дві групи — персонал основного виду діяльності або виробничий персонал та персонал неосновного виду діяль- ності (невиробничий персонал). У торгівлі до складу першої групи відно- сяться всі працівники, зайняті закупівлею, транспортуванням, зберіганням, підготовкою та реалізацією товарів, виконанням інших господарських функції, пов'язаних із торгово-технологічною діяльністю підприємства та його функціонуванням в якості самостійного суб'єкта ринку.

Невиробничий персонал не пов'язаний з основною діяльністю під- приємства, хоча належить до штату підприємства та фінансується за його рахунок. До складу цієї групи входять працівники, які працюють на об'єк- тах соціальної інфраструктури підприємства — в лікувально-профілак- тичних та рекреаційних закладах, об'єктах житлово-комунального гос- подарства, навчальних закладах, дитячих комбінатах тощо.

Наведене групування персоналу потрібне для визначення джерел та порядку оплати праці, узгодження їх розмірів із показниками діяльності.

2. Залежно від функцій у складі виробничого персоналу підприємств торгівлі виділяють 4 категорії працівників: керівники, спеціалісти, служ- бовці, робітники. До категорії "керівники" входять працівники, що зай- мають посади керівників підприємства та його структурних підрозділів. До них відносяться директор (завідувач) та його заступники, начальни- ки підрозділів апарату управління (бухгалтерії, планово-економічного, фінансового, комерційного відділів, відділу кадрів, маркетингу, техніч- ної служби, завідувачі оперативними підрозділами (секціями, філіями, складами).

"Спеціалістами" вважаються працівники, які мають належну спе- ціальну підготовку та займаються інженерно-технічними, економічними, комерційними та іншими спеціальними роботами — фінансисти, юри- сти, маркетологи.

222

Розділ III

До "службовців" належать працівники, які виконують суто технічні функції з оформлення документації, обліку та контролю, з господарського обслуговування.

Керівники, спеціалісти та службовці складають групу персоналу управ- ління торгового підприємства.

3. Залежно від напряму спеціальної підготовки здійснюється розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія — це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність або спеціалізація — це більш вузький різновид тру- дової діяльності у межах певної професії.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки галузі, товарної спеціалізації підприємства, ступеня самостійності, склад- ності його організаційної структури.

Керівники і спеціалісти торгового підприємства, як правило, мають вищу освіту за такими професіями, як: економіст, економіст-організа- тор, бухгалтер, маркетолог, фінансист, товарознавець, юрист.

Працівники торгово-оперативного персоналу мають спеціальну підго- товку за професіями: продавець, касир, продавець-касир, контролер- касир, консультант продовольчих або непродовольчих товарів.

4. Залежно від кваліфікаційного рівня персонал підприємства поділя- ють на групи: спеціалістів вищої та середньої кваліфікації, спеціалістів-прак- тиків, висококваліфікованих, кваліфікованих, малокваліфікованих та некваліфікованих робітників.

Під кваліфікацією працівника розуміють сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь його підготовленості до виконання професійних функцій певної складності.

Рівень кваліфікації працівника характеризується рівнем освіти та дос- відом практичної роботи на певній посаді, складністю робіт, що можуть ним виконуватися.

Конкретний рівень кваліфікації працівників підприємства визначаєть- ся за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників.

5. Залежно від посад, які займаються, персонал підприємства поділяєть- ся на певні групи відповідно до посадового розкладу підприємства.

Економічні ресурси торгових підприємств 223

Посадовий розклад є внутрішнім документом підприємства і розроб- ляється ним самостійно. Перелік посад, що вводиться на підприємстві, визначається, виходячи з господарської доцільності, та затверджується наказом по підприємству.

6. За статтю та віком відповідно до чинного порядку обліку на підприєм- ствах торгівлі виділяють чоловіків віком до ЗО років, від ЗО до 60 років, понад 60 років; жінок — відповідно до 30 років, від 30 до 55 років, по- над 55 років.

