2 4 6 Лексика і фразеологія

від контексту таких зворотах не можна однозначно вста-

новити їх семантику, бо такі словосполучення можуть ужи-

ватися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в

переносному, тобто вони є омонімічними. Наприклад: Сто-

матолог закінчив примірку і поклав зуби на полицю. Гро-

ші вичерпались, і йому довелося на деякий час покласти

зуби на полицю; Плисти за течією ріки значно легше,

ніж проти течії. Він усе своє життя плив за течією,

ніколи не чинив спротиву. Дівчина намилила голову, а

потім змила її теплою водою. На зборах йому добре нами-

лили голову.

Фразеологічні ______________сполучення — звороти, в яких самостійне значення

кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'я-

зане значення.

Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс;

рос. закадычный друг, уклончивый ответ, щекотливый

вопрос, потупить глаза, одержать победу, нанести пора-

жение; англ. to break silence "порушити мовчання", to make

friends "подружитися"; нім. die Kraft nehmen "позбавити

сил", das Wort ergreifen "брати слово".

У кожному наведеному звороті всі слова мають своє

значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як пра-

вило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розква-

сити реалізує значення "розбити до крові" лише зі слова-

ми ніс, обличчя та їх синонімами. Слово брати має зна-

чення "проймати" тільки у сполученнях зі словами доса-

да, злість (не можна сказати радість бере, щастя бере

тощо). Російське слово одержать актуалізує значення

"здобути" тільки в поєднанні зі словами победа і верх (не

можна сказати одержать образование, одержать деньги

тощо), а закадычный "щирий" загалом поєднується лише

зі словом друг.

Ті мовознавці, що дотримуються широкого розуміння

фразеології, тобто відносять до неї комунікативні одиниці

(речення) і будь-які влучні (крилаті) фрази, виділяють чет-

вертий тип фразеологізмів — фразеологічні вирази.

Фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживанням семантич-

но подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним зна-

ченням.

Фразеологічні вирази — це прислів'я, приказки, афо-

ризми відомих політиків, письменників, діячів науки й

Фразеологія 247

культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь то-

чить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й

свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але не

каюсь (Т. Шевченко); Борітеся — поборете (Т. Шевченко);

Лиш боротись — значить жить (І. Франко); Та є печаль-

на втіха далебі: комусь на світі гірше, ніж тобі (Ліна Кос-

тенко); Любви все возрасты покорны (О. Пушкін); Перейти

рубікон (Цезар); У здоровому тілі здоровити дух (Ювенал);

Вірю, бо це абсурд (Августин); Гроші не пахнуть (Веспасі-

ан); Добрими намірами вимощене пекло (С. Джонсон); Бла-

жен муж, що не йде нараду нечестивих (Біблія).

Фразеологізми — це майже завжди яскраві, образні ви-

рази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кож-

на культурна людина повинна володіти цим скарбом літе-

ратурної мови.

Література

ОСНОВНА

1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —

С 126—130.

2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —

С 155-159.

3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —

С. 131—132.

4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 79—84.

5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М, 1987. — С 174—

177.

ДОДАТКОВА

1. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 116—

120.

2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —

С. 152—161.

3. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —

С. 164—166.

4. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,

1999. - С. 81-85

5. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. — К., 1988.

6. Коптілов В.В. У світі крилатих слів. — К., 1976.

7. Коваль А.П. Крилате слово. — К., 1983.

8. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987,'

248 Лексика і фразеологія

9. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча проб-

лема. — Львів, 1983.

10. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. — Івано-Франківськ,

1997.

11. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. — К., 1996. — С 155—

156.

Запитання. Завдання

1. Дайте визначення фразеології.

2. Назвіть основні ознаки фразеологізму.

3. Що зближує фразеологізм зі словом.

4. Що зближує і що різнить фразеологізм і вільне словосполучення?

5. Як виникають фразеологізми?

6. У чому виявляється національна специфіка фразеології? Підкрі-

піть свої думки конкретними прикладами.

7. Які типи фразеологізмів ви знаєте?

8. Дайте визначення фразеологічних зрощень. Наведіть приклади й

обґрунтуйте, чому вони належать до зрощень.

9. Чим різняться фразеологічні єдності від фразеологічних зрощень?

10. Що таке фразеологічні сполучення? Розкрийте їх природу і спе-

цифіку.

11. Як ви гадаєте, які є підстави вважати фразеологізмами крилаті

вирази, що мають форму речення?

3.6. Лексикографія

Поняття лексикографії

Лексикографія (від гр. lexikos "словниковий" або lexicon

"словниковий запас і grapho "пишу") — розділ мовознавства, який

займається теорією і практикою укладання словників.

Це наука, яка має практичне застосування. Словники

необхідні для вивчення рідної та іноземної мов, для під-

несення культури усної та писемної мови і загалом інте-

лекту людини. Культурний рівень нації та рівень розвитку

мови часто оцінюють за кількістю виданих словників.

Лексикографія тісно пов'язана з лексикологією. Укла-

дання словників вимагає великих теоретичних знань і доб-

рого чуття мови, тобто розуміння відтінків значення сло-

ва, особливостей його вживання, сполучуваності з інши-

ми словами тощо.

Розрізняють теоретичну і практичну лексикографію.

ТЕОРЕТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ опрацьовує загальну теорію

словників: розробляє принципи відбору лексики, розта-

шування слів і словникових статей, структуру словнико-

вої статті (граматичний і фонетичний коментар до слова,

виділення і класифікація значень, типи словникових ви-

значень, система ремарок, типи ілюстрацій, подача фра-

зеологізмів, співвідношення лінгвістичної і нелінгвістич-

ної, тобто енциклопедичної, країнознавчої інформації).

ПРАКТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ забезпечує навчання мови — як

рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову,

дає матеріал для наукового вивчення лексики.

Для сучасної лексикографії характерні: розуміння ле-

ксики як системи; діалектичний погляд на значення (йо-

го змінність, відсутність чітких меж між значеннями по-

лісемантичного слова тощо); визнання тісного зв'язку лек-

сики з граматикою. Опрацьовуються різні типи словників

залежно від того, кому вони адресовані. Є словники акаде-

мічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчаль-

ні, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, пра-

вильно використовувати слово. Є також словники для ши-

рокого використання і словники-довідники, адресовані

представникам певної професії.

250

Типи словників

Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвіс-

тичні.

ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ описують світ, пояснюють яви-

ща, поняття, дають бібліографічні довідки про знамени-

тих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й

міста, про видатні події тощо. Відомими є "Українська

радянська енциклопедія" в 17 томах (К., 1960—1966; друге

видання в 12 томах вийшло в 1977—1985), "Енциклопедія

українознавства" за ред. В. Кубійовича, що вийшла в