2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов

відносять в'єтнамську, китайську, перську, італійську, ні-

мецьку, датську; до синтетичних — українську, російсь-

ку, санскрит, литовську, чеську, польську, якутську; до

полісинтетичних — ескімоську, туземноамериканські, ібе-

ро-кавказькі.

Крім індексу синтетичності, Дж. Грінберг використав

індекс префіксації, індекс деривації та індекс аглютина-

ції.

330 Мовна типологія

Як бачимо, на противагу своїм попередникам Грінберг

порівнює не мови в цілому, а тільки їх окремі риси і вира-

жає ці відношення числовими індексами, що забезпечує йо-

го типології повну об'єктивність: кожна мова посідає в кла-

сифікації певне місце відповідно до статистичного показ-

ника ознаки, за якою класифікуються мови.

Загальне визнання здобула синтаксична типологія

1.1. Мещанинова (1883—1967), що ґрунтується на оформ-

ленні основних синтаксичних відношень у реченні, тобто

на відношеннях між дією, діючою особою та об'єктом дії.

За цією ознакою Мещанинов виділяє три типи мов: пасив-

ні, ергативні й номінативні.

У пасивних мовах ні суб'єкт, ні об'єкт не мають жод-

ного граматичного оформлення, об'єднуючись у один ком-

плекс, підпорядкований провідному слову. До пасивних

належать інкорпоруючі мови.

В ергативних мовах дієслово-присудок має подвійний

синтаксичний зв'язок з підметом. Воно не тільки узго-

джується з підметом, але й одночасно керує ним: при пе-

рехідному дієслові підмет стоїть в особливому (ергативно-

му) відмінку — відмінку діяча, а при неперехідному — в

абсолютному. До ергативних мов належать кавказькі (авар-

ська, лакська, даргинська, частково грузинська), басксь-

ка, шумерська, давньоєгипетська, деякі індійські та іран-

ські мови, а також деякі мови Австралії й Америки.

У номінативних мовах підмет знаходиться в називно-

му відмінку незалежно від того, перехідне чи неперехідне

дієслово. До номінативних належать індоєвропейські,

тюркські, монгольські, фінно-угорські та інші мови.

З інших типологічних класифікацій відомі класифіка-

ції Ф. Містелі, Е. Сепіра й О. Ісаченка.

Швейцарський мовознавець Франц Містелі (1841—

1903) В основу своєї типологічної класифікації поклав два

критерії: місце слова в реченні і внутрішню структуру сло-

ва. Перший (синтаксичний) критерій є дуже важливим,

бо в аналітичних мовах (англійській, шведській, норвезь-

кій та ін.) місце присудка після підмета суворо фіксоване,

в аглютинативних мовах, зокрема тюркських, присудок

знаходиться в кінці речення.

Американський мовознавець Едуард Сепір побудував

свою типологічну класифікацію на таких двох критеріях:

1) Техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та

афіксальної морфем). На основі цієї ознаки він виділяє

ізолюючі мови (не мають формальних елементів),

Типологічна класифікація мов 331

аглютинативні (приєднання афікса не викликає змін у ко-

рені), фузійні (морфемний шов важко визначити) і симво-

лічні (наявні внутрішні зміни в корені); 2) ступінь синтезу

лексичних і граматичних значень. На цій основі виділя-

ють аналітичні, синтетичні та полісинтетичні мови. Поєд-

нання цих двох критеріїв дало можливість Сепіру виділи-

ти 21 тип мов.

Австрійський мовознавець Олександр Ісаченко (1910—