7. За стажем роботи в торгівлі відповідно до чинної практики обліку передбачається групування працівників торгових підприємств із стажем роботи в торгівлі: до 1 року, від 1 до 3 років, від 3 до 10 років, понад 10 років. З конкретною метою управління персоналом це групування може бути деталізоване.

8. Залежно від відношення працівників до власності підприємства в складі персоналу виділяють працівників підприємства, що є співвлас- никами (засновниками, пайовиками, акціонерами), та найманих праців- ників, які не мають відношення до власності цього підприємства.

9. Залежно від характеру трудових відносин працівників підприєм- ства поділяють на постійних і тимчасових. До складу постійних зарахо- вують працівників, для яких робота на цьому підприємстві є основним місцем, та працівників, що працюють за сумісництвом, тобто поєднують роботу на цьому підприємстві з роботою в інших місцях. До складу тим- часових працівників належать ті, що працюють на контрактних умовах.

2. Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система показників, методи оцінки та резерви зростання

Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці працівників.

У загальному розумінні продуктивність праці характеризує її резуль- тативність, тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю ви- трат, пов'язаних із використанням трудових ресурсів підприємства. У вузь- кому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю про- дукції, обсягом робіт чи послуг, що виробляються одним працівником за

224 Розділ III

одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці про- дукції.

Різноманітність підходів до вивчення результатів праці в торгівлі та оцінки розмірів використання трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці.

Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці праців- ників торгового підприємства є виробіток, який визначається середнім розміром товарообороту на одного працівника:

П = товарооборот/середньоспискова чисельність

Цей показник характеризує обсяг товарообороту, реалізованого од- ним працівником підприємства за певний проміжок часу. Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз. Він не враховує тру- домісткість реалізації окремих товарних груп, зрушення у структурі то- варообороту та змін у трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умо- вах інфляції зростання обсягу товарообороту відбувається не в резуль- таті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а у зв'язку зі зміною рівня цін на товари.

З метою нейтралізації зазначених недоліків для дослідження дина- міки продуктивності праці доцільно додатково використовувати такі по- казники:

1. Продуктивність праці у порівняльних цінах:

17= Т/1 -н.

If. nop.

де П— продуктивність праці, середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах; Т— товарооборот у фактичних цінах; н — серед- ньоспискова чисельність працівників; / _поі — індекс зміни цін цього пе- ріоду порівняно з базовим періодом.

2. Продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:

де 77— продуктивність праці, середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах; Т— товарооборот у фактичних цінах; н — серед- ньоспискова чисельність працівників; / _поі — індекс зміни цін цього пе- ріоду порівняно з базовим періодом.

2. Продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:

77_я = T/7/H-t),

Економічні ресурси торгових підприємств

225

де Я — обсяг товарообороту в порівняльних цінах на один відпрацьова- ний людино-день; Т — товарооборот у фактичних цінах; / — індекс зміни цін цього періоду порівняно з базовим періодом; н — середньо- спискова чисельність працівників підприємства; / — фонд відпрацьова- ного часу одним працівником.

Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообороту, що виробив у середньому один працівник торгового підприємства за один день. Значення цього показника зростає при необхідності порівняння рівня продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство працювало різну кількість робочих днів та годин (у зв'яз- ку з ремонтом, вимушеним закриттям тощо).

3. Продуктивність праці у порівняльних цінах та структурі товаро- обороту:

_І,=і(туя_Г|)

труд. , >

-% Я

де П_труд. — обсяг товарообороту, скоригованого на коефіцієнт трудо- місткості; Т. — товарооборот у фактичних цінах, отриманий від і-ї групи товарів або і-м відділом магазину; / — індекс фактичних цін цього періо- ду порівняно з базовим періодом; п — середньоспискова чисельність пра- цівників; К_т. —коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї торгової групи товарів або трудомісткості реалізації товарів і-м відділом.

