266 Граматика

зв'язку слів у реченні. До них належать значення роду при-

кметників, значення відмінків, значення особи та ін.

МОДАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ виражають відношення людини до ви-

словленої думки і до об'єктивного світу — ствердження,

заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевияв-

лення тощо.

Граматичні категорії

t!J Граматична категорія - система протиставлених одна одній одно-

1 ^ рідних граматичних величин (граматичних форм із однорідним зна-

'"' ченням).

Для того щоб констатувати, що в якійсь мові є певна

граматична категорія, потрібно, щоб був ряд форм, об'єд-

наних якимсь спільним значенням, щоб усередині цього

об'єднання було протиставлення і щоб ті протиставлені

значення мали формальне вираження. Так, граматичною

категорією є категорія числа, бо вона об'єднує мовні оди-

ниці на основі спільного значення "число". Всередині цього

об'єднання протиставляються одиничність і множинність,

і граматичні значення однини й множини формально ви-

ражаються за допомогою спеціальних закінчень. Пор.:

ліс — ліси, весна — весни, озеро — озера, де граматичне

значення однини виражене нульовим закінченням і за-

кінченнями -а та -о, а граматичне значення множини —

закінченнями -и та -а.

Формальне вираження — дуже важлива ознака грама-

тичної категорії, бо саме її наявність чи відсутність є ос-

новним критерієм виділення граматичної категорії. Річ у

тім, що певне значення в одній мові може існувати як

граматичне, а в іншій мові як лексичне. Звідси розрізня-

ють граматичні й поняттєві категорії. Наприклад, існує

поняттєва категорія статі й граматична категорія роду.

Поняттєва категорія статі є універсальною, тобто всі лю-

ди незалежно від використовуваної ними мови розрізня-

ють чоловічу і жіночу стать. Однак категорія роду прита-

манна далеко не всім мовам. Скажімо, її немає в англійсь-

кій, китайській, тюркських і фінно-угорських мовах, бо

там немає спеціальних формальних засобів її вираження.

В українській мові, як і в інших слов'янських, а також

романських та німецькій мовах, є така категорія, бо тут є

формальні засоби її вираження: закінчення (учитель, сті-

на, вікно), артиклі (нім. der Vater "батько", die Mutter

Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 267

"мати", das Kind "дитя", фр. Іе рёге "батько", la mere

"мати"). Для германських і романських мов характерна

граматична категорія означеності/неозначеності, яка фор-

мально виражена означеними і неозначеними артиклями.

Так, зокрема, нім. der Tag "день", die Війте "квітка", das

Fenster "вікно" означають конкретні поняття, предмети,

уже відомі мовцеві й слухачеві, тоді як ті ж іменники з

неозначеним артиклем — ein Tag, eine Blume, ein Fenster

— означають якийсь день, якусь квітку, якесь вікно.

Аналогічно в англійській, французькій, італійській мо-

вах: означеність виражається артиклями — англ. the,

франц. le, la, італ. il, la, а неозначеність — артиклями —

англ. а, франц. un, une, італ. un, una. У слов'янських

мовах, за винятком болгарської і македонської, граматич-

ної категорії означеності/неозначеності немає, бо немає її

формального вираження, але поняттєва категорія означе-

ності/неозначеності є і виражається вона лексично (ця

книжка, якась книжка).

Мови світу різняться за кількістю і складом граматич-

них категорій. Так, в іберо-кавказьких мовах є категорія

граматичного класу "людини" і "речі", в японській і ко-

рейській мовах — категорія ввічливості. Різняться мови й

за кількістю протиставлених членів усередині категорій.

Наприклад, в англійській мові є два відмінки, в німець-

кій — чотири, в російській — шість, в українській — сім,

у фінській — чотирнадцять, у табасаранській — сорок

шість.

Граматичні категорії поділяють на морфологічні й син-

таксичні. До морфологічних належать категорія роду, чи-

сла, відмінка, виду, часу, способу, особи; до синтаксич-

них — категорія активності/пасивності, комунікативної

спрямованості (розповідність, питальність, спонукаль-

ність), стверджуваності/заперечуваності, синтаксичного ча-

су й синтаксичного способу.

Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на

класифікаційні й словозмінні.

Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) катего-

рії — це такі, члени яких виступають як рубрики класи-

фікації слів. Так, зокрема, класифікаційною є категорія

роду іменників і категорія виду дієслова, бо іменники не

відмінюються, а класифікуються за родами (кожен імен-

ник належить до одного певного роду), а дієслова розподі-

ляються між трьома видовими групами — дієсловами до-

конаного чи недоконаного виду або двовидовими.