316 Граматика

же стати реченням, якщо його вимовити з певною інтона-

цією. Пор.: пожежа і Пожежа!; води і Води!; додому і

Додому?; лелеки прилетіли і Лелеки прилетіли. Лелеки

прилетіли! Лелеки прилетіли? Без інтонації не може бу-

ти виражена ні предикативність, ні модальність.

Залежно від мети повідомлення речення бувають роз-

повідними, питальними й спонукальними (ці різновиди

речень називають ще комунікативними типами). За струк-

турою речення бувають прості (мають один предикатив-

ний центр) і складні (мають два і більше предикативних

центри). Просте речення може бути непоширеним і поши-

реним. Непоширене речення може складатися з двох го-

ловних членів (Настала весна) або одного (Вечір. Світає).

Поширене речення, крім головних членів, має в своєму

складі другорядні члени (Тихесенько вечір на землю спа-

дає. У Криму настала вже весна.). Ті речення, які в своє-

му складі мають підмет і присудок, називають двосклад-

ними, а ті, в складі яких є один із головних членів, —

односкладними.

Елементарний абстрактний зразок, за яким будується

просте речення, становить його структурну схему. Кожна

мова має свою систему таких структурних зразків.

Речення як граматичну одиницю не можна вивчати у

відриві від його лексичного наповнення, бо кожен грама-

тичний зразок речення характеризується специфічною,

тільки йому притаманною лексичною наповненістю. Лек-

сичні обмеження накладаються майже на всі граматичні

зразки речень.

Слід пам'ятати, що речення має великий прагматич-

ний потенціал. Мовець у ньому може виразити своє став-

лення до предмета мовлення, до ситуації, про яку йдеть-

ся, до адресата тощо. Повідомлюване в реченні називаєть-

ся пропозицією, або диктумом, а ставлення до повідом-

люваного — модусом. Пропозицію і модус можна легко

помітити, коли вони виражаються окремо різними части-

нами складного речення: Як хочеться (модус,), щоб люди

стали жити краще (пропозиція); Я сумніваюся (модус),

що ви справитесь із цією роботою (пропозиція).

Словосполучення і речення 317

Актуальне членування речення

З комунікативним (функціональним) аспектом пов'я-

зане актуальне членування речення.

Актуальне членування речення — членування речення за змістом

на дві частини: предмет мовлення і те, що про нього говориться.

У кожному висловлюванні усного і писемного мовлен-

ня відображений рух думки від того, що вже відоме, що

назване мовцем або знаходиться перед очима співбесідни-

ків, до того, що ще невідоме слухачам. Думка мовця від-

штовхується від відомого і переходить до того, що мовець

хоче про те відоме сказати. Таким чином, речення має дві

змістові частини: одна з них називає предмет мовлення,

інша позначає якусь нову інформацію про нього. Друга

частина є головною. Вихідна частина висловлювання (да-

не, відоме) називається темою, а та частина, яка щось

стверджує про тему (нове), — ремою. Ці дві частини від-

повідно ще називають психологічним (логічним) суб'єк-

том і психологічним (логічним) предикатом.

Наприклад, речення Я приніс вам книжку шляхом ін-

тонаційно-змістового членування можна перетворити на

чотири фрази, які матимуть одну й ту саму модель речен-

ня, одне й те саме лексичне наповнення, але різне акту-

альне членування і відповідно різний зміст:

Я приніс вам книжку. Ремою є я, і фраза має значення

"не хтось інший, а саме я це зробив";

Я приніс вам книжку. Ремою є приніс, і фраза відо-

бражає ситуацію, за якої співрозмовник вимагає поверну-

ти книжку, а мовець відповідає йому, що книжку він уже

повернув;

Я приніс вам книжку. Рема вам акцентує на тому, що

книжка принесена саме для цієї особи, а не для її брата,

сестри, товариша тощо;

Я приніс вам книжку. Рема книжку передбачає, що

комусь принесли декілька речей — книжку, журнал, га-

зету тощо і той хтось хотів би знати, що приніс йому спів-

розмовник.

Чим більше слів у реченні, тим більше можливостей

його різної актуалізації.

Основними засобами актуального членування є інто-

нація (постановка логічного наголосу) і порядок слів. У

всіх вищенаведених випадках актуальне членування здій-