3 1 0 Граматика

речення на відміну від словосполучення має й інші суттєві

ознаки, у першу чергу інтонацію.

Поширеною є думка, що словосполучення характеризу-

ється такою властивістю, як номінативність (служить по-

значенням єдиного, хоч і розчленованого поняття). З цією

думкою навряд чи можна погодитися, бо крім номінатив-

них словосполучень (весняний день, державний іспит), є

словосполучення, які не мають номінативної функції (зби-

рати врожай, повернутися вчора, відпочивати в санато-

рії). Опріч того, слово в реченні може належати до декіль-

кох словосполучень (Хлопець читає цікаву книжку).

Сумнівним є, що в цьому реченні маємо дві номінації зі

словом книжка.

Залежно від того, яке слово є головним (стрижневим)

у словосполученні, розрізняють іменні, в яких стрижне-

вим словом виступають іменники, прикметники, числів-

ники й займенники (тези доповіді, достойний подяки, п'я-

тий у черзі, щось нове; англ. all of them "всі вони", first

step "перший крок", нім. die Erfolge der Schiller "успіхи

учнів"), дієслівні, де стрижневим словом є дієслово (чини-

ти справедливо; англ. to want to say "хотіти сказати",

нім. wenden sich mit einer Bitte "звернутися з прохан-

ням") і прислівникові, де головним словом є прислівник

(дуже вдало, далеко від лісу; англ. well enough "досить

добре", нім. ganz recht "зовсім правильно").

Підрядні словосполучення за характером вираженого

в них відношення поділяють на:

1) Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку

(великий успіх, радість матері; англ. black negro "чорний

негр", the farm of the brother "ферма брата", нім. der bose

Lowe "сердитий лев"). В англійській мові будь-який імен-

ник, що стоїть перед іншим іменником, виконує атрибу-

тивну функцію. Пор.: table tennis "настільний теніс", tennis

table "тенісний стіл"; stone wall "камінна стіна", wall

stone "камінь із стіни";

2) Об'єктні, в яких залежне слово є об'єктом (написа-

ти твір, вручити нагороду; англ. to make a report "зробити

доповідь", to send a telegram "послати телеграму"; нім.

Beistand leisten "сприяти" (буквально: здійснювати спри-

яння), den Brief schreiben "писати листа", die Briicke

schlagen "будувати міст");

3) Релятивні, в яких залежне слово є релятивом, тобто

називає щось, чого немає в самому стрижневому слові,

Словосполучення і речення 311

але пов'язане з ним певним відношенням (швидко текти,

купатися в озері, працювати з натхненням; англ. to speak

slowly "говорити повільно", to walk in the park "гуляти в

парку", нім. schnell laufen "швидко бігти", wachsen im

Garten "рости в саду").

Синтаксичні зв'язки слів

Як було вже зазначено, словосполучення ґрунтується

на синтаксичних зв'язках між словами, що входять до

нього. У мовах світу існують, крім сурядного, такі основні

типи синтаксичних зв'язків: узгодження, керування, ко-

ординація, прилягання, тяжіння, інкорпорація, замикан-

ня та ізафет.

УЗГОДЖЕННЯ — тип синтаксичного зв'язку, за якого гра-

матичні значення стрижневого слова повторюються в за-

лежному слові. Якщо в обох словах є рід, число і відмінок,

то вони повинні бути однаковими. Наприклад: велика ра-

дість, польовими стежками; нім. eine neue Feder "нове пе-

ро".

В англійській мові узгодження — рідкісне явище, бо

тут прикметники не мають показника числа, іменники не

мають категорії роду, а категорія відмінка слабо вираже-

на. Як приклади узгодження в англійській мові можна

навести лише словосполучення, що складається зі вказів-

них займенників та іменників: this book "ця книжка" —

these books "ці книжки"; that tree "те дерево" — those

trees "ті дерева".

КЕРУВАННЯ — тип синтаксичного зв'язку в словосполу-

ченні, коли одні граматичні значення стрижневого слова

викликають у залежному слові інші, але конкретно визна-

чені (певні) граматичні значення, тобто форма залежного

слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Напри-

клад: читаю книжку, захоплююсь книжкою, радію книж-

ці, бракує (брак) книжки, малюнок у книжці; англ. to let

те "дозволити мені", to kiss her "поцілувати її", mother's

room "кімната матері"; нім. schreiben an (seinen) Bruder

"писати (його) брату", in Bewegung geraten "приводити в

рух".

КООРДИНАЦІЯ — це взаємна супідрядність підмета і при-

судка (особливий тип зв'язку, який не є ні сурядним, ні

підрядним), їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок

Граматика

формально уподібнюються один одному. Вони можуть ко-

ординуватися у відмінку, роді та числі (вода чиста), в

роді та числі (соловейко щебетав), у числі (дівчата спі-

вають), у числі та особі (він сидить, англ. she works "вона

працює") тощо.

