- •1. Загальні 1.1. Мовознавство як наука,
- •1.2. Природа, сутність,
- •1.3. Походження і розвиток мови
- •3) Походження мови та закономірності розвитку мов
- •1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення —
- •2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загаль-
- •3. Мова — явище психічне, а мовлення — психо-
- •3. Фонографічний.
- •2 0 4 Лексика і фразеологія
- •2 0 6 Лексика і фразеологія
- •2 0 8 Лексика і фразеологія
- •212 Кяом вм'г Лексика і фразеологія
- •2 1 4 Лексика і фразеологія
- •216 Лексика і фразеологія
- •2 1 8 Лексика і фразеологія
- •2 2 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1) Зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява
- •2 2 6 Лексика і фразеологія
- •XVIII ст. Вживалося в значенні "простонародний, неродо-
- •2 2 8 Лексика і фразеологія
- •2 3 0 Лексика і фразеологія
- •19 Років"), кіднепінг (англ. Kidnapping "викрадання ді-
- •2 3 2 Лексика і фразеологія
- •Iceberg (дифтонг аі) — укр. Айсберг (звукосполучення ай),
- •234 Лексика і фразеологія
- •2 3 6 Лексика і фразеологія
- •2 3 8 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к., 1991. — с 206—
- •2 4 2 Лексика і фразеологія
- •244 Лексика і фразеологія
- •2 4 6 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1949 Р. За кордоном і зараз перевидається у Львові і Ки-
- •1958; Останнє третє видання в 30 томах вийшло в 1969—
- •1978), "Энциклопедический словарь" у 86 томах ф. Брок-
- •1994), "Соціологія: Короткий енциклопедичний словник"
- •3. Голомба, а. Гайнца і к. Полянського (Вар-
- •1907—1909; Останнє видання 1996—1997) — видатна па-
- •2 5 2 Лексика і фразеологія
- •1984), "Словарь русского языка" c.I. Ожегова (шістнад-
- •1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-
- •I.I. Срезневського (с.-Петербург, 1893—1903; перевида-
- •1884— 1928), Де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-
- •1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю
- •254 Лексика і фразеологія
- •1971). У синонімічних словниках для широкого практич-
- •1989 P.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели-
- •1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) г. Бюхмана (1864,
- •256 Лексика і фразеологія
- •X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-
- •2 5 8 Лексика і фразеологія
- •1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький
- •1972). Подібні словники створено для французької та ан-
- •2 6 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •264 Граматика
- •1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обо-
- •2. Характером узагальнення. Якщо лексичне значен-
- •3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.
- •4. Способом вираження. Граматичне значення має ре-
- •266 Граматика
- •2(38 Граматика
- •270 Граматика
- •2 7 2 Граматика
- •1) Об'єднуються за спільною семантичною ознакою.
- •2) Можуть мати і можуть не мати формальне морфо-
- •3) Взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними
- •4) Можуть мати і можуть не мати протиставлені всере-
- •276 Граматика
- •278 Граматика
- •280 Граматика
- •3) Мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-
- •282 Граматика
- •286 Граматика
- •2) Органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-
- •288 Граматика
- •290 Граматика
- •1) Граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
- •292 Граматика
- •2) Зміни морфемної структури слів, зумовленої проце-
- •3) Зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в ро-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •296 Граматика
- •2 9 8 Граматика
- •3 0 0 Граматика
- •302 Граматика
- •3 0 4 N Граматика
- •1) Не називають предмет безпосередньо, а вказують на
- •2) Завжди пов'язані з конкретним мовленнєвим актом
- •3) Характеризуються широким колом об'єктів і мов-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •3 0 8 Граматика
- •3 1 0 Граматика
- •1) Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку
- •2) Об'єктні, в яких залежне слово є об'єктом (написа-
- •3) Релятивні, в яких залежне слово є релятивом, тобто
- •314 Граматика
- •316 Граматика
- •3 1 8 ,Г. Граматика
- •1) Послідовний (темою наступного речення є рема по-
- •322 Мовна типологія
- •324 Мовна типологія
- •326 Мовна типологія
- •328 Мовна типологія
- •1. Чистих типів мов не існує.
- •2. Жодному з типів мов не можна надавати перевагу.
