- •1. Загальні 1.1. Мовознавство як наука,
- •1.2. Природа, сутність,
- •1.3. Походження і розвиток мови
- •3) Походження мови та закономірності розвитку мов
- •1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення —
- •2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загаль-
- •3. Мова — явище психічне, а мовлення — психо-
- •3. Фонографічний.
- •2 0 4 Лексика і фразеологія
- •2 0 6 Лексика і фразеологія
- •2 0 8 Лексика і фразеологія
- •212 Кяом вм'г Лексика і фразеологія
- •2 1 4 Лексика і фразеологія
- •216 Лексика і фразеологія
- •2 1 8 Лексика і фразеологія
- •2 2 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1) Зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява
- •2 2 6 Лексика і фразеологія
- •XVIII ст. Вживалося в значенні "простонародний, неродо-
- •2 2 8 Лексика і фразеологія
- •2 3 0 Лексика і фразеологія
- •19 Років"), кіднепінг (англ. Kidnapping "викрадання ді-
- •2 3 2 Лексика і фразеологія
- •Iceberg (дифтонг аі) — укр. Айсберг (звукосполучення ай),
- •234 Лексика і фразеологія
- •2 3 6 Лексика і фразеологія
- •2 3 8 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к., 1991. — с 206—
- •2 4 2 Лексика і фразеологія
- •244 Лексика і фразеологія
- •2 4 6 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1949 Р. За кордоном і зараз перевидається у Львові і Ки-
- •1958; Останнє третє видання в 30 томах вийшло в 1969—
- •1978), "Энциклопедический словарь" у 86 томах ф. Брок-
- •1994), "Соціологія: Короткий енциклопедичний словник"
- •3. Голомба, а. Гайнца і к. Полянського (Вар-
- •1907—1909; Останнє видання 1996—1997) — видатна па-
- •2 5 2 Лексика і фразеологія
- •1984), "Словарь русского языка" c.I. Ожегова (шістнад-
- •1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-
- •I.I. Срезневського (с.-Петербург, 1893—1903; перевида-
- •1884— 1928), Де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-
- •1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю
- •254 Лексика і фразеологія
- •1971). У синонімічних словниках для широкого практич-
- •1989 P.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели-
- •1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) г. Бюхмана (1864,
- •256 Лексика і фразеологія
- •X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-
- •2 5 8 Лексика і фразеологія
- •1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький
- •1972). Подібні словники створено для французької та ан-
- •2 6 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •264 Граматика
- •1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обо-
- •2. Характером узагальнення. Якщо лексичне значен-
- •3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.
- •4. Способом вираження. Граматичне значення має ре-
- •266 Граматика
- •2(38 Граматика
- •270 Граматика
- •2 7 2 Граматика
- •1) Об'єднуються за спільною семантичною ознакою.
- •2) Можуть мати і можуть не мати формальне морфо-
- •3) Взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними
- •4) Можуть мати і можуть не мати протиставлені всере-
- •276 Граматика
- •278 Граматика
- •280 Граматика
- •3) Мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-
- •282 Граматика
- •286 Граматика
- •2) Органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-
- •288 Граматика
- •290 Граматика
- •1) Граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
- •292 Граматика
- •2) Зміни морфемної структури слів, зумовленої проце-
- •3) Зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в ро-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •296 Граматика
- •2 9 8 Граматика
- •3 0 0 Граматика
- •302 Граматика
- •3 0 4 N Граматика
- •1) Не називають предмет безпосередньо, а вказують на
- •2) Завжди пов'язані з конкретним мовленнєвим актом
- •3) Характеризуються широким колом об'єктів і мов-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •3 0 8 Граматика
- •3 1 0 Граматика
- •1) Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку
- •2) Об'єктні, в яких залежне слово є об'єктом (написа-
- •3) Релятивні, в яких залежне слово є релятивом, тобто
- •314 Граматика
- •316 Граматика
- •3 1 8 ,Г. Граматика
- •1) Послідовний (темою наступного речення є рема по-
- •322 Мовна типологія
- •324 Мовна типологія
- •326 Мовна типологія
- •328 Мовна типологія
- •1. Чистих типів мов не існує.
- •2. Жодному з типів мов не можна надавати перевагу.
- •2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов
- •330 Мовна типологія
- •1.1. Мещанинова (1883—1967), що ґрунтується на оформ-
- •1903) В основу своєї типологічної класифікації поклав два
- •1) Техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та
- •1978), Використовуючи критерії кількості голосних і музи-
- •334 Література
- •200 Задач по языковедению и математике. — м., 1972.
