2 3 2 Лексика і фразеологія

польської (pietruszka) через українську. Слова гвинт, фар-

тух, бляха, крохмаль, ринок запозичені з німецької мови

(Gewinde, Vortuch, Blech, Kraftmehl, Ring) через польську

(gwint, fartuch, blacha, krochmal, rynek). Грецьке алмаз

потрапило до української мови через арабську і турецьку.

Слово родзинки прийшло з французької мови (raisin

"виноград") до української через німецьку (Rosine) і поль-

ську (rodzynki).

Проходячи через декілька мов, запозичене слово може

до невпізнання змінити свою форму. Так, ім'я Гая Юлія

Цезаря, яке стало уособленням верховної влади, залежно

від мови, з якої воно запозичувалося, має в українській

мові варіанти цар, кесар, цісар, кайзер. Укр. жупан, шуб-

ка і юпка (діал. юбка) "жіноча корсетка", "чоловічий кап-

тан" походять від одного й того самого арабського слова

jubba "безрукавка", яке, прийшовши до нас через італійсь-

ку (giuppa) і польську (zupan) мови, набуло форми жупан,

через німецьку мову (Schube) — форми шуба, а через німе-

цьку (juppe) і польську (jupka) — форми юпка (юбка).

Запозичення — активний процес. Як бачимо з прикла-

дів, мова, яка запозичує слова, переробляє їх, перебудо-

вує, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям.

Якщо цього з іншомовним словом не відбувається, то во-

но залишається варваризмом, тобто іншомовним вкрап-

ленням, що більш-менш регулярно вживається, але збері-

гає своє іноземне обличчя, тобто не стає елементом мови-

запозичувачки (о'кей, чао, мерсі, капут, all right, happy

end, Hdnde hochl).

При запозичуванні звуки, яких не має певна мова, замі-

нюються своїми звуками: нім. Fliigel — укр. флігель, нім.

Burger — укр. бюргер, гр. theatron — укр. театр, Theodor

(theos "Бог", down "дар") — укр. Теодор і Федір, англ.

Iceberg (дифтонг аі) — укр. Айсберг (звукосполучення ай),

нім. Horn (придиховий, фарингальний [h]) — рос. горн

(задньоязиковий проривний [ґ]). Часто змінюються наго-

лос (фр. champion — англ. champion, рос. совет — англ.

soviet), морфологічна форма (гр. systema є іменником се-

реднього роду — укр. система має форму жіночого роду;

татар, іменник лапша не має роду — укр. лапша жіночо-

го роду; англ. cakes, rails не мають роду і тут представлені

у формі множини — укр. кекс, рос. кекс, рельс мають

форму однини чоловічого роду; англ. boots має закінчення

множини -s — в українській мові на це закінчення накла-

дається ще своє закінчення множини -и (бутси); фр. паль-

Історичні зміни словникового складу мови 233

то (paletot) не має закінчення — в українській мові -о

сприйнялось як закінчення середнього роду (пальто, паль-

та, пальту і т.д.). При запозичуванні з германських і

романських мов іменники втрачають артиклі.

Слід зазначити, що запозичені слова втрачають свою

внутрішню форму (мотивованість). Так, наприклад, слово

помідор в італійській мові, звідки воно запозичене, озна-

чає буквально "золоті яблука"; курорт в німецькій мові

складається з двох коренів — Киг "лікування" і Ort

"місце"; гастроль також у німецькій мові-джерелі склад-

не слово — Gast "гість" і Rolle "роль".

Запозичуються слова, як правило, в одному значенні.

Як приклад можна навести запозичене з французької мо-

ви депо в єдиному значенні "транспортне підприємство,

що забезпечує експлуатацію і ремонт рухомого складу за-

лізниць", тоді як у французькій мові це слово (depot) має

вісім значень. Трапляються випадки, коли при запози-

ченні звужується значення слова. Англ. dog означає соба-

ку загалом, а в українській мові словом дог позначають

тільки одну з порід собак.

Багато запозичених слів утратили свій іншомовний ви-

гляд, давно стали рідними в мовах, куди вони потрапили.

Так, скажімо, ніхто з українців не відчуває, що такі сло-

ва, як огірок, вишня, школа є запозиченими.

Не всі мови однаковою мірою стали джерелом запози-

чення. Найбільше цьому прислужилися давньогрецька та

латинська мови (запозичення з цих мов називають греко-

латинським фондом): гр. атом, автономія, демократія, фі-

лософія, діалектика, педагогіка, теза, синтез; імена Оле-

на, Петро, Степан, Микола та ін.; корені біо-, гео-, гідро-,

демо-, антропо-, теле-, піро-, стомато-, хроно-, психо-, те-

тра-, мікро-, макро-, нео-, палео-, полі-, моно-, авто-, син-,

діа-, пан-; лат. нація, республіка, матерія, натура, прогрес,

університет, факультет, об'єкт, ліберальний та ін.; іме-

на Валентин, Віктор, Марина, Юлія та ін.; корені соціо-,

аква-, інтер-, суб-, супер-, ультра-, квазі- та ін.

Із національних мов найбільше запозичень дали анг-

лійська (мітинг, клуб, лідер, інтерв'ю, імпорт, експорт,

трест, чек, спорт, бокс, матч, старт, комфорт, сервіз,

тост, джентельмен, джемпер, мотель, маркетинг, мене-

джмент, дилер, брокер, пейджер, факс тощо), німецька (май-

стер, бухгалтер, гросмейстер, капельмейстер, офіцер, ма-

триця, патронтаж, гільза, абонент, абзац, кооператив,

корунд, калькшріч у собі (Ding an sick), додаткова вартість