- •2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов
- •330 Мовна типологія
- •1.1. Мещанинова (1883—1967), що ґрунтується на оформ-
- •1903) В основу своєї типологічної класифікації поклав два
- •1) Техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та
- •1978), Використовуючи критерії кількості голосних і музи-
- •334 Література
- •200 Задач по языковедению и математике. — м., 1972.
- •III. Довідкова література
- •340 Предметний покажчик
- •348 Предметний покажчик
- •356 Іменний покажчик
- •358 Іменний покажчик
- •360 Іменний покажчик
- •362 Покажчик мов
- •366 Покажчик мов
- •Isbn 966-580-100-7
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.__
1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
С 152 —169.
2. Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 203 — 211.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 263-312.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 101—
105.
5. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С 117—
138.
ДОДАТКОВА
1. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 214—
219.
2. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 80—
93.
3. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С. 242—
245.
4. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973 —
С. 204—214.
5. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 212—226.
6. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,
1999. — С. 113-118.
7. Ющук І.П. Вступ до мовознавства. — К., 2000. — С. 106—108.
Граматика
Запитання. Завдання
1. Що ви розумієте під способом вираження граматичних значень?
2. Які способи вираження граматичних значень називають синтетич-
ними? Назвіть основні синтетичні способи вираження граматичних зна-
чень.
3. Опишіть усі різновиди афіксального способу вираження граматич-
них значень. До кожного з них наведіть приклади.
4. Чим відрізняється фузія від аглютинації?
5. Які синтетичні способи вираження граматичних значень викорис-
товуються в іноземній мові, яку ви вивчаєте?
6. В яких мовах поширені такі синтетичні способи вираження грама-
тичних значень, як внутрішня флексія і редуплікація?
7. Для якої мови великою мірою характерне словоскладення?
8. Назвіть випадки використання суплетивізму для вираження гра-
матичних значень в українській та іноземній мові, яку ви вивчаєте.
9. Які аналітичні способи вираження граматичних значень вам відо-
мі? Розкажіть про них і наведіть приклади.
10. Які аналітичні способи вираження граматичних значень пошире-
ні в іноземній мові, яку ви вивчаєте?
11. Розкажіть про історичну змінність способів і засобів вираження
граматичних значень.
4.4. Частини мови
Поняття частин мови.
Критерії виділення частин мови
Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю
загального граматичного значення і його формальних показників.
Частини мови — одне з найважливіших понять у гра-
матиці. Без нього неможливо вивчати граматичну будову
будь-якої мови. Крім того, частини мови є важливим дже-
релом пізнавальної діяльності людини. За допомогою час-
тин мови людина диференціює речі, їх якості, процеси,
дії і стани та їх ознаки, виявляє відмінності в реальному
світі й здійснює його категоризацію. Частини мови, та-
ким чином, є важливим способом розуміння й інтерпрета-
ції дійсності.
Однак на питання, що таке частини мови, до цього
часу немає однозначної відповіді. Одні вважають, що це
лексичні розряди слів, другі — граматичні класи слів, а
треті — лексико-граматичні групи слів, тобто змішані: лек-
сичні й граматичні одночасно. Відповідно дискусійним за-
лишається питання основних критеріїв наукової класифі-
кації частин мови. На сучасному етапі використовують
такі три основні критерії: семантичний, морфологічний і
синтаксичний.
СЕМАНТИЧНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, який передбачає
віднесення до однієї частини мови слів із спільним за-
гальним граматичним значенням, як, наприклад, предме-
тність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значенням
предметності утворюють клас іменників, хоча до такого
класу, як іменники, в українській мові належать слова,
які позначають предмет (стіл, книжка), якість (краса, си-
ла), дію (ходіння, крик), кількість (сотня, тисяча) та ін.,
але більшість непохідних іменників позначає саме пред-
мети. Ця закономірність дає змогу говорити про загальне
значення предметності в іменнику як частині мови, по-
ширюючи цю семантичну характеристику й на іменники,
які позначають якість, дію, стан тощо. Отже, граматичні
значення частин мови не рівнозначні поняттям, що вира-
жаються словами, не рівнозначні й логічним узагальнен-
ням цих понять. Олівець, білизна, чорнота, біг, п'ятірка,
сотня, тисяча, краса, розум, крик, шум — це не предмети