276 Граматика

ляють лише там, де в інших формах цього слова є матері-

ально виражені морфеми.

Морфема може варіюватися. Оскільки морфема є дво-

сторонньою одиницею, то вона може варіюватися в плані

вираження і в плані змісту. Наприклад, у словах надпи-

сати і надіслати одна морфема виступає в двох формаль-

них варіантах — над- і наді-, а в словах надкусити й

надбудувати — у двох змістових варіантах: "відняти час-

тину" і "додати частину, збільшити щось". Морфема пис-

може реалізуватися у таких варіантах, як пис- (писати),

пис'- {письмо), пиш- (пишу), морфема рук у варіантах

рук- (рука), руч- (доручити), руц'- (руці). Закінчення мно-

жини іменників англійської мови реалізується в таких

варіантах, як -s (cats [kasts] "коти"), -z (pens [penz] "ручки"),

-iz (boxes ['boksiz] "ящики"). Отже, морфема реалізується

як певна сукупність варіантів, тобто є абстрактною оди-

ницею, інваріантом, мовною одиницею. Варіанти морфе-

ми називають аломорфами, або морфами. Вони є ліній-

ними мовленнєвими одиницями. Як фонема є класом ало-

фонів, так морфема є класом аломорфів.

У більшості мов морфема не збігається зі складом. Так,

у слові дорога є дві морфеми (дорог- і -а) і три склади (до-ро-

га). Повний збіг морфеми і складу характерний для китай-

ської, в'єтнамської та деяких інших мов, у яких цю одини-

цю називають морфосилабемою, або силабоморфемою.

Морфеми мають три основних типи значень: речове,

дериваційне і реляційне.

РЕЧОВЕ (ЛЕКСИЧНЕ) ЗНАЧЕННЯ — це узагальнене відображен-

ня дійсності, виражене поняття. Так, морфема чит- (чи-

тати, читач, читальня) виражає значення "сприймати

щось зображене літерами", морфема добр- (добрий, добро-

та) виражає значення позитивної оцінки, морфема дерев-

(дерево, дерев'яний) — значення, пов'язане з "багаторіч-

ною рослиною з твердим стовбуром".

ДЕРИВАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — значення, яке доповнює речове,

уточнює, конкретизує його. Морфема -ач у слові читач

вказує на особу за дією ("той, хто читає"), а морфема -льн-

у слові читальня — на приміщення ("місце, де читають").

Дериваційне значення стосується лексики і граматики.

РЕЛЯЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — суто граматичне значення, яке вка-

зує на відношення між словами в реченні. Наприклад:

Хлопчик читає книжку. Він дуже зацікавився цією кни-

жкою. Тут морфеми -є, -у, -єю, -ою мають реляційне зна-

чення.

Морфема і словоформа 277

Види морфем

Морфеми поділяються на сегментні й несегментні.

Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сєгмен-

тування (членування) лінійної одиниці — слова.

Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на ко-

рені й афікси.

КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх

споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового

(лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кож-

ному слові, через що корені кількісно не обмежені (їх кіль-

кість постійно збільшується у зв'язку з появою нових слів).

Слово може мати у своєму складі два і більше коренів:

укр. водогін, англ. blackboard "дошка" (буквально "чорна

дошка"), фр. timbre-poste "поштова марка", нім. Worterbuch

"словник" (буквально "словникова книжка").

АФІКС (ВІД лат. af f ixus "прикріплений") — службова мор-

фема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і сло-

вотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне,

тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити), або власне грама-

тичне, реляційне значення (рук-а, руки, рук-ою). Правда,

є афікси, які не мають ні дериваційного, ні реляційного

значення, а служать лише для поєднання двох коренів в

одне слово (рук-о-ділля). Таке значення можна назвати фор-

мально-структурним. Деякі афікси виконують формаль-

но-класифікаційну функцію, як, наприклад, афікс -и- у

слові приручити вказує на те, що це дієслово належить

до другої дієвідміни (пор. зеленіти, веселіти, де афікс -і-

вказує на належність цих дієслів до першої дієвідміни).

Афікси мають значно абстрактніше значення, ніж корені.

На відміну від коренів вони кількісно обмежені, їх можна

полічити, подати списком.

Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються

на префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфік-

си і трансфікси.

Префікс (від лат. praefixus "прикріплений спереду") —

афікс, який стоїть перед коренем. Наприклад: заїхати,

в'їхати, при-їхати, виїхати, з'-їхати, пере-їхати, до-

їхати; англ. im-possible "неможливий", unknown

"невідомий", нім. ver-kaufen "продавати", ein-treten

"входити", auf-stehen "вставати". Префікси є в індоєвро-

пейських, семіто-хамітських, кавказьких, австронезійсь-

ких та інших мовах. Відсутні вони у фінно-угорських,