2 0 8 Лексика і фразеологія

Література

ОСНОВНА

1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —

С 104-117.

2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —

С 125-142.

3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —

С. 81-104.

4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 73—76.

5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 169—

174,180-184.

ДОДАТКОВА

1. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. — К.,

1959. - С 37-49, 62-75.

2. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 102—

111.

3. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С 125—

144.

4. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С 36—71.

5. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —

С. 111—130.

6. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —

С. 146—152, 154—164.

7. ЛайонзДж. Введение в теоретическую лингвистику. — М., 1978. —

С. 467-496.

8. Лисиченко А.А. Бесіди про рідне слово: Слово і його значення. —

Харків, 1993.

Запитання. Завдання

1. Що таке моносемія і полісемія? У чому відмінність вживання од-

нозначних слів від багатозначних?

2. Як виникає полісемія? У чому відмінність між прямим і перенос-

ним значенням слова?

3. Які типи перенесення значень ви знаєте? Охарактеризуйте їх і на-

ведіть приклади. Чим відрізняється переносне значення слова від пере-

носного вживання (оказіонального значення) слова?

4. Що таке розширення і звуження значення? Чи збігається поняття

широкого значення з поняттям багатозначності?

5. Дайте визначення омонімів. Зіставте явище полісемії й омонімії.

Що зближує і що розрізняє полісемію й омонімію?

Лексико-семантичні категорії 209

6. Які різновиди омонімів існують у мові? Наведіть приклади гомо-

генних і гетерогенних омонімів.

7. Назвіть суміжні з омонімією явища. Кожне з них проілюструйте

прикладами української мови та іноземної мови, яку ви вивчаєте.

8. Яка роль омонімів у мовленні?

9. Що таке синонімія? Які є типи синонімів? Які різновиди часткових

синонімів ви знаєте?

10. Що таке синонімічний ряд? Чим визначається входження слів в

один синонімічний ряд? Як називається перше (стрижневе) слово синоні-

мічного ряду?

11. Які різновиди синонімії ви знаєте?

12. Яку роль відіграють синоніми у мовленні?

13. Охарактеризуйте явище антонімії. Назвіть чотири типи антонімів.

14. У чому спільність і відмінність синонімії й антонімії?

15. Яка стилістична роль антонімів?

16. Що таке гіперо-гіпонімія? Чому гіперо-гіпонімію називають ква-

зісинонімією?

17. Охарактеризуйте явище лексичної конверсії. Що спільне і що від-

мінне є в конверсивах і антонімах?

3.3. Лексико-семантиЧЦа

система мови

Поняття лексико-семантичної системи

Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за

спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в

своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість

визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зу-

мовлений відношеннями, які формуються в сітці проти-

ставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми.

Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх

мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до

саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не пору-

шувала системності, що необхідно для постійної комуні-

кативної придатності.

Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначаєть-

ся на системних відношеннях. Нерідко трапляються ви-

падки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає

на появу подібних значень у всіх інших семантично по-

в'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається се-

мантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслі-

док чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм зна-

чень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів,

що позначало температуру, стало використовуватися для

позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес

охопив усю лексико-семантичну групу: теплі стосунки,

гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, хо-

лодний погляд, в його голосі чувся лід, "Вони зійшлися:

тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь" (О. Пушкін у

перекладі М. Рильського). Пор. ще назви музичних інстру-

ментів і назви виконавців на цих інструментах: Він в ор-

кестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук] Контра-

бас, вас зовсім не чути.

Деякі з лексико-семантичних об'єднань мають дуже чі-

тку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова,

що означають переміщення (рух) — це струнка система, еле-

менти якої розрізняються за трьома ознаками: 1) спосіб руху

(йти, їхати, плисти, летіти тощо); 2) характер руху —

самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти,

їхати і везти, ____________нести, тягти тощо); 3) напрямок руху (в'їха-

ти, заїхати, з'їхати, виїхати, від'їхати тощо).

Лексико-семантична система мови 211

Системність лексичного складу зумовлена не тільки ко-

мунікативними потребами (при формуванні фрази мовець

спершу згадує лексико-семантичне об'єднання, а вже потім

відшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й сис-

темністю об'єктивного світу, який відображений у лексиці.

Як будь-яка система, лексико-семантична система ба-

зується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення

бувають парадигматичними й синтагматичними.

ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — це відношення між слова-

ми на основі спільності або протилежності їх значень.

Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової

подібності (синонімія); 2) відношення смислового проти-

ставлення (антонімія); 3) відношення смислового вклю-

чення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприк-

лад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен,

явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в

підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і парти-

тивності, тобто цілого та його частини (сосна — шишка,

людина — рука, кінь — грива, лисиця — хвіст).

Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лек-

сико-семантичні поля.

Лексико-сємантичнє поле - сукупність парадигматично пов'яза-

них лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спіль-

ністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну

й функціональну подібність позначуваних явищ.

Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні

поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле

розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) по-

ле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле тем-

ператури тощо.

Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну)

ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака нази-

вається архісемою і виражається лексемою з узагальне-

ним значенням. Щодо названих вище полів такими озна-

ками є 'спорідненість', 'мислення', 'темпоральність(час)',

'погода', 'сприймання', 'температура'. Кожна окрема оди-

ниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися від

інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференцій-

ною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться дифе-

ренційною ознакою 'спосіб руху', йти й ходити — озна-

кою 'односпрямованість/різноспрямованість', йти й біг-

ти — ознакою 'інтенсивність' тощо.