На відміну від узгодження, координація — це двобіч-

ний зв'язок, який поєднує узгодження й керування.

Наприклад, в реченні Я читаю присудок керує називним

відмінком підмета, а підмет узгоджується з присудком у

першій особі однини.

ПРИЛЯГАННЯ — зв'язок між словами в словосполученні,

який виражається позиційно (порядком слів) або інтона-

ційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова

(прислівники, дієприслівники, неозначена форма дієсло-

ва). Наприклад: рух уперед, слухати уважно, повірити

зразу, уміння аналізувати, відповідати сидячи; нім.

arbeiten hier "працювати тут", sehr eifrig "дуже старан-

но". Для англійської мови це найпоширеніший зв'язок.

Тут прилягати можуть усі самостійні частини мови: wonderful

song "чудова пісня", nice story "гарне оповідання",

great writer "великий письменник", to visit a friend

"відвідати товариша", to take interest in smth. "цікавитися

чим-небудь", ready to answer "готовий відповідати", to read

well "читати добре", awfully glad "дуже радий", the song

of the nightingale "пісня солов'я", a travel by bus "подорож

автобусом", to fly a plane "пілотувати літак", to run a factory

"керувати фабрикою", to begin writing "почати писа-

ти", to deside to leave "вирішити від'їхати".

Усі вищенаведені приклади ілюструють позиційне при-

лягання. Прилягання, яке виражається інтонаційно, мож-

на продемонструвати на таких прикладах: Сильно засмаг-

лий хлопець кидає спис; Ходити довго не міг. Першу фра-

зу можна прочитати так, що слово сильно може інтона-

ційно прилягати до слова засмаглий (сильно засмаглий) і

до слова кидати (сильно кидає). Другу фразу інтонаційно

можна також інтерпретувати двояко: Ходити довго/не міг

і Ходити/довго не міг.

Тяжіння — це узгодження предикативного означення з

підметом. Наприклад: Батько повернувся задоволений;

Учитель ходив замислений; Дівчина слухає вдоволена му-

зику. Зі смислового боку цей зв'язок означає, яким є пред-

мет, виражений підметом, у момент здійснення позначу-

ваної присудком дії. Л.А. Булаховський назвав тяжіння

подвійним синтаксичним зв'язком, бо, з одного боку, діє-

Словосполучення і речення 313

слово-присудок керує означенням, а, з другого, означення

узгоджується з підметом.

ІНКОРПОРАЦІЯ (від лат. in "всередині" і corpus "тіло",

"єдине утворення") — поєднання слів-коренів, сукупність

яких оформляється службовими елементами. Так, наприк-

лад, чукотське Тымынгынторкын "я виймаю руки" скла-

дається з коренів (слів) ты "я", мынгы "руки", нто

"вихід", які оформлені в один комплекс (слово-речення)

закінченням -ркын. Як бачимо, тут закінчене висловлю-

вання є цільною побудовою, що являє собою злиття де-

кількох слів-коренів. Маємо єдину синтаксичну побудову

в одному злитому вигляді, яка зовнішньо подібна до сло-

ва з одним закінченим змістом. Цей зв'язок нагадує сло-

воскладання (творення складного слова).

ЗАМИКАННЯ — синтаксична побудова, яка вимагає дис-

тантного розташування найтісніше пов'язаних слів. Так,

зокрема, в німецькій мові перфектна форма минулого ча-

су, що утворюється аналітично поєднанням допоміжного

дієслова (haben і seiri) та другої форми дієприкметника

(Partisip II), у реченні утворює рамкову конструкцію (між

допоміжним дієсловом і дієприкметником ставляться всі

інші члени речення). Наприклад: Haben Sie dieses Bush in

Berlin gekauft? "Чи купили ви цю книжку в Берліні?", де

haben gekauft "купили" — перфектна форма дієслова kaufen

"купувати". Див. ще: Da war unsere Mutter aus der Stadt

gekommen "Це наша мама прийшла з міста", де war

gekommen — "прийшла". Як бачимо на цих прикладах,

тут залежні слова знаходяться між частинами аналітич-

ної форми слова.

Дехто до замикання відносить і випадки типу нім. еіпе

breite Strafie "одна широка вулиця", англ. the large room

"велика кімната", ту favorite orange colour "мій улюбле-

ний оранжевий колір", де між артиклем або присвійним

займенником та іменником вставляються одиночні чи по-

ширені означення. Крайні члени словосполучення ніби роз-

суваються, утворюючи для означення рамку.

ІЗАФЕТ (від араб, аль—ідафату "додаток, доповнення,

приєднання") — атрибутивне словосполучення, яке скла-

дається з двох іменників, перший з яких є означенням,

"ле показник зв'язку знаходиться в другому (головному,

трижневому) слові. Ізафет характерний для тюркських

гов. Наприклад, азерб. am баши "голова коня" буквально

озшифровується так: am "кінь", баш "голова", и — по-

;азник зв'язку, "його" (кінь голова його). Пор. ще: татар.