Коефіцієнт трудомісткості розраховується за формулою:

де П_труд. — обсяг товарообороту, скоригованого на коефіцієнт трудо- місткості; 7] — товарооборот у фактичних цінах, отриманий від і-ї групи товарів або і-м відділом магазину; / — індекс фактичних цін цього періо- ду порівняно з базовим періодом; п — середньоспискова чисельність пра- цівників; К_Т. —коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї торгової групи товарів або трудомісткості реалізації товарів і-м відділом.

Коефіцієнт трудомісткості розраховується за формулою:

де /. — час реалізації і-ї товарної групи вартістю 1 грн або на реалізацію і-м відділом магазину товарів на 1 грн; / — середній розмір часу на реа- лізацію магазином товарів вартістю в 1 грн.

Розрахунок продуктивності праці на базі оцінки трудомісткості реалі- зації окремих товарних груп дозволяє порівнювати рівень продуктив- ності праці при зміні в структурі товарообороту за товарними відділами одного підприємства та кількістю підприємств аналогічного профілю.

13 — 5-996

226 Розділ III

4. Продуктивність праці з реалізації одиниці товару:

4. Продуктивність праці з реалізації одиниці товару:

*< ц, ^аб° "-^Т'

де А"— кількість натуральних одиниць; и. — чисельність працівників, зайнятих реалізацією і-го товару; t — фонд відпрацьованого часу одним працівником (годин, днів).

Цей показник продуктивності є натуральним і оцінює результату кіль- кості проданих одиниць, яку реалізує один працівник за період оцінки.

У торгівлі використання цього показника продуктивності доцільне на підприємствах та у товарних відділах, що реалізують складні побу- тові товари, поштучні товари, тканини, взуття при наявності відповідно- го інформаційного забезпечення.

Для визначення рівня продуктивності праці окремих категорій пра- цівників можуть використовуватися тільки кількість покупців, тонно-кіло- метри перевезень, обсяг фасування, кількість оброблених або перевіре- них документів.

У плануванні та аналізі продуктивності праці використовуються та- кож обернені показники, які характеризують трудомісткість діяльності, трудовитрати на досягнення одиниці результату (товарообороту).

Зростання продуктивності праці в торгівлі є одним із факторів зрос- тання обсягів товарообороту та прибутків торгового підприємства.

Поряд з показником "продуктивність праці" для характеристики праці використовують такий термін, як "ефективність праці". Це більш широ- ке поняття, яке враховує не лише кількісні результати діяльності підприєм- ства, але й якісні досягнення: якість торгових послуг, ступінь задоволен- ня попиту, витрати часу та коштів населення на придбання товарів, імідж підприємства. Хоча ці показники важко оцінити кількісно, їх урахування є обов'язковою умовою об'єктивної оцінки кінцевого результату праці працівників торгівлі.

Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні таких умов:

1. Зростанні результатів праці при зменшенні витрат праці.

2. Зростанні результатів праці при стабільних витратах праці.

3. Стабільності результатів при зниженні витрат праці.

Економічні ресурси торгових підприємств 227

4. Темпи зростання результатів випереджують темп зростання ви- трат праці.

5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат.

Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці по- требує чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень.

Залежно від можливостей впливу підприємства та врахування в прак- тичній діяльності факторів зростання продуктивності праці, їх поділя- ють на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

• загальноекономічні, які визначають загальні умови зростання про- дуктивності праці на всіх підприємствах;

• галузеві фактори, що обумовлюють рівень продуктивності праці в окремій галузі порівняно з іншими.

Хоча торгове підприємство не може активно впливати на перелічені фактори, воно має враховувати їх в своїй діяльності і, перш за все, при розробці перспективних програм розвитку.

Більш практичне значення з погляду мобілізації виявлених резервів мають внутрішні фактори зростання продуктивності праці.

Залежно від характеру впливу в їх складі виділяють:

• організаційні;

• технічні;

• технологічні;

• економічні;

• соціальні.

Змінення внутрішніх факторів та характеру їх впливу на рівень про- дуктивності праці дозволяє знайти й оцінити наявні резерви зростання продуктивності праці та організувати роботу щодо їх мобілізації.