314 Граматика

Казан университеты "Казанський університет" (букваль-

но: Казань університет її); турецьк. okstirtik Пасі "ліки від

кашлю" (буквально: кашель ліки його), ev kapisi "двері

будинку" (буквально: будинок двері його).

Дещо інший різновид ізафету спостерігається в іран-

ських та арабській мовах.

Речення та його ознаки

Центральним поняттям синтаксису, основною його оди-

ницею є речення. У мовознавстві існує до тисячі визна-

чень речення. Пізнати і визначити речення намагалися не

тільки мовознавці, а й логіки, філософи, психологи і на-

віть математики. Надзвичайно велика кількість визначень

речення свідчить про те, що це дуже складна за своєю

організацією й багатоаспектна одиниця, яку необхідно до-

сліджувати в різних напрямках.

Речення — мінімальна комунікативна одиниця, яка про щось повідом-

ляє й розрахована на слухове або зорове (на письмі) сприйняття.

На відміну від слова і словосполучення, речення ха-

рактеризується комунікативністю (передає конкретний

зміст у логічно зрозумілих формах і здатне входити до

будь-яких форм спілкування), відносною самостійністю

(виражає відносно закінчену думку і відділяється від ін-

ших речень паузами) та структурною цілісністю (будуєть-

ся за певною структурною моделлю).

За основу визначення речення раніше брали різні озна-

ки, які не є самодостатніми, тобто не розкривають фено-

мен речення. Так, зокрема, за шкільним визначенням, ре-

чення — це група слів або окреме слово, що виражає за-

кінчену думку. Однак, далеко не всі речення виражають

закінчену думку (Ай-ай-ай! Гай-гай! Ось тобі на! Що?).

Неприйнятним є й логічне визначення речення, згідно з

яким речення — це вираження логічного судження. Кож-

не судження справді є реченням, але не кожне речення є

судженням (Гей! Ні. Як же так?). Крім того, одне речен-

ня (складне) може виражати декілька суджень (Страшно

впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спа-

ти, спати, І спати на волі. — Т. Шевченко). Будова (склад

і структура) речення і судження не збігаються. Якщо су-

дження обов'язково складається з трьох членів (суб'єкта,

Словосполучення і речення 315

зв'язки і предиката), то речення може складатися з одно-

го, двох, трьох і більше членів. Некоректним є визначен-

ня речення й на основі формальних ознак, оскільки фор-

мальні ознаки є дуже різними в різних типах речень, тим

більше, в різних мовах.

Для розуміння природи й суті речення важливо визна-

чити, з одного боку, його будову, структуру, а, з іншо-

го — показати життя цієї структури в процесі спілкуван-

ня. Отже, в реченні можна виділити два аспекти: струк-

турний і комунікативний (функціональний). Структурний

аспект належить мові, а комунікативний (функціональ-

ний) — мовленню. У зв'язку з цим останнім часом намі-

тилася тенденція до термінологічного розмежування цих

двох аспектів. За структурним аспектом став закріплюва-

тися термін речення, або синтаксема (є й інше розуміння

синтаксеми, як словоформи, яка використовується як бу-

дівельний матеріал речення), а за комунікативним — ви-

словлення. Згідно з цим розмежуванням, речення (синта-

ксема) — це модель побудови, інваріант, одиниця мови,

або, іншими словами, одиниця емічного рівня, яка вхо-

дить у таку парадигму: фонема, морфема, синтаксема), а

висловлення — це конкретне поєднання структурної моде-

лі та її лексичного наповнення, одиниця мовлення, що вхо-

дить до іншого термінологічного ряду: звук, морф (ало-

морф), слово (лекса), висловлення.

Крім комунікативності, основними ознаками речення

є предикативність та інтонація.

Предикативність — співвіднесеність змісту речення з

об'єктивною дійсністю. Завдяки предикативності зміст ре-

чення трактують як реальний чи можливий, бажаний то-

що. Головним носієм предикативності є присудок. Преди-

кативність формується граматичними значеннями модаль-

ності, способу і часу.

Модальність — вираження мовцем свого ставлення до

змісту висловлювання. Мовець може щось стверджувати,

заперечувати, бажати, передбачати тощо. Модальність ви-

ражається дієслівними способами (Ми вчимося. Ми б учи-

лися. Коли б ми вчилися. Якби ми вчились так, як треба,

то ...), модальними частками (ніби, хіба що, чого доброго

тощо), спеціальними модальними словами (здається, ка-

жуть, безумовно, напевно, мовляв та ін.).

Щоб предикативна конструкція стала реченням, вона

повинна бути інтонаційно оформлена. Роль інтонації у фор-

муванні речення надзвичайно важлива. Будь-яке слово мо-