2 3 6 Лексика і фразеологія

морфем, із яких воно складається, з іншими морфемами.

Іншими словами, внутрішня форма — це покладена в ос-

нову називання ознака при утворенні нового значення,

яке відображає ту ознаку, за якою названо предмет. Вну-

трішня форма мотивує звуковий вигляд слова, вказує при-

чину, за якою дане значення виражене саме цим словом.

Вибір ознаки, що лежить в основі називання, тобто

є внутрішньою формою, не завжди визначається її важ-

ливістю. Нею може бути одна з багатьох ознак, яка ви-

падково привернула увагу. Це є причиною того, що в

різних мовах один і той самий предмет називається на

основі різних ознак. Пор.: укр. швець "той, що шиє",

рос. сапожник "той, хто робить чоботи (рос. сапоги)",

болг. обущар "той, хто робить взуття", нім. Schuhmacher

"той, хто робить черевики"; укр. веселка пов'язана з

веселий, рос. радуга від рад або райдуга "весела дуга",

нім. Regenbogen буквально перекладається як "дощова ду-

га"; укр. пролісок "такий, що росте на узліссі", рос. под-

снежник "такий, що цвіте під снігом", нім. Schneeglockchen

"сніжний дзвіночок", англ. snowdrop "сніжна крап-

ля"; укр. ковзани пов'язане з ковзатися, рос. коньки —

з кіньми, нім. Schlittschuhe — з Schlitten "сани" і Schuhe

"черевики".

Є слова з виразною внутрішньою формою, як, наприк-

лад, читальня "приміщення, де читають", їдальня

"приміщення, де їдять", пральня "приміщення, де перуть"

чи назви рослин соняшник, безсмертник, незабудка або

назви українських і білоруських місяців лютий, квітень,

травень, липень, серпень, жовтень, листопад; сакавік,

красавік, жнівень тощо. Однак більшість слів мають при-

ховану (затемнену, забуту, утрачену) внутрішню форму.

Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимоло-

гічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й пер-

винного значення), називають деетимологізацією.

Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово

жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотиво-

ване значенням "та, яка народжує", що слово вікно спо-

ріднене зі словом око, хист із хитрий, олівець із олово,

долоня з долина, що слова початок і кінець мають один

корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом горло, що

укр. начальник і польське naczelnik мають різне похо-

дження (начальник від начало, a naczelnik від czolo "чоло"),

що нім. Elephant "слон" і укр. верблюд походять від одного

й того самого слова.

Історичні зміни словникового складу мови 237

Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає

внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець похо-

дять від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і

[є] — кон/кен; [о] в українській мові перейшло в [і] за

аналогією до інших форм цього слова, де [о] було в закри-

тому складі; [к] перед голосним переднього ряду [є] пе-

рейшло в [ч], а єн за законом відкритого складу перетво-

рилося в носовий голосний [§], який згодом перейшов у

[а]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедель-

ник деетимологізувалося, оскільки неделя "день тижня,

коли нічого не роблять (не делают)", стало використовува-

тися на позначення тижня).

Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за

живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя

білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешест-

вовать поездом).

Внутрішню форму слова можна встановити лише шля-

хом наукового етимологізування, тобто враховуючи зако-

номірності фонетичних, словотвірних і семантичних змін.

Забута внутрішня форма, яка відкривається при спеціаль-

ному дослідженні, називається етимоном.

НАУКОВА ЕТИМОЛОГІЯ пов'язана з порівняльно-історичним

методом і ґрунтується на шести принципах: фонетично-

му, семантичному, словотвірному, генетичному, речовому

і просторовому.

Фонетичний принцип передбачає врахування фонетич-

них законів, тобто встановлених закономірностей звуко-

вих змін і всередині мови, і в групі споріднених мов. Так,

враховуючи зміну дифтонга [аі] на довгий голосний [є],

який згодом перетворився на [%], перехід [к] в [ц] перед

голосним переднього ряду, а також перехід [і] в [є] в ро-

сійській мові та [і] в українській мові, ми можемо навести

такі відповідники: лит. kaina "ціна", рос. цена, укр. ціна.

Семантичний принцип зобов'язує дослідника відшу-

кати спільність у значеннях етимона й етимологізовано-

го слова, враховуючи закономірності семантичних змін.

Так, наприклад, слово лебідь пов'язують із індоєвропей-

ським коренем *elb "білий" (лат. albus "білий", нім. Elba,

чеськ. Laba — назва ріки, "біла") і вважають, що назва

ця дана за кольором. Давати назви птахам за кольором —

досить поширене явище (синиця, ворона, соловей "сірий"

та ін.). Значить, така етимологія не порушує семантич-

ний принцип.

Словотвірний (морфологічний) принцип передбачає