324 Мовна типологія

хідно-висхідним) і четвертим (низхідним) тонами, залеж-

но від яких воно має різні значення, подані в лапках. У

нижньому рядку наводяться англійські слова-речення, ін-

тонація яких нагадує відповідні китайські тони.

У китайській мові нерідко трапляються випадки, ко-

ли все чи майже все речення складається з омонімічних

слів, значення яких розрізняються тоном, як, наприклад:

ма чі ма, ма ман, ма ма ма "Мама їде на коні, кінь іде

повільно, мама лає коня".

Для вираження відношень між словами використо-

вується порядок слів: вода ні "я б'ю тебе", ні да во "ти б'єш

мене"; Мао па Toy, toy бу па мао "Кішки бояться псів, пси

не бояться кішок". Крім того для вираження граматичних

значень використовуються службові слова і зрідка редуп-

лікація. У сучасній китайській мові стали використовува-

ти окремі суфікси (для вираження граматичних значень

множини, минулого часу та ін.), так що в ній є деякі відсту-

пи від чистого кореневого типу, який у давньокитайській

мові був витриманий послідовно.

А. Шлегель назвав кореневі мови аморфними, тобто

безформними. Це неправильно. Форму мови не можна зво-

дити до афіксації. Якраз безафіксність і створює своєрід-

ну форму кореневих мов.

Аглютинативні мови

Аглютинативні мови (від лат. gluten "клей", agglutino "при-

клеюю") - мови, в яких граматичні значення виражаються особли-

вими афіксами - приклейками.

Афікси-приклейки позначають час, особу, число, спо-

сіб, відмінок та інші граматичні значення. Кожен із афік-

сів-приклейок має тільки одне суворо визначене значення.

Приклейки суто механічно приєднуються (приклеюються)

до слова-основи. Таким чином, слово стає багатоморфем-

ним, але межі між окремими морфемами зберігаються чіт-

кими, що не допускає фонетичних змін на стику морфем.

Розташовуються афікси в порядку за принципом: від

афіксів із широким значенням до афіксів із конкретним і

вужчим значенням.

До аглютинативних мов належать усі тюркські, фін-

но-угорські, ескімоська, грузинська, японська, корейсь-

ка, банту, суахілі, монгольські, тунгусо-маньчжурські та

інші мови Африки, Азії та Америки.

Типологічна класифікація мов 325

Щоб мати конкретне уявлення про аглютинативний

тип мов, наведемо деякі приклади з тюркських і угорсь-

кої мов.

Так, у турецькій мові для утворення форми множини ви-

користовується стандартний афікс -Іаг, для місцевого від-

мінка -da: masa "стіл", masada "на столі", masalar "столи",

masalarda "на столах"; ЬаЪа "батько", babada "на батьку",

babalar "батьки", babalarda "на батьках"; das "камінь", dasda

"на камені", daslar "камені", daslarda "на каменях".

У казахській мові, як і в турецькій, афікс -лар вира-

жає граматичне значення множини, -да — місцевого від-

мінка, а -га — давального.

Наприклад: алма "яблуко", алмага "яблуку", алмада

"на яблуці", алмалар "яблука", алмаларга "яблукам", ал-

маларда "в яблуках".

В угорській мові для вираження граматичного значен-

ня множини служить афікс -ak, а для місцевого відмін-

ка — -ba: hdz "будинок", hdzba "в будинку", hazak

"будинки", hazahba " в будинках".

Вважають, що аглютинативні мови не тільки один із

найпоширеніших, а й один із найстійкіших типів мов.

Інкорпоруючі (полісинтетичні) мови

Інкорпоруючі (від лат. incorporatio "включення до складу"), або

полісинтетичні (від rp. polys "багато" і synthesis "поєднання"), мо-

ви — мови, в яких різні частини висловлювання у вигляді аморфних

слів-основ (коренів) об'єднані в єдині складні комплекси, сукупність

яких оформляється службовими елементами.

Речення в цих мовах нагадують складні слова, через що

їх можна було б назвати словами-реченнями.

До полісинтетичних мов належать чукотська, ітель-

менська, коряцька і більшість мов корінного населення Пі-

внічної Америки (до цього типу мов не належать ескімось-

ка та алеутська мови, хоча в деяких підручниках їх поми-

лково характеризують як полісинтетичні).

Класичною інкорпоруючою мовою є чукотська, на при-

кладі якої проілюструємо своєрідність цього типу мов. Так,

наприклад, для вираження значення так званого супровід-

ного відмінка в чукотській мові служить конфікс га-ма, в

середину якого включають необхідні в кожному конкрет-

ному випадку іменники, прикметники, займенники тощо: