- •1. Загальні 1.1. Мовознавство як наука,
- •1.2. Природа, сутність,
- •1.3. Походження і розвиток мови
- •3) Походження мови та закономірності розвитку мов
- •1. Мова — явище загальне, абстрактне; мовлення —
- •2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загаль-
- •3. Мова — явище психічне, а мовлення — психо-
- •3. Фонографічний.
- •2 0 4 Лексика і фразеологія
- •2 0 6 Лексика і фразеологія
- •2 0 8 Лексика і фразеологія
- •212 Кяом вм'г Лексика і фразеологія
- •2 1 4 Лексика і фразеологія
- •216 Лексика і фразеологія
- •2 1 8 Лексика і фразеологія
- •2 2 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1) Зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява
- •2 2 6 Лексика і фразеологія
- •XVIII ст. Вживалося в значенні "простонародний, неродо-
- •2 2 8 Лексика і фразеологія
- •2 3 0 Лексика і фразеологія
- •19 Років"), кіднепінг (англ. Kidnapping "викрадання ді-
- •2 3 2 Лексика і фразеологія
- •Iceberg (дифтонг аі) — укр. Айсберг (звукосполучення ай),
- •234 Лексика і фразеологія
- •2 3 6 Лексика і фразеологія
- •2 3 8 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к., 1991. — с 206—
- •2 4 2 Лексика і фразеологія
- •244 Лексика і фразеологія
- •2 4 6 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •1949 Р. За кордоном і зараз перевидається у Львові і Ки-
- •1958; Останнє третє видання в 30 томах вийшло в 1969—
- •1978), "Энциклопедический словарь" у 86 томах ф. Брок-
- •1994), "Соціологія: Короткий енциклопедичний словник"
- •3. Голомба, а. Гайнца і к. Полянського (Вар-
- •1907—1909; Останнє видання 1996—1997) — видатна па-
- •2 5 2 Лексика і фразеологія
- •1984), "Словарь русского языка" c.I. Ожегова (шістнад-
- •1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-
- •I.I. Срезневського (с.-Петербург, 1893—1903; перевида-
- •1884— 1928), Де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-
- •1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю
- •254 Лексика і фразеологія
- •1971). У синонімічних словниках для широкого практич-
- •1989 P.), "Gran diccionario de sinonimos у antonimos" (Вели-
- •1986), "Geflugelte Worte" (Крилаті слова) г. Бюхмана (1864,
- •256 Лексика і фразеологія
- •X. Касареса (в Іспанії та Італії ідеографічні словники прий-
- •2 5 8 Лексика і фразеологія
- •1998), "Новий німецько-український, українсько-німецький
- •1972). Подібні словники створено для французької та ан-
- •2 6 0 Лексика і фразеологія
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •264 Граматика
- •1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обо-
- •2. Характером узагальнення. Якщо лексичне значен-
- •3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.
- •4. Способом вираження. Граматичне значення має ре-
- •266 Граматика
- •2(38 Граматика
- •270 Граматика
- •2 7 2 Граматика
- •1) Об'єднуються за спільною семантичною ознакою.
- •2) Можуть мати і можуть не мати формальне морфо-
- •3) Взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними
- •4) Можуть мати і можуть не мати протиставлені всере-
- •276 Граматика
- •278 Граматика
- •280 Граматика
- •3) Мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-
- •282 Граматика
- •286 Граматика
- •2) Органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-
- •288 Граматика
- •290 Граматика
- •1) Граматикалізації фонетичних та лексичних явищ.
- •292 Граматика
- •2) Зміни морфемної структури слів, зумовленої проце-
- •3) Зміни за аналогією. Так, наприклад, раніше в ро-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •296 Граматика
- •2 9 8 Граматика
- •3 0 0 Граматика
- •302 Граматика
- •3 0 4 N Граматика
- •1) Не називають предмет безпосередньо, а вказують на
- •2) Завжди пов'язані з конкретним мовленнєвим актом
- •3) Характеризуються широким колом об'єктів і мов-
- •1. Карпенко ю.О. Вступ до мовознавства. — к. — Одеса, 1991. —
- •3 0 8 Граматика
- •3 1 0 Граматика
- •1) Атрибутивні, в яких залежне слово називає ознаку
- •2) Об'єктні, в яких залежне слово є об'єктом (написа-
- •3) Релятивні, в яких залежне слово є релятивом, тобто
- •314 Граматика
- •316 Граматика
- •3 1 8 ,Г. Граматика
- •1) Послідовний (темою наступного речення є рема по-
- •322 Мовна типологія
- •324 Мовна типологія
- •326 Мовна типологія
- •328 Мовна типологія
- •1. Чистих типів мов не існує.
- •2. Жодному з типів мов не можна надавати перевагу.
- •2,59. На основі індексу синтетичності до аналітичних мов
- •330 Мовна типологія
- •1.1. Мещанинова (1883—1967), що ґрунтується на оформ-
- •1903) В основу своєї типологічної класифікації поклав два
- •1) Техніка об'єднання морфем (злютованість кореневої та
- •1978), Використовуючи критерії кількості голосних і музи-
- •334 Література
- •200 Задач по языковедению и математике. — м., 1972.
- •III. Довідкова література
- •340 Предметний покажчик
- •348 Предметний покажчик
- •356 Іменний покажчик
- •358 Іменний покажчик
- •360 Іменний покажчик
- •362 Покажчик мов
- •366 Покажчик мов
- •Isbn 966-580-100-7
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.__
302 Граматика
ники, і прислівник. Прикметники об'єднані з дієсловами
в одну частину мови на основі здатності бути присудком
без допоміжної зв'язки. Подібне маємо і в бірманській
мові. У деяких мовах виокремлюють лише іменник і діє-
слово, як, наприклад, в індіанській мові йума.
В англійській мові протиставлення прикметника й імен-
ника зведене до мінімуму. У тюркських мовах є проблема
тлумачення так званих "зображувальних слів", тобто та-
ких, які імітують звук або є "образними", як окрему час-
тину мови. Ускладнюють класифікацію слів за частинами
мови і явища переходу слів із однієї частини мови в іншу,
що свідчить про існування більш-менш стабільних про-
міжних ланок між частинами мови. У тюркських, мон-
гольських та тунгусо-маньчжурських мовах перехід імен-
ників у прикметники та прислівники і навпаки має масо-
вий характер.
Характеристика основних частин мови
Кожна частина мови характеризується специфічними
ознаками.
Іменник має граматичне значення предметності, яке
реалізується в категоріях роду, числа та відмінка (за на-
явності тих категорій у мові). У деяких мовах (германсь-
ких, романських, болгарській та ін.) іменнику притаман-
на граматична категорія означеності/неозначеності. Імен-
ники здатні приєднувати прикметники і дієслова. Спів-
відносяться із займенниками хто або що. Первинна син-
таксична функція іменника — бути в реченні підметом і
додатком.
Прикметнику властиве граматичне значення ознаки
(якості або властивості). Він граматично залежить від імен-
ника (ознаки завжди стосуються якогось предмета). Імен-
ник може бути без означення, а прикметник тільки з імен-
ником. Залежність прикметника від іменника реалізуєть-
ся у формі узгодження з іменником або, як то маємо в
англійській мові, позиційно. Категорії роду, числа і від-
мінка прикметника не є самостійними, а залежать від
поєднуваного з ним іменника, що засвідчує граматичну
підпорядкованість прикметника іменнику. Прикметник
має супутні ознаки якісності/відносності і ступенів по-
рівняння. У деяких мовах прикметник формально мало
Частини мови 303
відрізняється від іменника. Пор.: англ. damp "волога" і
damp "вологий", dark "темнота" і dark "темний", dead
"смерть" і dead "мертвий"; нім. Licht "світло" і licht
"світлий", Laut "звук" і laut "звучний, голосний". Пер-
винна синтаксична функція прикметника — виконувати
функцію означення або іменної частини присудка.
Дієслово характеризується граматичним значенням
процесу (дії або стану) і наявністю граматичних категорій
особи, числа, часу, способу, виду та стану. Первинна син-
таксична функція дієслова — виступати в реченні при-
судком.
Крім власне дієслів, існують ще вербоїди — гібридні
слова, які мають ознаки дієслова та якихось інших час-
тин мови. До них належать інфінітив, супін (був у латин-
ській і старослов'янській мовах) та герундій англійської
мови, в яких поєднані властивості дієслова та іменника, а
також дієприкметник, який має властивості дієслова (стан,
вид, час) та прикметника (рід, відмінок), і дієприслівник,
в якому поєднані властивості дієслова (вид, стан) і при-
слівника (виражає дію як ознаку іншої дії).
Гібридними є й недієслівні предикативи (категорія ста-
ну як частина мови), які омонімічні з прислівниками (весе-
ло, холодно, незручно, лячно), іменниками (пора, час, лінь,
гріх), прикметниками (радий,рада,раде,раді), але на відміну
від них виражають стан людини (мають граматичне зна-
чення стану), характеризуються категоріями часу та спосо-
бу, поєднуються з іменниками та займенниками у формі
давального відмінка і виконують у реченнуюль присудків.
Наприклад: Йому було (є, буде) радісно. Йому було б весе-
ло. Мені час додому. Жаль серцю буде. Гріх було б скаржи-
тися на погоду. Вона рада йому, як рідній дитині.
В англійській мові до категорії стану (предикативів)
відносять такі слова, як awake "в бадьорому стані", alive "у
живих (живим) бути", afloat "на плаву", asleep "в стані сну"
тощо.
Прислівник має граматичне значення "ознака ознаки"
(дуже солодкий, зовні красивий, їхати швидко, зовсім
дитина), не змінюється і не має граматичних категорій,
крім ступеня порівняння у якісних прислівників. Функ-
ціонує в реченні як обставина. Від прислівника може за-
лежати лише прислівник (дуже холодно, надто цікаво,
страшно лячно).
Числівнику притаманне граматичне значення кількості
або порядку (місця в ряді). Числівники сполучаються з