- •III. Довідкова література
- •340 Предметний покажчик
- •348 Предметний покажчик
- •356 Іменний покажчик
- •358 Іменний покажчик
- •360 Іменний покажчик
- •362 Покажчик мов
- •366 Покажчик мов
- •Isbn 966-580-100-7
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.__
2 0 4 Лексика і фразеологія
вільний, невимушений, несилуваний, непримусовий,
неофіційний, природний, безпосередній, натуральний, роз-
кований;
вільний, незайнятий, ____________незаповнений, (про посаду) не-
заміщений, (про місце) вакантний, порожній;
вільний, невузъкий, нетісний, просторий, широкий, без-
країй;
вільний, неодружений, нежонатий, холостий;
англ.
to ask "запитувати, узнавати", to inquire;
to ask "просити", to beg, to request;
to ask "запрошувати", to invite.
Сукупність усіх синонімів певного змісту називають
синонімічним рядом. Члени кожного ряду ідентифікуються
семантично і стилістично відносно домінанти ряду, тобто
слова семантично найбільш простого, стилістично нейт-
рального і синтагматично найменш закріпленого. Домі-
нанта найповніше втілює семантику ряду:
лікар — доктор, ескулап;
говорити — казати, мовити, розмовляти, бала-
кати, гомоніти, гуторити, базікати, варнякати, верз-
ти, патякати, плести, плескати, ляпати, молоти, кле-
пати, мимрити, бубоніти тощо;
англ. hope "надія" — expectation, anticipation.
Синоніми — це багатство мови. Чим краще людина
володіє синонімічними засобами мови, тим краще вона
говорить і пише. Синоніми допомагають точніше висло-
вити думку, передати її різні відтінки, показати ставлен-
ня мовця до предмета мовлення, викликати певну реак-
цію слухача. Українська мова вирізняється серед інших
надзвичайним синонімічним багатством.
Антонімія
АНТОНІМИ (ВІД rp. anti "проти" й onyma "ім'я") — різні за звучанням
слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.
Наприклад: день — ніч, жар — холод, радість — горе,
важкий — легкий, падати — підніматися, мало — бага-
то; англ. beautiful "красивий, чудовий" — ugly "пот-
ворний", wealthy "багатий" — poor "бідний", right
"правильно" — wrong "неправильно"; нім. grofi "вели-
кий" — klein "маленький", halt "холодний" — warm "теп-
лий"; фр. Ыапс "білий" — поіг "чорний".
Лексико-семантичні категорії 205
Наведені пари слів мають протилежні значення, що
об'єднуються спільним родовим значенням: для день і
ніч — "час", для жар і холод — "температура", для ра-
дість і горе — "почуття", для важкий і легкий — "вага",
для мало і багато — "кількість", для падати й підніма-
тися — "вертикальне положення".
В антонімічні відношення вступають лише ті слова,
які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від ти-
хий і голосний можна утворити форми тихіший, голосні-
ший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямо-
вані дії (входити — виходити) і точки простору та часу
(верх — низ, рано — пізно, літо — зима).
Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, ком-
плементарні, контрадикторні та векторні.
КОНТРАРНІ АНТОНІМИ (ВІД лат. contrarius "протилежний")
виражають якісну протиставленість і утворюють граду-
альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один).
Наприклад:
молодий (чоловік) — нестарий — середніх літ — літ-
ній — старий;
важкий (урок) — нелегкий — середньої трудності —
неважкий — легкий;
нижній (поверх) — середній — верхній.
КОМПЛЕМЕНТАРНІ АНТОНІМИ (ВІД лат. complementum "допов-
нення") доповнюють один одного до родового і є гранич-
ними за своїм характером. У них нема середнього (про-
міжного) члена. Заперечення одного з них дає значення
іншого: істинний — хибний (не+істинний=хибний), жи-
вий — мертвий (не+живий=мертвий).
КОНТРАДИКТОРНІ АНТОНІМИ (ВІД лат. contradictorius "супе-
речливий"): один із членів утворюється за допомогою пре-
фікса не- і не має точної визначеності: молодий — немоло-
дий (середніх літ, літній, старий), дорогий — недорогий
(дешевий, не дуже дешевий тощо).
ВЕКТОРНІ АНТОНІМИ (ВІД лат. vector "той, що несе") вира-
жають протилежну спрямованість дій, ознак, властивос-
тей: в'їжджати — виїжджати, збирати — розбирати,
піднімати — опускати, засвітити — загасити.
Антоніми бувають різнокореневими (любов — нена-
висть, гарний — поганий, швидко — повільно) й одноко-
реневими (прихід — відхід, культурний — некультурний,
революційний — контрреволюційний).
Елементарною одиницею антонімічного протиставлен-
ня, як і в синонімії, є значення слова, через що одне й те